«Цивільні» шлюбні відносини за своєю суттю – це шлюбні відносини, які не мають державного визнання та реєстрації. У Сімейному кодексі України зазначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Питання спадкового права залишаються в центрі уваги суспільства та держави, законодавців та дослідників, кожного громадянина, оскільки питання спадщини тією чи іншою мірою стосуються інтересів кожного.

Право на життя є природним правом людини, яке не може бути обмежене будь-якими нормативно-правовими актами. Це невід’ємне, найголовніше право, що має абсолютну цінність світової цивілізації, є основою всіх інших прав та задекларовано найвищою правовою нормою для суспільства, а в разі його втрати всі інші права втрачають свій сенс і значення.

На сьогодні укладання шлюбних договорів в Україні лише починає набувати популярності. Чимало людей, які бажають укласти шлюб, і досі ставляться до шлюбних договорів як до прояву недовіри з боку своєї половини.

Основою забезпечення всіх видів життєдіяльності суспільства були і залишаються такі традиційні енергоносії, як природний газ та електрична енергія. На цей час у галузі склалася критична ситуація з постачанням сировини та сплатою за її споживання, і енергозбереження лишається єдиним шляхом до поліпшення даної ситуації.

Використання енергосервісного контракту – питання на межі юриспруденції, технологій і культури. Запровадження «зелених» технологій в індустрії потребує запровадження специфічного правового регулювання, і це продиктовано не лише правилами юридичної техніки, а об’єктивною зручністю для учасників правовідносин.

Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об’єднано декілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Питанню сплати судового збору в господарському судочинстві приділено багато уваги. Вищий господарський суд неодноразово розглядав питання щодо правильності обчислення та сплати судового збору за подачу позовних заяв до господарського суду.

На сьогодні недосконалою є процедура опису об’єкта в держреєстрі речових прав.

Звичайно, на сьогодні державні нотаріальні контори працюють за старими напрацьованими зразками документів: видають спадщини, інколи роблять заповіти чи договори купівлі-продажу, дарування, що підтверджується статичними звітами, які щороку подаються до Міністерства юстиції України.

22 березня 2013 року на розгляд Верховної Ради був внесений законопроект № 2627 «Про нотаріат». Воно й не дивно, що одним зі співавторів цього законопроекту стала народний депутат Ірина Бережна, у минулому приватний нотаріус.

Як відомо, патент на винахід має територіальний характер, тобто надає захист тільки на території тієї держави, патентним відомством якої видано патент. Наприклад, отримавши патент України на пристрій для зчитування даних, Ви не можете забороняти його використання в США або Російській Федерації. Тому в заявників виникає потреба в подачі заявок на отримання патентів на винаходи (корисні моделі) в інших державах.

У Сімейному кодексі йдеться про те, що при розгляді справ про позбавлення батьківських прав суд може одночасно на вимогу позивача вирішити питання про стягнення аліментів або за власною ініціативою зробити це в інтересах дитини.

Можливо, бездіяльність органів пов’язана насамперед із тим, що кримінальна міліція вважає справи по виплаті аліментів не такими важливими, як інші кримінальні справи.

З боку нормативного регулювання слід зазначити, що питання отримання аліментів від позбавленого батьківських прав батька або матері досить чітко врегульоване діючим Сімейним кодексом України, а саме частиною 2 статті 166.

Злісні неплатники аліментів – це наслідок того, що люди одружуються, часто не знаючи про свої права і обов’язки під час шлюбу.

Велика статистична кількість відмов у порушенні кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого статтею 164 Кримінального кодексу України «Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей», пов’язана насамперед зі складністю доведення вини боржника на вчинення злочину у формі прямого умислу та встановлення моменту закінченості злочину.

Якщо зважати на статистику Міністерства юстиції України, то 15 тисяч злісних неплатників аліментів – не надто вже й велика цифра на тлі загальної кількості аліментників в Україні – 800 тисяч.

Досить складно довести, що батько чи мати дійсно злісно ухиляються від сплати аліментів. Пояснюється це тим, що при демократизації суспільних відносин на громадян не покладається обов’язок працювати, тому деякі батьки посилаються на те, що вони не можуть знайти роботу і не виконують своїх обов’язків.

