Можливість використання електронних засобів зв’язку, інструментів інформаційно-комунікаційних технологій при здійсненні угод декларується як у міжнародних актах, так і в українському законодавстві.

Світовий досвід переконливо показує, що для захисту прав приватних власників на нерухомість необхідно створити формальну реєстраційну систему, яка гарантувала б надійність і гласність цивільного обороту, була б доступна для усіх учасників цивільних стосунків і містила б об’єктивну інформацію про нерухомість.

Період розвитку нотаріату незалежної України (у 2013 році виповнюється 20 років чинному Закону України «Про нотаріат») характеризувався суперечливими тенденціями.

Угода ТРІПС є першим міжнародним актом, що дає чітке визначення поняття «географічне зазначення» та додаткову охорону географічних зазначень щодо вин та спиртних напоїв.

Географічне зазначення як об’єкт інтелектуальної власності охороняє певні високоякісні товари, зокрема алкогольні напої, особливі властивості яких зумовлені походженням із певного географічного місця, яке має специфічні природні умови, що в сукупності з виробничими технологіями, досвідом, традиціями та репутацією створюють ту виняткову якість товару, через яку цей товар має особливо високий попит на ринку.

Проведення такого роду заходів зумовлено змінами законодавства. Зокрема, на цьому круглому столі учасники мали можливість вислухати наукову точку зору на нововведення законодавства, обмінятися досвідом та висловити власні думки.

При аналізі Закону України «Про акціонерні товариства» та його співвідношенні із Законом про банкрутство очевидно, що ст. 79 Закону про акціонерні товариства вказується, що добровільне припинення акціонерних товариств здійснюється за рішенням загальних зборів акціонерів у порядку, передбаченому цим Законом, за дотриманням вимог, встановлених Цивільним кодексом та іншими актами законодавства.

Процес примусового виключення учасників з товариства, навіть за умови наявності 60% кворуму, ще й сьогодні залишає тягар невирішених та доволі складних правових питань. Щоб залишити колишніх партнерів «за човном» спільного бізнесу, законодавство передбачило три підстави: (а) систематичне невиконання або неналежне виконання обов’язків; (б) перешкоджання досягненню цілей товариства; (в) несплата своєї частки у статутному капіталі ТОВ.

Нещодавно з Верховної Ради України було відкликано поданий народним депутатом Ю.М. Воропаєвим проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виконавчих органів юридичних осіб)». Основною новацією, що несе в собі цей проект, є можливість передачі повноважень керівного органу юридичної особи іншій юридичній особі на підставі відповідного договору.

Теоретично ст.ст. 52, 64 Закону «Про господарські товариства» дають можливість зборам учасників товариства з обмеженою відповідальністю виключити деяких учасників, які, на погляд інших, не виконують обов’язків чи перешкоджають ТОВ.

У європейській практиці міноритарними акціонерами прийнято вважати акціонерів, які володіють менше 10%, іноді навіть менше 5% акцій товариства. Тому, говорячи про міноритарних акціонерів, ми будемо мати на увазі саме акціонерів, які мають менше 10% голосуючих акцій товариства. Найбільш позитивний момент регулювання прав міноритарних акціонерів – це те, що права в міноритарних акціонерів все ж таки є.

Конституційна асамблея як дорадчий орган при Президентові, що працює над внесенням змін до Основного Закону України, має бути відкритішою до зовнішньої думки.

Певні напрацювання конституційної реформи йдуть вкрай повільно, що й прогнозувалося на початку року. Хоча, на наш погляд, це правильно.

Згідно із соціологічним опитуванням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології у листопаді 2012 року, лише 9,9% громадян переконані в тому, що саме Конституційна асамблея має розробляти проект змін до Конституції.

Актуальним на сьогодні є питання доступу нотаріусів до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій (далі – ЄДРПОУ). Так, відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», витяг або довідка з ЄДРПОУ підписується державним реєстратором та засвідчується його печаткою.

Незважаючи на те, що необхідність прийняття окремого закону про товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) обговорюється досить жваво протягом останніх років й Закон України «Про господарські товариства» зазнав багатьох змін у частині діяльності ТОВ, експерти, що брали участь у відповідних обговореннях та розробці законопроекту, зосередившись на конкретніших питаннях, на нашу думку, не приділили достатньої уваги більш глобальній проблемі.

