У новому КПК України законотворці вперше передбачили, що кримінальне провадження застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Хоча практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) для українських судів ще з 2006 року стала джерелом права, від деяких суддів і досі можна почути вислови на кшталт: «Європейський суд нам не указ» чи «…от і судіться у Франції». На багатьох тренінгах з практики ЄСПЛ судді скаржилися на те, що Страсбурзький суд незрозуміло висловлюється, тому його рішення важко зрозуміти.

Уперше проголошена в кримінальному процесуальному норма права про урахування практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КПК України) беззаперечно спрямована на становлення принципу верховенства права та приведення української правозахисної практики у відповідність до загальноєвропейських цінностей. Проте важко прогнозувати, як на практиці буде застосовуватися дана норма.

Перш за все необхідно зазначити, що згідно з новим КПК ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених Кодексом. Без ухвали слідчого судді будь-яку особу має право затримати кожен у випадках, передбачених ст. 207 КПК України

Норма ч. 2 ст. 8 нового КПК України щодо застосування в кримінальному провадженні принципу верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини насправді не є абсолютною новелою. Ще в 2006 році Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» було встановлено норму, за якою суди, при розгляді справ повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права. Ця норма дає можливість використовувати таку практику і в кримінальному провадженні.

Новий КПК, закріплюючи принцип змагальності, застосовує абсолютно нову модель взаємовідносин учасників процесу та надає адвокату нові повноваження та можливості для реалізації цього принципу. Ефективність захисту клієнтів буде в тому числі залежати від компетентності та професіоналізму самих адвокатів. І таким додатковим інструментом для ефективного захисту клієнта безумовно повинна стати практика Європейського суду з прав людини.

Проблема цього питання є набагато глибшою, ніж може здатися на перший погляд. Нібито все просто: є юристи, адвокати, які або більшість з яких мало приділяють уваги практиці Європейського суду.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання господарських зобов’язань» № 5405-VI внесені зміни та доповнення до низки нормативно-правових актів, які спрямовані на регулювання суспільних відносин у сфері виконання господарських зобов’язань.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання господарських зобов’язань» № 5405-VI від 02.10.2012 р. міцніше затягнув мотузку на шиях боржників і додав роботи юристам і кредиторів, і позичальників. На жаль, пряме лобіювання «слугами народу» інтересів фінансових структур, низький правотворчий рівень та однобічність цього Закону вже не викликають здивування.

4 листопада 2012 року набрав чинності сумнозвісний Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань», прийнятий 02.10.2012 р. Верховною Радою України під № 5405-VІ.

Ще зовсім недавно категорії судових справ щодо визнання кредитних договорів недійсними спричинили справжній бум на ринку юридичних послуг країни. Чи не для більшості юристів головним засобом для існування (видом діяльності) були справи, що так чи інакше пов’язані із встановленням, зміною, припиненням саме кредитних зобов’язань.

Основною новацією Постанови № 246 і затверджених нею змін (далі – Зміни) є перехід до реєстрації позик від нерезидентів комерційними банками, а не позичальниками. На відміну від доти чинної процедури (за Постановою № 270 – Положення), тепер реєстрація відбуватиметься електронною поштою (див. п. 2.1 Змін (ч. 5 – зміни до п. 1.7–1.9 Положення), пп. 2.2 Змін) у тому ж порядку, що і власних кредитів банків.

04.11.2012 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання господарських зобов’язань» № 5405-VI, що був прийнятий 02.10.2012 р. Верховною Радою України VI скликання (далі – Закон).

Сьогодні реєстрація угод оренди земель сільськогосподарського призначення фактично заблокована через те, що триває процедура переходу цих прав реєстрації від органів земельних ресурсів до реєстраційної служби Мін’юсту.

Позиція відносно того, що буцімто власники землі категорично проти розгортання ринку землі, сформована штучно. Причому тими людьми, які мають зиск від існування мораторію.

На мою думку, мораторій на продаж землі можна знімати, як тільки ми внесемо правки в законодавство (Земельний кодекс, Закон «Про оренду земель») і введемо певні обмеження.

