Як відомо, на об’єкт права інтелектуальної власності, у т. ч. на торговельну марку, існують майнові та особисті немайнові права. В Україні наявність будь-яких, передбачених законом, прав на торговельну марку підтверджується відповідним Свідоцтвом, тобто суб’єктом права інтелектуальної власності на торговельну марку є власник Свідоцтва на знак для товарів та послуг. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку будь-яким способом та інші права, визначені законодавством у сфері інтелектуальної власності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Перелік прав на торгову марку передбачено ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», крім цього, перелік майнових прав міститься також у ст. 495 Цивільного кодексу України. Права на торговельну марку є виключними суб’єктивними правами. Тобто лише власник прав на торговельну марку має право використовувати цю марку, а також виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти використовувати цю марку іншим особам. Інші особи не мають права на використання зареєстрованої торговельної марки, що охороняється в Україні, без дозволу власника цієї марки.
Отже, згідно з чинним законодавством України власник прав на торговельну марку має виключне право дозволяти або забороняти використання торговельної марки без його згоди.
Однак виключне право власника Свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку не поширюється на деякі випадки такого використання. Одним з таких випадків є використання торгової марки для товару, введеного під цією маркою в цивільний оборот власником Свідоцтва чи за його згодою. І хоча чинне законодавство України фактично не містить такого терміна, в міжнародній практиці таке обмеження має назву вичерпання виключного права на торговельну марку.