1 грудня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури», яким вкотре Україна спробувала виконати взяті на себе перед Європейським Союзом зобов’язання щодо проведення всеосяжної реформи діяльності органів прокуратури, її приведення у відповідність до європейських стандартів, у т. ч. з метою обмеження можливості впливати на діяльність господарюючих суб’єктів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Навіть попри критику з боку офіційних представників Брюсселя вжитих парламентом заходів, правове регулювання роботи органів прокуратури України дійсно зазнало суттєвих змін.
Законом визначено перелік підстав для проведення перевірок органами прокуратури
Так, новим Законом передбачено, що органи прокуратури можуть проводити перевірки лише на підставі письмових звернень органів державної влади чи місцевого самоврядування, а також депутатів, фізичних та юридичних осіб, або за власною ініціативою. Однак законодавець передбачив, що проведення перевірок можливе виключно у разі попереднього розгляду таких заяв компетентними контролюючими органами або ухилення ними від розгляду чи порушення встановлених законом строків. Винятком є лише повідомлення про скоєне кримінальне правопорушення.
На практиці це означає, що ненадання до прокуратури підтвердження попереднього звернення про порушення законодавства до спеціалізованого органу державної влади чи відповіді про результати проведеної ним перевірки або доказів його бездіяльності, підстави для проведення будь-яких перевірочних заходів органами прокуратури та втручання в діяльність суб’єкта господарювання фактично відсутні.
Варто також зауважити, що досить часто перевірки органами прокуратури проводяться за завданням чи дорученням прокуратури вищого рівня або на виконання планових перевірочних заходів, проте можливість посилання прокурором на вказані підстави у постанові про проведення перевірки законом не передбачена, що може стати приводом для її оскарження у встановленому законом порядку.
Змінився порядок проведення перевірок органами прокуратури
Відтепер проведення перевірки органами прокуратури можливе лише після винесення відповідної постанови з чіткою аргументацією підстав, які свідчать про можливі порушення законодавства, обґрунтування необхідності втручання в діяльність суб’єкта, що перевіряється, а також вжиття тих чи інших перевірочних заходів, зокрема виклику його працівників до прокуратури, відібрання в них усних або письмових пояснень, висування вимог про надання матеріалів та документів, у т. ч. які містять інформацію з обмеженим доступом, професійну чи банківську таємницю тощо.
Таким чином, проведення будь-яких перевірочних заходів без надання копії відповідної постанови представнику юридичної особи або фізичній особі – підприємцю, діяльність яких перевіряється, забороняється. У зв’язку з цим, будь-які вимоги працівника прокуратури до моменту виконання вказаної вимоги носять незаконний характер, обов’язковому виконанню не підлягають і можуть бути залишені без розгляду.
Доцільно сказати, що наказом Генерального прокурора № 111 від 12.11.2012 р. співробітникам прокуратури суворо заборонено безпідставно витребовувати та зберігати оригінали документів, крім випадків наявності реальної загрози їх знищення, необхідності збереження доказів для кримінального провадження чи суду, а також їх перевірки на можливе підроблення.
Новим законом передбачено можливість оскарження постанов про проведення перевірок
Заслуговує на особливу увагу регламентоване на законодавчому рівні право кожного на оскарження постанови про проведення перевірки до прокуратури вищого рівня або до суду в порядку адміністративного судочинства у десятиденний строк з моменту її отримання.
Саме для того, щоб уникнути проблем у майбутньому в частині доведення своєчасності такого оскарження, керівнику підприємства необхідно проконтролювати внесення відповідної постанови до журналу вхідної кореспонденції та закріпити дату її отримання на самому документі.
Норма про обов’язок прокурора зупинити проведення перевірки, у разі оскарження відповідної постанови у законі, відсутня, проте сам факт пред’явлення адміністративного позову суб’єктом, діяльність якого перевіряється, надає йому право звернутися до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема зупинення дії постанови прокурора про проведення перевірки до моменту безпосереднього ухвалення судового рішення. У випадку задоволення відповідного клопотання, подальше проведення будь-яких перевірочних заходів забороняється, що автоматично переносить перевірку на декілька місяців.
Крім того, у випадках, коли приводи та підстави для проведення перевірки, зазначені в постанові, є недостатньо обґрунтованими або відсутній попередній висновок спеціалізованого контролюючого органу, суд, задовольняючи позовні вимоги, може прийняти рішення про скасування постанови прокурора, зобов’язати прокуратуру утриматися від проведення перевірки або взагалі встановити відсутність компетенції органів прокуратури на її проведення.
