Кодифікація сімейних відносин знайома з давніх часів. Уже Кодекс Хаммурапі мав чимало законів, присвячених шлюбу і сім’ї. У часи Хаммурапі між чоловіком і жінкою не існувало правової рівності, але Хаммурапі надав жінкам чимало прав. Так, жінці дозволялося вершити такі операції, як купівля-продаж, бартер. Їм також дозволялося робити кредити.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Шлюб вважався дійсним, тільки якщо був укладений шлюбний договір. Якщо чоловік доводив подружню зраду дружини, її разом з коханцем прирікали на смерть – зв’язаних разом кидали у воду. Зраджений чоловік мав також право подарувати життя своїй дружині, помилувавши її. Смертна кара також чекала на чоловіка, якщо він зґвалтував наречену в будинку її батька. На сьогодні в Україні питання рівності сімейних відносин на законодавчому рівні врегульовано. За цей важливий принцип сімейних відносин жінки всього світу боролися протягом багатьох століть.
Так, згідно зі ст. 51 Конституції України та ст. 7 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Цей принцип рівності означає, що ані на чоловіка, ані на жінку не може бути покладено якихось специфічних обов’язків у сімейному житті, які випливають тільки із статі особи. Так, не можна визначити, що статус жінки в сім’ї – це виключно материнство, догляд за дітьми та забезпечення побуту, і вона не має права працювати. Такі правила, навіть якщо й будуть закріплені у шлюбному або сімейному договорі, вважатимуться недійсними. Сім’я є основним осередком суспільства.
Шлюбом є сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. Шлюб вважається недійсним, якщо він створений примусово, без волевиявлення чоловіка чи жінки.