Практика зазначення в господарських договорах компенсації за податкові порушення контрагента дійсно почастішала останнім часом. На нашу думку, така практика не має серйозних правових підстав, хочеться вірити, що вона є тимчасовою і спричинена виключно тим, що податковими органами не виконується принцип індивідуальної відповідальності платника податків, що є очевидним як за законами України, так і практикою Європейського суду.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Причина такої поведінки компаній проста – сьогодні податкові органи концентруються виключно на фіскальній складовій своїх функцій, контролюють здебільшого не тих, хто порушує, а тих, хто має активи та є потенційним платником додатково нарахованих податків та штрафів. Таким чином, великі компанії вимушені йти на такий крок, небезпідставно усвідомлюючи, що за правопорушення його контрагента спитають саме в них.

Для господарської діяльності така практика не несе позитиву, оскільки укладення угод ускладнюється. З нашого досвіду, немає жодного випадку, коли б сторони швидко та без суперечок погодили б умови вказаної відповідальності.