Насамперед хочу наголосити, що потрібно визначитися і звернути увагу на перелік об’єктів, які підпадають під «будівельну амністію».

Однією з ключових проблем, які десятиліттями стримували розвиток будівельної галузі в Україні, була забюрократизованість дозвільної системи.

Міністерство доходів і зборів України у своєму листі від 24.04.2013 р. № 2174/7/99-99-19-04-03-17 повідомило про розробку проекту наказу «Про затвердження Декларації з особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами.

Відповідно до положень ст. 46 Податкового кодексу України податковою декларацією вважається документ, що подається платником податків контролюючому органу в строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У квітні 2013 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» (на підставі законопроекту № 2802 від 15.04.2013 р.).

На сьогодні судами України вже вирішена певна кількість судових справ, де застосовувалися норми ст. 6seрties Паризької конвенції. Це свідчить про широке зростання інтересу до застосування на практиці норм даної статті для визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг (торговельну марку) недійсним.

Поряд з традиційними видами та категоріями позначень (слова, букви та цифри, зображення, їх комбінації, кольорові знаки), умові дистинктивності (здатності відрізняти товари чи послуги одного підприємства від іншого) можуть відповідати і об’ємні позначення, звукові, запахові знаки, невидимі позначення (дотикові) тощо.

У Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 16.12.1993 р. № 3687-ХІІ (далі – Закон) у ст. 1 міститься поняття «деклараційний патент», а це означає, що отримати захист на своє технічне рішення можна лише за формальною експертизою, ст. 16 п. 9 Закону та ст. 14 п. 13 Закону України.

Відповідно до ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Отримання патенту, за умов проведення визначених законом процедур експертизи заявки, сплати державного мита та річних зборів за підтримання чинності патенту, на практиці не попереджує порушення майнових прав патентовласника.

Як відомо, на об’єкт права інтелектуальної власності, у т. ч. на торговельну марку, існують майнові та особисті немайнові права. В Україні наявність будь-яких, передбачених законом, прав на торговельну марку підтверджується відповідним Свідоцтвом, тобто суб’єктом права інтелектуальної власності на торговельну марку є власник Свідоцтва на знак для товарів та послуг.

Статтею 4’bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року встановлено: «Патенти, заявки на які подані у різних країнах Союзу громадянами країн Союзу, є незалежними від патентів, одержаних на той самий винахід в інших країнах, які входять або не входять до складу Союзу.

Для комплексного забезпечення прав виробника, що виходить на іноземний ринок, обов’язково слід проводити цілісну характеристику всіх можливих загроз з боку іноземних конкурентів і запобігати розповсюдженню контрафактної продукції, залучивши до цього митну службу.

Будь-який бізнес прагне зростання, а одним із проявів такого зростання, особливо цікавим у сучасний період глобалізації економіки, є вихід виробника на іноземні ринки. Уявімо ситуацію, коли виробник виробляє продукцію в Україні.

Сегодня во всех странах СНГ без исключения патенты есть, но они не продаются. В России уровень продаж – 2% прав, охраняемых патентами.

Все-таки хотим мы того или не хотим, но 80% трудового населения в любой стране – это лица, которые занимаются наемным трудом, т. е. они, пардон, «продаются».

Конечно, мы все, юристы, хотим стабильности. Мы в своем правопонимании являемся консерваторами. И, наверное, это правильно. Потому что мы не можем себе позволить эксперименты, они очень дорого обходятся и государству, и обществу, и отдельному индивиду.

5 січня 2013 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» № 5496, норми якого торкнулися реєстраційних та контролюючих процедур містобудування. Цим Законом продовжено на 1 рік введення в експлуатацію певних об’єктів будівництва, що споруджені без отримання права на виконання будівельних робіт, так звану будівельну амністію.

Такого в історії незалежної України ще не було (щонайменше, я не пам’ятаю), щоб до моменту подачі податкової звітності центральний орган виконавчої влади з питань: забезпечення формування єдиної державної податкової політики (так зараз визначена роль Міністерства доходів і зборів України не затвердив форму податкової декларації і вимагав подавати звітність по проекту, який, можливо, ще не буде затверджений.

Добре, коли все добре – продукція користується попитом, поставки на мільйони, дистриб’ютор працює, немов завтра вирішується питання продовження строку договору, позитивні звіти для глобального керівництва і вже майже точно знаєш, на що витратиш отриману премію. І здавалося, б до чого тут торговельна марка, яку зареєстрував на себе торговий представник компанії в Україні?

У сучасній українській економіці значущість проблем формування і керування торговельними марками багато в чому визначається розвитком конкуренції на споживчому ринку. Закордонні виробники, активно використовуючи концепцію брендингу, створюють стійкі конкурентні переваги своїх торговельних марок у свідомості вітчизняних споживачів (Coca Cola, Kodak, Mars, Sony і т. ін.).