В очікуванні прийняття закону про товариства з обмеженою відповідальністю, на який правники покладають немало сподівань, проблемні питання щодо діяльності таких товариств не втрачають своєї актуальності.

Створення Міністерства доходів і зборів України на базі об’єднаних Державної митної та Державної податкової служб України та передача йому контролю за єдиним соціальним внеском передбачає уніфікацію підходів до оподаткування та формування єдиного центру контролю за фінансовими потоками країни

На наш погляд, після реформування акціонерного законодавства питання необхідності обрання корпоративного секретаря вже не повинно стояти. Дана посада повинна бути майже в кожному акціонерному товаристві (далі – АТ).

Законодавчі акти, які регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ), наразі не містять чітких положень щодо можливості оплати внесків до статутного капіталу ТОВ шляхом зарахування вимог до ТОВ за позиками чи кредитами, які надані його учасниками або третіми особами

На мою думку, сама ідея законодавчої ініціативи дуже позитивна, оскільки фактично створює (на законодавчому рівні) альтернативний спосіб керування юридичною особою. Крім того, така практика керування юридичною особою широко використовується в інших країнах світу та дає досить позитивні результати. Однак варто зазначити, що ці держави є високорозвиненими, з мінімальним рівнем корупції та досконалим законодавством у сфері корпоративних правовідносин.

Іноземний досвід і тенденції. Юридичне становлення корпоративного директорства відбулося у 1907 році, коли англійський суд у відповідь на скаргу міноритарних акціонерів проти призначення корпоративного директора підсумував, що законодавство не містить заборон щодо призначення корпоративних директорів.

У загальних рисах така перспектива є реальною та ефективною, управління бізнесом фахівцями є затребуваним. Разом з цим низка проблем може виникнути з позицією законодавця, на якого в такому випадку буде покладено обов’язок ретельного опрацювання зазначеного питання з його подальшою регламентацією.

Усі давно звикли, що головний на підприємстві або в офісі – це директор (незалежно від того, як зветься його посада: голова правління, генеральний директор або просто директор). Саме ця посада уособлює в собі всю повноту влади на підприємстві та пік кар’єри для будь-якого менеджера. Саме з ним пов’язують успіхи або невдачі компанії в бізнесі, наявність або відсутність премій або бонусів за рік.

Запропонований до прийняття проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виконавчих органів юридичних осіб)» від 09.04.2012 № 10312, на мою думку, не відповідає основним постулатам та нормам чинного законодавства України.

Автор проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо виконавчих органів юридичних осіб) вважає, що необхідність його прийняття викликана необхідністю вдосконалення та подальшого розвитку правової системи корпоративного управління та впровадження міжнародного досвіду у сфері корпоративних відносин.

За законопроектом передбачалося введення у національне право цивільно-правого договору про передання повноважень виконавчого органу юридичної особи від так званого «підлеглого підприємства» до «керуючого підприємства». Іншими словами, цей договір передбачає повне передання управління усієї поточної діяльності однією юридичною особою іншій (укладення правочинів, визначення штату працівників, розпорядження майном, подання звітів тощо). У контексті законопроекту «керуюче підприємство» фактично виступає спеціалізованою організацію із «ведення бізнесу» і повинно створюватись у вигляді АТ або ТзОВ.

Законопроектом № 10312 від 09.04.2012 року «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виконавчих органів юридичних осіб)» пропонується впровадити інститут зовнішнього корпоративного управління і внести правові конструкції, раніше невідомі вітчизняному законодавству, зокрема щодо передачі повноважень виконавчого органу юридичної особи керуючому підприємству за цивільно-правовим договором.

Існуючий Кодекс професійної етики судді було б доцільно доповнити наступними пунктами, які конкретизують та повніше висвітлюють етичні норми

Існуючий на сьогодні Кодекс професійної етики судді 2002 року є, на мій погляд, недосконалим передусім через свій необов’язковий характер

Якщо казати саме про професійну етику судді, то на необхідність конкретики натякає бодай те, що в судах загальної юрисдикції судові засідання майже заведено проводити в кабінеті судді (замість наявної зали засідань), а судді часто не вважають за потрібне вдягати мантію

Проблематикою в корпоративних спорах досі залишається використання виконавчого органу товариства проти інтересів акціонерів. На жаль, тенденцій щодо зміни такого стану речей поки нема. Механіка дій є вже відпрацьованою.