Як відомо, одним з негативних наслідків економічної кризи В країні є масові звільнення фахівців. Нерідко такі звільнення відбуваються без належного дотримання приписів законодавства, зокрема щодо процедури звільнення. Розглянемо один із прикладів такого порушення при звільненні працівника у зв’язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) передбачена можливість звільнення працівника за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників.

Кодифікація сімейних відносин знайома з давніх часів. Уже Кодекс Хаммурапі мав чимало законів, присвячених шлюбу і сім’ї. У часи Хаммурапі між чоловіком і жінкою не існувало правової рівності, але Хаммурапі надав жінкам чимало прав. Так, жінці дозволялося вершити такі операції, як купівля-продаж, бартер. Їм також дозволялося робити кредити.

На сьогодні досить розповсюдженим явищем є укладення шлюбу між громадянами України та іноземними громадянами. Така тенденція є досить поширеною. Однак такий шлюб таїть у собі багато несподіванок з моменту офіційної церемонії шлюбу до його визнання в кожній країні, тому навіть у такий приємний для кожного момент життя слід пам’ятати про деякі юридичні тонкощі, які стосуються процедури визнання, укладення та розірвання шлюбів між громадянами України та іноземцями.

Останні декілька років була поширеною практика звернення до суду з позовами про визнання договорів поруки недійсними з тих підстав, що дружині або чоловікові не було відомо про наявність договору поруки і згоду на укладання такого договору вони не давали (не йдеться про іпотеку). Про договір поруки дізнавалися зазвичай тільки, коли подружжя викликали в суд за позовом банку про погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним «другом родини». Зазначені позови ґрунтуються на ст. 65 Сімейного кодексу України, яка передбачає можливість звернення до суду одного з подружжя, якщо договір щодо спільного майна був укладений одним із подружжя без згоди на це другого з подружжя.

Зважаючи на досить сумну тенденцію зі зменшення популярності інституту офіційного зареєстрованого шлюбу, актуальним, на мою думку, є дослідження правових механізмів захисту майнових прав осіб, які проживають у так званому громадянському шлюбі. У своїй адвокатській практиці я провів низку судових процесів про поділ майна жінки та чоловіка, які проживали в громадянському шлюбі.

Основний Закон нашої держави проголошує найвищою соціальною цінністю в Україні людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Однак якщо доросла людина може самостійно відстояти свої права, честь, гідність, законні інтереси, то найнезахищенішими в суспільстві є діти – майбутнє нашої держави та людства в цілому.

Останніми роками в Україні дедалі більше набуває поширення та популярності таке явище, як «цивільний (громадянський) шлюб», як його заведено називати у суспільстві. Проте необхідно відразу зазначити, що такий термін ми будемо використовувати лише для полегшення сприйняття викладеного тексту, оскільки юристами застосовується термін «фактичний шлюб» або «фактичні шлюбні відносини».

Нещодавно, повертаючись літаком до України, під час перегляду української преси я був вражений великою кількістю тем, присвячених розлученню. Справді, останнім часом український істеблішмент привертає увагу своїми різноманітними сімейними драмами, гідними мильних опер.

Чимало заможних людей рано чи пізно замислюються про те, чи будуть спадкоємці ефективно розпоряджатися переданими їм статками – тим більше протягом тривалого часу у кількадесят років.

На тему спадкування можливо говорити довго та багато, але, на мою думку, є загальні поняття, які пересічний громадянин повинен знати, щоб мати хоча б деяке уявлення про те, як переходить право власності на належне йому майно після його смерті до іншої особи (спадкоємця) чи осіб (спадкоємців), і просто задуматися про подальшу долю цього майна.

Законодавство України передбачає низку цивільно-правових договорів, якими можна скористатися, коли виникає необхідність чи бажання розпорядитися власним майном.

Репродуктологія в Україні стрімко розвивається згідно зі світовими стандартами, і перед юридичною наукою постає низка питань щодо правового регулювання зачатої, але ще не народженої дитини (насцитуруса). Питання сурогатного материнства в Україні можна назвати наболілим, оскільки досі процедура штучного запліднення не була законодавчо врегульована, новоспечені батьки всі ці роки стикались із проблемою оформлення батьківства, а це впливає на виникнення права спадкування.

