Зважаючи на досить сумну тенденцію зі зменшення популярності інституту офіційного зареєстрованого шлюбу, актуальним, на мою думку, є дослідження правових механізмів захисту майнових прав осіб, які проживають у так званому громадянському шлюбі. У своїй адвокатській практиці я провів низку судових процесів про поділ майна жінки та чоловіка, які проживали в громадянському шлюбі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Сучасне українське законодавство, а саме стаття 74 Сімейного кодексу України, окремо визначає, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення про право спільної сумісної власності подружжя.
Позиція суддів Верховного Суду України, яка викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, роз’яснює наступне: «При застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю».
Аналізуючи зміст вищезазначеної норми закону можна виділити, декілька важливих елементів, встановлених законодавством для визнання факту перебування у фактичних сімейних відносинах.
Сімейне законодавство не визначає чіткий строк, у межах якого особи повинні перебувати у фактичних шлюбних відносинах, але такий строк визначає цивільне законодавство у спадкових справах, а саме ст. 1264 ЦК України закріплює наступне: у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.