Підхід до фінансування бізнесу в банках суттєво відрізняється від більш «конвеєрного» кредитування фізичних осіб, у стандартних кредитних продуктах яких переважно вже закладені ризики неповернення та інші витрати. Безумовно, на вартість такого фінансування напряму впливає ціна ресурсів, якими володіє банк для надання кредитних коштів на даний момент.

Рано чи пізно будь-який бізнес у кожній країні світу стикається з необхідністю залучення додаткового фінансування для власного подальшого розвитку.

Креативна українська практика виробила чимало схем використання венчурних інвестиційних фондів. Базуючись на досвіді розвитку вітчизняних венчурних інвестиційних фондів, можна виділити кілька напрямків їх використання.

На сьогодні актуальним є питання надання позик на розвиток бізнесу, оскільки пошук коштів для початку своєї справи – це проблема, з якою стикається майже кожен підприємець. Банки наразі не пропонують широких можливостей для кредитування. Тому шлях до отримання кредиту для позичальників дуже складний.

Хотілося б акцентувати на важливості й доцільності ухвалення Закону України від 01.06.2000 р. №1775-ІІІ «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності». Його дію спрямовано насамперед на захист наших громадян від появи у продажу неякісних лікарських засобів.

Останні декілька років представникам фармринку доводилося пристосовуватися до великої кількості змін у національному законодавстві. Така тенденція йде врозріз із заявленою Президентом України політикою дерегуляції.

Початок весни ми зустріли із новим законом, що передбачає введення процедури ліцензування імпорту лікарських засобів. За даними Державної служби України з лікарських засобів, станом на 11 березня 2013 року було прийнято рішення про видачу 136 ліцензій. Однак не слід забувати, що так званий заявочний принцип ліцензування буде діяти лише до 1 грудня 2013 року.

Не хотів би створювати паніку, але думаю, що проблеми з фізичною доступністю низки лікарських засобів протягом певного часу – неминучий факт. Імовірно, спочатку ситуація буде більш-менш стабільною завдяки існуючим товарним запасам, однак тут неможливо передбачити ні попит на лікарські засоби (який може стати панічно перевищеним), ні строк, протягом якого будуть відпрацьовані процедури ліцензування згідно з Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з імпорту лікарських засобів, затверджених наказом МОЗ України від 20.02.2013 р. № 143.

З набранням чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) одним із джерел доказів може визнаватися показання з чужих слів. Показання з чужих слів як джерело доказів передбачене ст. 97 КПК України та є новелою для кримінального процесу.

Згідно з новою редакцією Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) показанням з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Новий закон здатен створити прозорі умови для розвитку ринку електроенергії в Україні, забезпечити стабільність і послідовність державної політики у залученні інвестицій та сприяти зниженню залежності від імпорту енергоресурсів.

На сьогодні світова практика склалася таким чином, що законодавство розвинутих країн, зокрема США та низки європейських держав, повноцінно використовує такий правовий інструмент, як банкрутство фізичної особи, тобто визнання фізичної особи неплатоспроможною при неможливості виконати безспірні вимоги кредитора або кредиторів у певному розмірі протягом тривалого терміну.

Відповідно до судової практики, що базувалася на нормах Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, що діяла до 19.01.2013 року, заставодержатель не міг вважатися «кредитором» у рамках процедури банкрутства майнового поручителя.

Зазвичай кредитор може стикнутися як з випадком порушення провадження у справі про банкрутство як боржника, так і майнового поручителя.

Маючи за намір прокоментувати ту частину законопроекту № 1145, що стосується саме банкрутства фізичних осіб, хочу Вас запевнити, що цей законопроект не буде прийнято, принаймні у тій редакції, в якій його було подано до Верховної Ради.

Перш ніж визначитися з необхідністю отримання Україною статусу спостерігача у Митному союзі (а точніше, при Євразійській економічній співдружності, ЄврАзЕС), необхідно визначитися власне з терміном «спостерігач при міжнародній організації» та з правами, що надаються спостерігачу при ЄврАзЕС.

Останнім часом тема міжнародного арбітражу набуває популярності серед практикуючих юристів України та викликає дедалі більший інтерес, адже Україна має унікальні перспективи розвитку інституту міжнародного комерційного арбітражу, оскільки перебуває на перехресті країн ЄС та Єдиного митного союзу, залишаючись при цьому нейтральною країною для розгляду спорів між суб’єктами міжнародного бізнесу.

Розглядаючи процес реформування процедури банкрутства в Україні з позиції професійного учасника цієї процедури – арбітражного керуючого, можна впевнено сказати, що найбільшу дискусію в професійному середовищі викликали нововведення щодо призначення арбітражного керуючого та оплати його послуг.