Заходи забезпечення позову – один із додаткових інструментів для захисту порушених прав. Насамперед їхнім завданням є забезпечення реального виконання судового рішення та запобігання порушенням прав позивача. Заходи забезпечення слугують своєрідним гарантом задоволення законних вимог позивача.

9 квітня 2012 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект № 10312 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо виконавчих органів юридичних осіб)» (далі – Законопроект № 10312), внесений народним депутатом Ю.М. Воропаєвим.

Інститут корпоративного секретаря (далі – КС), який існував на рівні рекомендаційних актів Національного Банку та Державної (тепер – Національної) Комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР), отримав законодавче закріплення у Законі України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон), хоч до цього активно використовувався багатьма акціонерними товариствами.

Усі пам’ятають відому фразу Миколи Васильовича Гоголя: «Я пригласил вас, господа, с тем, чтобы сообщить вам пренеприятнейшее известие: к нам едет ревизор». Хто він, сучасний ревізор, і чи має місце бути ця професія в сучасному бізнес-світі – ми й намагатимемося розібратися.

Господарські товариства – універсальна і найоптимальніша в стабільному майновому обороті організаційно-правова форма суб’єктів господарювання. Необхідною умовою для їх діяльності є забезпечення ефективного та своєчасного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників корпоративних відносин, які пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарських товариств.

Кожний, хто розпочинає спільний бізнес, сподівається на плідну та тривалу співпрацю. Однак не завжди цей процес розвивається так, як ми того очікуємо, і може статися так, що надійний (як раніше здавалося) партнер виявляється не таким вже й надійним. Ще гірше, коли дії такого партнера починають шкодити діяльності підприємства, і виникає необхідність припинити таку співпрацю та виключити такого партнера зі складу учасників ТОВ.

Як відомо, корпоративне право – підгалузь господарського права, сукупність юридичних норм, що регулюють правовий статус, порядок створення, реорганізації, ліквідації підприємницької діяльності, а також порядок і правила здійснення операцій з частками в статутному капіталі юридичних осіб різних організаційно-правих форм.

Апофеозом протиправної та безглуздої правотворчості Верховної Ради України (далі – ВРУ), що відійшла в минуле, є прийняття Закону України від 06.12.2012 р. № 5519-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» (далі – ЗУ № 5519-VI). Але одночасно це є і характеристикою якості роботи Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) як суб’єкта законодавчої ініціативи та основного ініціатора прийняття Закону – Державної податкової служби України.

Минулого року суттєво покращилася позиція України в міжнародному рейтингу Doing Business-2013, що складається Всесвітнім банком і Міжнародною фінансовою корпорацією. Загалом, рейтинг України зріс відразу на 15 позицій порівняно з попереднім роком. При цьому найбільшим досягненням було покращення процедур створення бізнесу (реєстрація товариств з обмеженою відповідальністю), де зростання відбулося на 66 позицій – з 116-го до 50-го місця.

Норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон) за своєю сутністю направлені на виведення боржника зі скрутного матеріального становища, підвищення його платоспроможності. Але на практиці все виглядає інакше, можна сказати, навпаки. Відомо дуже мало випадків, коли підприємства в процедурі банкрутства виходили з важкого матеріального становища та продовжували існувати.

Питання переобрання складу наглядової ради у зв’язку зі зменшенням кількості її членів, напевно, не є достатньо актуальним, про що свідчить майже повна відсутність щодо цього роз’яснень органів державної влади та судової практики. Між тим, коли кількісний склад наглядової ради акціонерного товариства є меншим, ніж визначено загальними зборами акціонерів, виникає питання легітимності (правомочності) цього органу та прийнятих ним рішень, і це питання краще врегулювати до виникнення «критичної ситуації».