Як не прикро, але на сьогодні гасла про непорушність прав людини і громадянина в Україні, верховенство Конституції України за своїм емоційним навантаженням, значущістю для суспільства і держави перебувають, напевно, в одній площині з невмирущим гаслом: «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!». Всюдисущий «совок» на генетичному рівні засів у свідомості шановних представників державного апарату і не дає їм конструктивно підходити до вирішення питань суспільного життя.

Нещодавно на одній з конференцій, тема якої зачіпала не лише юридичні, але значною мірою і економічні питання, до мене звернувся колега з непрофільного видання, який займався вивченням перспектив створення енергосервісних компаній в Україні. Він цікавився думкою юристів щодо цього питання. Поцікавилася нею і я. На жаль, більшість опитуваних компаній ніяк не відгукнулася на мій запит. Довелося гортати підшивку і запитувати у Гугла.

Забезпечення фінансування судів зі спеціального фонду, який складається із сум судового збору, зіграло із нашим правосуддям, і так не вельми налаштованим на дотримання законності, злий жарт. Суди активно включилися в заробляння грошей шляхом незаконного стягнення підвищених сум судового збору.

В українських реаліях вирішувати питання залучення проектного фінансування доволі складно. Тому юридична частина такого рішення потребує комплексної стратегічної розробки із урахуванням положень валютного законодавства та оцінкою податкових ризиків.

Народні депутати України Ірина Бережна та Ірина Горіна пропонують прийняти новий закон про нотаріат, проект якого зареєстровано в парламенті під номером 2627 від 22.03.2013 року. На думку авторів документа, практика застосування чинного закону про нотаріат показала штучність розподілу нотаріату на державних нотаріусів і приватних, виявила соціальні, економічні та юридичні непорозуміння в державному регулюванні діяльності приватних нотаріусів.

Ні для кого не секрет, що регулювання діяльності бізнесу не настільки лояльне, як ми того бажаємо. Тож для виходу з цієї ситуації представники бізнесу вигадують різні шляхи: хтось виводить бізнес в офшор, а хтось структурує свою справу з мінімальними ризиками.

В Україні, на відміну від інших європейських країн, після виграного судового процесу, не варто одразу видихати з полегшенням, а надто якщо справа стосується стягнення аліментів з однієї зі сторін. Зазвичай суд без проблем задовольняє позовні вимоги у суперечках про стягнення аліментних платежів. Утім, основні проблеми починаються саме на стадії виконання судового рішення, яке, незважаючи на те, що підлягає негайному виконанню, іноді триває роками. А тим часом діти, на чию користь власне і стягуються ці кошти, неабияк страждають через це.

У віданні Державної пенітенціарної служби України перебуває близько 300 тис. громадян, з яких близько 142 тис. осіб позбавлені волі та майже 145 тис. – засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Як свідчить аналіз, криміногенний склад засуджених продовжує залишатися відносно складним і породжує низку загроз у діяльності органів та установ виконання покарань. Зокрема, серед осіб, які відбувають покарання: засуджених за умисне вбивство – 14% (16,3 тис. осіб); засуджених за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах – 7% (8,2 тис. осіб); за розбій, грабіж та вимагання – 24% (27,7 тис. осіб); за злочини у сфері обігу наркотичних засобів – 18,1% (21,1 тис. осіб).

Актуальні питання захисту інтелектуальної власності, укладання договорів оренди нерухомості, податкових перевірок, наслідки змін у реєстрації прав на нерухоме майно – це далеко не повний перелік питань, які обговорювали фахівці на VI Щорічній конференції корпоративних юристів (юрисконсультів), що днями проходила у столиці.

Як відомо, 2 липня 2011 року набрав чинності закон, яким уперше в Україні запроваджена система безоплатної правової допомоги. Цей документ вводить дві складові зазначеної системи – безоплатна первинна і вторинна правова допомога.

Спадкове право в Україні зазнало глибокого, системного реформування у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Відтоді змін не відбувалося. У цьому Кодексі книгу шосту було присвячено спадковому праву, що порівняно з Цивільним кодексом 1963 року стало динамікою в розвитку українського спадкового права