У наш час ЗМІ, зокрема телебачення та Інтернет, багато говорять про інтелектуальну власність як один з найперспективніших інструментів для бізнесу. Тож постає питання: «Як користуватися цим інструментом?». Якщо права на торгові марки, винаходи, промислові зразки та інші об’єкти інтелектуальної власності, які вже себе добре зарекомендували, можна придбати у вигляді ліцензії на використання, то що робити з тими об’єктами, які щойно створено?

Роль інтелектуальної власності в економіці та суспільстві в цілому важко переоцінити. Однією з багатьох умов розвитку науково-технічної сфери, виробництва, торгівлі є визнання за авторами та особами, які отримали права інтелектуальної власності, прав на створений об’єкт та захист таких прав.

Причини виникнення необґрунтованих патентних претензій.

Відповідно до звітів Європейського патентного офісу (далі – ЄПО) в 2012 році було подано 257 000 заявок на отримання патенту. Хіт-парад найактивніших заявників патенту ЄПО очолює компанія Samsung, за нею вишикувалися Siemens, BASF, General Electric, LG.

Принцип вичерпання прав на знак для товарів та послуг в українському законодавстві сформульований у п. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» таким чином: «Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на: …використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою… ».

У чинному законодавстві про правову охорону промислових зразків фактично відсутні механізми, які б забезпечували належне дотримання однієї з ключових умов патентоздатності промислових зразків – новизни. Тому на сьогодні в Україні, на жаль, уже склалася практика, коли деякі особи отримують патенти на промислові зразки, суттєві ознаки яких давно є загальнодоступними у світі.

Відомо, що право інтелектуальної власності окрім забезпечення захисту власників торговельних марок від неправомірного відтворення цих позначень та фальсифікації товарів, виступає також додатковим юридичним важелем їх економічної діяльності.

Здійснюючи низку заходів, спрямованих на вихід та просування товару на іноземному ринку, виробник товару (як іноземний виробник на українському ринку, так і український виробник – на іноземному) часто не приділяє належної уваги захисту власної торговельної марки. У чому це може виражатися?

Вільна торгівля товарами та послугами – це те, до чого Україна прагнула досить довго. Проте на сьогодні, рівно через п’ять років після вступу України до СОТ, режими торгівлі окремими товарами з деякими країнами так й не змінилися.

25–26 квітня юридичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка гостинно вітав представників Цивілістичного форуму «Цивільне законодавство: система, міжгалузеві зв’язки, шляхи вдосконалення». Подібний захід міжнародного рівня в Україні відбувається вже втретє і проводиться під егідою Відділення цивільно-правових наук Національної академії правових наук України, Асоціації цивілістів України та юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка.

Аналізуючи норми, що регулюють діяльність бізнесу (в частині реєстраційних дій), можна дійти втішного висновку: покращення дійсно є!

Актуальність питання впровадження в Україні належних практик у фармацевтичній індустрії з плином часу підвищується, а правові проблеми у цій сфері загострюються у міру інтенсифікації законодавчої діяльності та правозастосування як на рівні галузі в цілому, так і в її окремих площинах.

Розвиток і набуття особливого статусу правом інтелектуальної власності відчувається чи не щодня. Попри відсутність високих економічних, соціальних та політичних показників, можна спостерігати, як українських винахідників, науковців та всіх, хто розробляє певні ноу-хау, переманюють на роботу до інших держав. Більше того, все частіше такі запрошення отримує молодь, яка вже має певні напрацювання та змогла продемонструвати свої здібності.

До недавнього часу питання діяльності адвокатури регулювалися Законом України «Про адвокатуру» 1992 року. Необхідно відзначити, що Закон 1992 року являв собою значний крок у становленні сучасного інституту адвокатури. Зокрема, було визначено статус адвокатури України та її основні завдання, окреслено правовий статус адвоката, закріплено основні принципи та організаційні форми здійснення адвокатської діяльності, гарантії адвокатської діяльності, професійні права та обов’язки адвоката, закладено основи адвокатського самоврядування тощо.

Переклад рекомендацій IBA (International bar association) щодо складання міжнародних арбітражних застережень був завершений у лютому 2012 року трьома юридичними фірмами ЮК ARBITRADE, МЮФ Baker & McKenzie і МЮФ CMS Cameron McKenna.

Третейські суди як один з альтернативних методів вирішення спорів останнім часом набуває дедалі більшої популярності. Причинами цього є декілька чинників: вартість, швидкість і результат. З метою з’ясування особливостей діяльності третейських судів в Україні «Юридична газета» звернулася до Голови Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати Тараса Шепеля

Останнім часом фахівці відзначають, що правове регулювання відносин, які виникають у сфері охорони здоров’я, потребує наукової обґрунтованості, визначеності і системності. Як в Україні так і в усьому світі нині спостерігається значне підвищення уваги до прав людини у сфері охорони здоров’я.