Норми даного Закону необхідно знати як курцям, щоб вони зрозуміли, в яких саме місцях вони зможуть легально палити, так і некурцям, аби вони зрозуміли, де саме держава захищає їхнє право на чисте повітря.

Классический вопрос – где поставить запятую? Когда речь идет об антитабачном законодательстве в целом, и о запрете на курение в общественных местах в частности, в большинстве государств ответ однозначен – запрещать, и более того, предусматривать санкции за несоблюдение законов и предписаний.

Хочу подякувати швейцарській стороні і сказати, що проект успішно вдався. Багато тих програм, дискусій, які проведені в рамках проекту, були реалізовані на законодавчому рівні.

Яким ми хочемо бачити суддю? Ми хочемо суддю висококваліфікованого, комунікабельного, який би відповідав стандартам і вимогам до цієї професії.

Завдання, яке ставив перед собою цей проект, як на мене, повністю виконано. Те, що робив проект, не робилося ще в Україні ніколи. У липні минулого року за сприяння проекту Радою суддів України було прийнято рішення провести масштабне опитування громадян України на предмет довіри суспільства до судової системи

Право громадян на освіту, право на безплатне отримання дошкільної, повної, загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах є конституційним правом, передбаченим ст. 53 Конституції України, і за його порушення передбачена кримінальна відповідальність за ст. 183 КК України.

У 2012 році набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності».

Допуск адвоката та «вибивання» показів у сучасному кримінальному процесі. Одним із завдань нового КПК України, як заявляли його автори, був захист особи від свавілля деяких працівників міліції, як то застосування фізичного та психологічного примусу з метою отримання зізнання, недопуск адвокатів до затриманого, несвоєчасне складання процесуальних документів, неповідомлення про затримання родичам та близьким.

Статтею 8 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) однією із засад кримінального провадження проголошено принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Протягом 2012 року набрала чинності низка законів, які називали революційними та такими, що мають змінити українське суспільство. Одним з таких документів був Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності».

Залежно від вчиненого правопорушення та/або заподіяної шкоди виконавчим органом або його членом, законодавством України передбачено цивільно-правову, дисциплінарну та, навіть, кримінальну відповідальність. На сьогодні найбільш законодавчо неврегульованою залишається притягнення директора/дирекції або її членів до цивільно-правової (майнової) відповідальності. Це обумовлено двоякою природою взаємовідносин між директором/членом дирекції та товариством: трудовою та цивільно-правовою.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс серед основних засад кримінального провадження у ст. 22 закріплює принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Особисто для мене слово «Адвокат» звучить з великої букви. На жаль, останнім часом суспільство втратило довіру як до адвокатів узагалі, так і до всієї системи правосуддя.

19 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України. Тривали обговорення нового КПК, фахівці шукали в ньому відповідь на питання, чи буде цей новий КПК захищати громадян та чи сприятиме він реальному захисту громадян від втручання державних органів у їхнє життя.

У статті розглядається проблема укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні. Актуальність цієї проблеми пов’язана з тим, що цей інститут вперше запроваджено у новому Кримінальному процесуальному кодексі України і є новелою цієї галузі законодавства.

Український уряд декларує підвищену увагу до питання забезпечення пацієнтів лікарськими засобами належної якості. Звичайно, такі ініціативи підтримуються всіма добросовісними виробниками ліків. Проте у зв’язку з цим згадалися нещодавні зміни до Кримінального кодексу України, які, так би мовити, пройшли непоміченими.

20 листопада набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – Кодекс), автори якого стверджують, що його мета – впровадити європейські цінності та принципи в українську систему кримінальної юстиції, де наріжним каменем будуть права людини.

1 грудня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури», яким вкотре Україна спробувала виконати взяті на себе перед Європейським Союзом зобов’язання щодо проведення всеосяжної реформи діяльності органів прокуратури, її приведення у відповідність до європейських стандартів, у т. ч. з метою обмеження можливості впливати на діяльність господарюючих суб’єктів.