Більше того, у випадку скасування постанови прокурора про проведення перевірки, є всі достатні підстави для визнання в судовому порядку незаконними її результатів, внесених актів прокурорського реагування, у т. ч. притягнення осіб до відповідальності, а в разі заподіяння суб’єкту господарювання шкоди, внаслідок незаконних дій чи прийнятих рішень, стягнути її з органів прокуратури.
Які способи прокурорського реагування на виявлені порушення передбачені законом?
Суттєвих змін зазнало законодавство в частині способів реагування прокуратури на порушення, виявлені під час перевірки і тепер фактично обмежені можливістю застосування лише двох актів реагування – подання або постанови.
На особливу увагу заслуговує подання, яке за своїм призначенням, випадках застосування певною мірою замінило такі документи прокурорського реагування, як припис і протест, та вноситься з метою усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяли; для відшкодування шкоди, заподіяної правопорушенням; притягнення осіб до відповідальності; скасування нормативно-правового акта або окремих його частин, а також припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.
Необхідно зауважити, що після внесення змін до законодавства подання може вноситися, у тому числі, на адресу фізичних осіб – підприємців.
Проте ефективність подання була й залишається досить низькою.
По-перше, це зумовлено тим, що на законодавчому рівні ухилення від виконання вимог подання не передбачає настання серйозних негативних наслідків для правопорушника, а встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, максимальний розмір якого після внесення відповідних змін до КУпАП було збільшено зі 136 до 850 грн, навряд чи зможе виконувати роль дієвого механізму впливу.
У разі відхилення подання колегіальним органом, можливість притягнення до відповідальності винної особи взагалі відсутня.
По-друге, процедура притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання подання є досить обтяжливою, з точки зору часу та доцільності, оскільки передбачає необхідність вжиття цілої низки процесуальних заходів, зокрема, складення відносно особи протоколу про адміністративне правопорушення, виклик правопорушника для ознайомлення з його змістом та вручення копії, розгляд протоколу судом і, зрештою, притягнення правопорушника до відповідальності.
Так, новим Законом, як і раніше, передбачено, що у разі відхилення подання або неповідомлення про результати його розгляду у встановлений строк, за прокурором залишається право протягом 15 днів звернутися до суду з позовом про виконання вимог, зазначених у поданні.
Проте, як показує практика, строк розгляду позовів прокурора судами першої та апеляційної інстанції може тривати не один місяць, що фактично означає невиконання вимог подання суб’єктом, якому воно адресовано.
По-третє, якщо попередньою редакцією Закону було чітко регламентовано, що протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта, то на сьогодні зупинення дії незаконного акта, на який внесено подання, законодавством не передбачено.
На практиці це означає, що в разі невиконання органом державної влади або місцевого самоврядування вимог подання про скасування прийнятого незаконного рішення або розпорядження, у прокурора не залишається інших варіантів поведінки, окрім як спробувати визнати акт незаконним та зупинити його дію вже в судовому процесі, який може тривати роками.
Також слід зазначити, що на відміну від припису про усунення порушень законодавства, який підлягав негайному виконанню, строк розгляду та виконання подання визначається прокурором, але не може бути меншим ніж 10 днів.
Проведений аналіз змін до законодавства свідчить про суттєве скорочення повноважень органів прокуратури, однак дозволяє зробити лише попередні висновки про те, як це вплине на захист прав і свобод громадян та інтересів держави, оскільки основні переваги і недоліки нового Закону стануть очевидними лише під час його практичного застосування.
Навіть попри критику з боку офіційних представників Брюсселя вжитих парламентом заходів, правове регулювання роботи органів прокуратури України дійсно зазнало суттєвих змін.
Законом визначено перелік підстав для проведення перевірок органами прокуратури
Так, новим Законом передбачено, що органи прокуратури можуть проводити перевірки лише на підставі письмових звернень органів державної влади чи місцевого самоврядування, а також депутатів, фізичних та юридичних осіб, або за власною ініціативою. Однак законодавець передбачив, що проведення перевірок можливе виключно у разі попереднього розгляду таких заяв компетентними контролюючими органами або ухилення ними від розгляду чи порушення встановлених законом строків. Винятком є лише повідомлення про скоєне кримінальне правопорушення.