До проблематики транскордонного банкрутства слід віднести визнання іноземного провадження і допуск представника іноземного провадження до справи, а також розмежування основного та похідних проваджень.

Процедура припинення діяльності фізичної особи – підприємця (далі – ФОП) регулюється ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів». На сьогодні ця процедура займає значний проміжок часу (2–3 місяці) та потребує від ФОП певних нервів та сил.

Починаючи з минулого року при здійсненні супроводу переддоговірних переговорів наших клієнтів – постачальників товарів ми дійсно постійно отримуємо від покупців вимоги включити в договори поставки відповідальність постачальника за «порушення податкового законодавства». Більше того, складається враження, що ці положення вже надійно перекочували у шаблони договорів поставки, на що в юристів постачальника уже готові шаблони відповідних положень протоколів розбіжностей.

Останнім часом на практиці процес укладення господарських угод між суб’єктами діяльності в Україні почав супроводжуватись обговоренням та розподілом у цих договорах ризиків, пов’язаних з відповідальністю за порушення податкового законодавства.

Договірна діяльність будь-якого суб’єкта господарювання має свої особливості. Якщо для великих підприємств характерна наявність у штаті посади юрисконсультів, що займаються договірною роботою, або навіть юридичних відділів, то для підприємств та суб’єктів господарювання, що не мають штатної посади юриста, договірною діяльністю займається або бухгалтер або менеджер.

Практика зазначення в господарських договорах компенсації за податкові порушення контрагента дійсно почастішала останнім часом. На нашу думку, така практика не має серйозних правових підстав, хочеться вірити, що вона є тимчасовою і спричинена виключно тим, що податковими органами не виконується принцип індивідуальної відповідальності платника податків, що є очевидним як за законами України, так і практикою Європейського суду.

Останнім часом набула поширення практика щодо внесення до господарського договору розділу про штрафні санкції за порушення податкового законодавства та передбачення відповідальності за їх недотримання. Основною метою внесення таких змін є мінімізація ризиків між контрагентами у процесі ведення ними господарської діяльності.

Господарський договір є різновидом цивільно-правової угоди та укладається за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Нова редакція Закону України «Про банкрутство» несе з собою низку змін, які можна поділити на кілька аспектів.

Практика застосування заходів під час банкрутства зазнала суттєвих змін із прийняттям Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції. Ці зміни стосувалися не тільки самих процедурних заходів, а й введення в господарській обіг певних нових термінів, суб’єктів і строків вчинення встановлених дій.

«Ви можете придбати у кредит техніку, меблі, предмети інтер’єру, одяг та інше». Саме такі оголошення ми могли найчастіше зустріти в банках та інших фінансових установах декілька років тому. Із початком світової фінансової кризи відбувся й крах споживчого кредитування. Більшість громадян, через зменшення заробітної плати, звільнення чи погіршення стану здоров’я стали не в змозі обслуговувати взяті на себе кредитні зобов’язання.

Проблематика цієї статті є надзвичайно актуальною в українських реаліях, оскільки типовою є структура фінансування, коли кредит надається одній компанії групи, а інші компанії групи (майнові поручителі) забезпечують виконання зобов’язання за кредитним договором шляхом передачі майна в заставу чи іпотеку.

Наслідки фінансової кризи спричинили велику заборгованість населення в Україні перед банками, кредитними спілками та іншими фінансовими установами. Усе це загрожує існуванню цих установ і спонукає їх вимагати повернення кредитів у не зовсім законний метод.

З огляду на складні та суперечливі положення законодавства України про банкрутство, а також у зв’язку з не завжди однозначною та послідовною судовою практикою у справах про банкрутство, питання щодо необхідності реформування та вдосконалення законодавства про банкрутство у професійних юридичних колах обговорювалося давно.

Розвиток світової економіки призвів до того, що провадження суб’єктами господарювання здійснюється одночасно на території багатьох країн, тобто господарська діяльність все частіше має транснаціональний характер.

В умовах переходу до ринкової економіки значну роль відіграє договір, зокрема господарський договір. Роль і значення господарського договору у сфері господарювання зумовили підвищену увагу законодавця до порядку формування договірних зв’язків в економіці, у тому числі до регулювання порядку укладання господарських договорів.

На сьогодні державна реєстрація припинення діяльності фізичної особи – підприємця регулюється нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Зазначені законодавчі положення передбачають два етапи процедури припинення діяльності фізичної особи – підприємця.

