Креативна українська практика виробила чимало схем використання венчурних інвестиційних фондів. Базуючись на досвіді розвитку вітчизняних венчурних інвестиційних фондів, можна виділити такі напрямки їх використання:
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– венчурні фонди як інструмент обслуговування інвестиційних проектів, переважно інвестування в будівництво. Зазвичай схема фінансування будівництва виглядає так: компанія з управління активами створює венчурний фонд для забудовника, а інвестори купують у фонду цільові облігації заздалегідь обраного забудовника,
які при погашенні дають право на нерухомість;
– венчурні фонди як самостійний вид підприємницької діяльності.
Особливістю такого інвестування є орієнтація венчурних фондів на схемні проекти, учасниками яких виступають пов’язані (афілійовані) юридичні особи.
Одна з істотних переваг використання венчурних ІСІ для управління майном полягає у відсутності жорстких законодавчих обмежень на інвестування його активів. Так, активи венчурного фонду можуть повністю складатися з нерухомості, корпоративних прав і цінних паперів, які не допущені до торгів на фондовій біржі, або цінних паперів, які не одержали рейтингової оцінки відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов’язання. Такі зобов’язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. При цьому позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.