У цій статті розглядаються деякі негативні та позитивні, з точки зору міноритарних акціонерів, аспекти одного з механізмів захисту прав міноритарних акціонерів, передбачених Законом України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон), а саме обов’язкового викупу.

У більшості розвинених країнах світу власник бізнесу має необмежені можливості щодо управління ним, а також щодо контролю над належними цьому бізнесу активами та розпорядження цими активами. Право власності на бізнес ототожнюється переважно з правом власності на корпоративні права в компанії (компаніях), що контролюють бізнес. Інститут власності шанується понад усе: рішення власника щодо активів бізнесу чи щодо змін у менеджменті компанії не ставиться під питання і безумовно виконується; вторинність ролі найманого менеджменту по відношенню до ролі власника теж не оспорюється.

2013 рік несе не тільки позитивні емоції і сподівання на краще, а й турботу та велике перевантаження для нервової системи. Насамперед зіпсовані нервові клітини гарантовані тим, хто не встиг до 31 грудня 2012 року змінити старі КВЕДи на нові. Саме зміна КВЕДів є актуальним питанням, яке стосується юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців з 1 січня 2012 року.

З практичної точки зору в рамках корпоративного права хотілося б розглянути таке досить цікаве та водночас наболіле питання як для правників, так і для підприємців, як заява про вихід учасника товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) зі складу учасників Товариства та можливі варіанти уникнення конфліктних ситуацій у цьому питанні.

Упродовж трьох останніх років одним із пріоритетних напрямів роботи Міністерства юстиції України є нотаріат. З метою сприяння становленню цілісного підходу до визначення функцій нотаріату і побудови чіткої структури нотаріальних органів, а також поступового і системного реформування українського нотаріату як інституту позасудового захисту громадянських прав фізичних і юридичних осіб, Департаментом нотаріату, банкрутства і функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції була розроблена і затверджена наказом Мін’юсту Концепція реформування органів нотаріату в Україні від 24.12.2010 р. № 3290/5. Концепція визначила сучасний стан інституту нотаріату, мету, пріоритетні завдання і стратегічні напрями, окреслила механізми реалізації і очікувані результати.

Виникає відповідне питання – чи існують в України діючі законодавчі норми, які повинні врегульовувати та контролювати порядок маркування алкогольних напоїв саме географічними найменуваннями та місцями походження таких товарів?

Набрання чинності новою версією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство) у січні наступного року зумовило багато питань як з боку суб’єктів приватного права, так і з боку державних органів.

Конституційна реформа в Україні – самоціль чи запорука демократичного розвитку? Новий закон про всеукраїнський референдум – зміцнення народовладдя чи полегшення маніпуляцій? Фрагментарні реформи Основного Закону – мистецтво можливого чи усвідомлена необхідність? Відповіді саме на ці питання намагалися віднайти фахівці під час засідання круглого столу «Конституційна реформа: нові реалії», організованого Школою політичної аналітики при Національному університеті «Києво-Могилянської академії» УНЦПД та Комітетом виборців України.

Новий 2013 рік несе в собі чимало змін. До однієї з приємних варто віднести і Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо необхідності обов’язкового надання витягів та виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (далі – Закон про надання виписок та витягів), яким встановлюється відміна подачі в ряді випадків витягів та виписок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Коли пересічна та й ділова людина пострадянського простору чує слово «директор» або «дирекція», в її уяві незмінно постає солідний чоловік у діловому костюмі, томик Кодексу законів про працю, окремий кабінет з відповідним написом на вхідних дверях… Це чи не основні асоціації. Утім, у багатьох країнах світу відійшли далеко від звичних для нас стереотипів.

Після новорічних свят 18 січня в приміщенні готельного комплексу «Русь» відбулося чергове засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України (далі – ВКДКА), основним порядком денного якого стало питання розгляду скарг, що надійшли до ВКДКА.

Наприкінці грудня 2012 року в Києві відбулася I Міжнародна конференція «Інноваційні технології і рішення для сучасного банку», впродовж якої провідні фінансисти та експерти з інноваційних технологій, забезпечення роботи банківського сектору поділилися напрацюваннями у практичній діяльності, взяли участь у дискусіях та обговорили гострі нагальні питання.