Для того щоб встановити правомірність та ефективність включення до господарського договору положень, що зобов’язують контрагента «декларувати свої податкові зобов’язання шляхом своєчасної подачі в податкові органи звітності» або «в терміни, передбачені чинним законодавством, реєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних та надавати відповідні підтвердження такої реєстрації контрагенту», необхідно вивчити та проаналізувати поняття суб’єкта господарювання, господарської діяльності, господарських зобов’язань та порядок оформлення і здійснення договірних відносин, а також межі відповідальності сторін за невиконання договірних відносин, визначених та врегульованих чинним законодавством.

З кожним днем підприємства приділяють все менше часу для аналізу господарських договорів на незначні суми або тих, які укладаються для отримання певного дозволу. В результаті при виконанні умов таких договорів на практиці часто виникають проблемні моменти.

Діяльність фіскальних органів, яка спрямована на поповнення бюджету шляхом зменшення суми податкового кредиту по господарській операції, у результаті недобросовісних дій контрагента змушує суб’єктів господарювання впроваджувати нові методи правового захисту, спрямовані на мінімізацію цих ризиків, ще на стадії переговорного процесу.

За останні роки можна було спостерігати посилені спроби Уряду України покращити інвестиційні умови в країні. Набрання чинності 19 січня 2013 року новою редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стало, на думку багатьох експертів, вагомим кроком до реформування господарського законодавства.

З метою обговорення бізнес-клімату в Україні 12 березня було проведено круглий стіл з ініціативи Громадської організації «Ліга фінансового розвитку» за підтримки Міжнародної фінансової корпорації (IFC).

На минулому тижні прочитав статтю, в якій ішлося про те, що в Україні немає серйозних бізнес-проектів, на реалізацію яких можна було б сміливо виділяти кошти. Дійсно, певною мірою це так і є: розвиток власної справи обмежується торгівлею товарами широкого вжитку та продуктами харчування, і лише невеликий відсоток підприємців може зайнятись серйозними проектами. Питання розвитку бізнесу загалом можна звести і до фінансування серйозних проектів, проте далеко не завжди вітчизняним підприємцям відомі шляхи отримання коштів на розвиток власної справи.

1 березня 2013 року набрав чинності Закон України № 5038-VI «Про внесення змін до деяких законів України про ліцензування імпорту лікарських засобів та визначення терміна «активний фармацевтичний інгредієнт» про ліцензування імпортних ліків. Одночасно з цією подією громадськість влаштувала численні акції, з огляду на те, що, мовляв, це лобістський закон, покликаний збагатити чиновників за рахунок хабарів на додатковому ліцензуванні, який призведе до «значного підвищення цін на всі імпортні ліки, і в результаті прийняття якого деякі препарати взагалі зникнуть з аптечних полиць».

Недавно удалось пройти стажировку в Центре по борьбе с недобросовестной конкуренцией (Wettbewerbszentrale), Бад Хомбург, Германия. Ознакомилась с работой древнейшей и сильнейшей немецкой институции по борьбе с недобросовестной конкуренцией inside-out, узнала, или точнее получила понимание, как борьба с недобросовестной конкуренцией работает в Германии, как нормы закона против недобросовестной конкуренции применяются на практике.

Цього разу законодавчі реформи досягли енергетичного ринку. Зокрема, нині в професійних колах активно обговорюється законопроект № 10571 «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», який розроблено з урахуванням Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12.03.2012 № 187/2012, статті 2 Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Законом України № 2787-VI від 15.12.2010.

Тенденції, проблеми та перспективи розвитку ринку платіжних систем і розрахунків в Україні, електронних грошей, а також питання кіберзлочинності обговорювали учасники II Міжнародної конференції: «Сучасні платіжні системи і розрахунки: нові тренди і технології-­2013», що пройшла нещодавно в столиці. Учасники заходу заслухали доповіді законодавців, регуляторів та операторів ринку. Організаторами конференції виступили: журнал «Банкиръ» (Україна) і Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ за підтримки центральних банків Азербайджану, Молдови, Грузії, країн Балтії, а також громадських об’єднань професійних учасників ринку.

Серед аграріїв і досі тривають дискусії щодо того, яким має бути сільське господарство України: переважно індивідуально-фермерським; вотчиною агрохолдингів; складатися з середнього розміру господарств; колективно-кооперативним; суто державним чи якимось іншим. Відповідь на це питання повинні дати не тільки аграрії, адже воно є стратегічним, чи то пак політичним, і стосується не лише юристів земельного права чи аграріїв, але й значно ширшого кола громадян.

На сьогодні відбувається зростання рівня кіберзлочинності. Оскільки розслідування відповідних злочинів має йти в ногу з розвитком технологій, для цього необхідна належна нормативно-правова база. З метою отримання відповідей на нагальні питання щодо кіберзлочинності «Юридична газета» звернулася до заступника начальника Управління боротьби з кіберзлочинністю МВС Леоніда Тимченка.