Причини криміналізації порушення права на отримання освіти за Кримінальним кодексом 2001 року. До прийняття Кримінального кодексу 2001 року в історії України порушення права на отримання освіти у кримінальному порядку не переслідувалося. Таким чином, постає питання про обумовленість включення відповідної норми до кримінального закону.

2012 рік став надзвичайно плідним у сфері законотворчості саме в галузі кримінального права та процесу. Можна виділити наступні знакові події для цієї галузі у минулому році.

З’ясування сутності порядку призначення покарання за сукупністю вироків та сукупністю злочинів, а також висвітлення проблемних питань, які виникають у судовій практиці, – аж зовсім не останнє завдання юридичної практики. Вирішення соціально-економічних завдань обумовлює необхідність ефективної боротьби з негативними явищами, що гальмують суспільний розвиток. Найнебезпечніше з них – злочинність. Її стрімке зростання в останні роки викликає в населення невпевненість у своїй безпеці, ускладнює хід перетворень у суспільстві.

З кінця 2012 року ми живемо разом з новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК), який набрав чинності в листопаді 2012 року. Вести мову стосовно ефективності чи неефективності нового КПК поки що немає сенсу, оскільки з моменту його прийняття минуло зовсім небагато часу для того, щоб робити відповідні висновки. Слід спостерігати за першими судовими засіданнями, процесуальними діями, результатами звернень до правоохоронних органів та оцінювати їх результати.

З набранням чинності нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) ми хоч-не-хоч починаємо порівнювати між собою норми старого Кодексу з нормами нового КПК. Потрібно визнати, що деякі нові норми є дійсно прогресивними, деякі, на мій погляд, звужують права сторони захисту, що аж ніяк не може радувати. У цій статті я спробую проаналізувати, наскільки може змінитися кримінальна юстиція з відміною такої стадії, як порушення кримінальної справи та так званої дослідчої перевірки.

Третій місяць поспіль не вщухає обговорення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань» від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI, що передбачає суттєві зміни в правовідносинах між боржниками та кредиторами. Нагадаємо, цей Закон набрав чинності 4 листопада 2012 року і за останні місяці минулого року спричинив чимало галасу серед боржників.

Напередодні завершення своєї каденції депутати Верховної Ради попереднього скликання продовжили дію земельного мораторію до 2016 року, що стало цілковитою несподіванкою для гравців ринку, які опікуються земельними питаннями. Після такого кроку парламентаріїв деякі з експертів почали стверджувати, що це не що інше, як прозора спроба пригальмувати земельну реформу в Україні

Оскільки тютюнопаління набуло значного поширення в нашій країні, це явище не могло не знайти свого відображення в законодавстві. Так, Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» було розроблено з метою вдосконалення чинного законодавства України та приведення його у відповідність до європейський стандартів. Проте в нашій країні число курців серед населення працездатного віку сягає критичної позначки близько 19 000 000 чоловік, що становить 40% громадян, вік яких перевищив 15 років.

Минулий рік ознаменувався значною кількістю змін та нововведень в українському законодавстві. Однак одним з найбільш очікуваних адвокатською спільнотою нормативних актів безумно можна назвати Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підписаний Президентом України 5 липня 2012 року (набрав чинності 15 серпня 2012 року). Новий Закон передбачає реформу адвокатури, яка насамперед спрямована на консолідацію адвокатів. Проте, як показали події кінця минулого року, на шляху до об’єднання адвокатської спільноти виникли труднощі, ініційовані окремими представниками адвокатури, які використовували переважно штучні методи і не завжди діяли в рамках закону.

Невиконання рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) є фактом, що має місце в багатьох державах. Так, на сьогодні гостро поcтало питання щодо виконання рішень ЄСПЛ і Україною, оскільки 17 січня цього року були оприлюднені 211 справ за позовами до України, і жодна з них не стала виграшною для нашої держави.

Про здобутки Проекту та деякі існуючі проблеми, які мають бути вирішені відповідно до міжнародних стандартів, з читачами «Юридичної газети» ділиться керівник Проекту USAID «Справедливе правосуддя» пан Девід Вон.