Останні декілька років була поширеною практика звернення до суду з позовами про визнання договорів поруки недійсними з тих підстав, що дружині або чоловікові не було відомо про наявність договору поруки і згоду на укладання такого договору вони не давали (не йдеться про іпотеку). Про договір поруки дізнавалися зазвичай тільки, коли подружжя викликали в суд за позовом банку про погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним «другом родини». Зазначені позови ґрунтуються на ст. 65 Сімейного кодексу України, яка передбачає можливість звернення до суду одного з подружжя, якщо договір щодо спільного майна був укладений одним із подружжя без згоди на це другого з подружжя.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Дійсно, поручитель бере на себе відповідальність відповідати всім своїм майном у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором. Необхідно відзначити, що при простроченні позичальником оплати за кредитним договором банк або кредитна спілка має право заявити вимоги про стягнення всієї суми солідарно з позичальника і з поручителя. Найчастіше так і відбувається, вимоги пред’являються як до позичальника, так і до поручителя.
При укладанні кредитних договорів як банки, так і кредитні спілки, знаючи про те, що поручитель перебуває у шлюбі, як правило, не вимагають письмової згоди другого з подружжя на укладення цього договору. Слід також зазначити, що відповідно до параграфа 3 глави 49 Цивільного кодексу України застереження щодо укладення договору поруки відсутні. Таким чином, поручитель не зобов’язаний отримувати згоду або дозвіл у чоловіка або дружини на укладення даного договору.
Безумовно, суди ідуть шляхом задоволення позовів банків або кредитних спілок виходячи з положень договорів, згідно з якими поручитель зобов’язаний нести солідарну відповідальність з позичальником. Зазначені позовні вимоги одного з подружжя залишаються судами без задоволення з посиланням на те, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (зазвичай грошового), а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому до таких правовідносин норми ст. 65 СК не застосовуються.
Однак як бути з майновими інтересами і правами іншого подружжя?