Як не прикро, але на сьогодні гасла про непорушність прав людини і громадянина в Україні, верховенство Конституції України за своїм емоційним навантаженням, значущістю для суспільства і держави перебувають, напевно, в одній площині з невмирущим гаслом: «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!». Всюдисущий «совок» на генетичному рівні засів у свідомості шановних представників державного апарату і не дає їм конструктивно підходити до вирішення питань суспільного життя.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Показовою є ситуація із працевлаштуванням випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням.
22 серпня 1996 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 992, яка встановлює Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням. Постанова містить положення, які є вельми показовими для розуміння напрямку мислення шановних урядовців.
Відповідно до п. 8 Постанови випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менш ніж три роки.
Відповідно до п. 14 цієї Постанови у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини розпочати роботу за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов’язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Тобто виходячи з положень цього диво-документа випускники після закінчення вищих навчальних закладів працевлаштовуються примусово, а у разі відмови від відпрацювання трирічного строку, повинні відшкодувати державі завдані збитки у вигляді вартості витрат на навчання.
Відповідно до Закону України «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» під державним замовленням слід розуміти засіб державного регулювання задоволення потреб економіки та суспільства у кваліфікованих кадрах, підвищення освітнього та наукового потенціалу нації, забезпечення конституційного права громадян на здобуття освіти відповідно до їх покликань, інтересів та здібностей.
Згаданий Закон чітко встановлює, що підготовка фахівців за державним замовленням здійснюється для потреб економіки та суспільства. Наголошую на тому, що формулювання «для потреб економіки та суспільства» не є тотожним з формулюванням «для потреб державних органів».