У цій статті розглядаються деякі негативні та позитивні, з точки зору міноритарних акціонерів, аспекти одного з механізмів захисту прав міноритарних акціонерів, передбачених Законом України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон), а саме обов’язкового викупу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Кожний акціонер має право вимагати здійснення обов’язкового викупу акціонерним товариством належних такому акціонеру акцій, якщо він зареєструвався для участі в загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішень, визначених у частинах 1 та 2 статті 68 Закону. Можна виділити такі позитивні, з точки зору міноритарних акціонерів, моменти в регулюванні обов’язкового викупу.
Підстави виникнення права на обов’язковий викуп
Українське законодавство передбачає досить великий перелік питань (частини 1 та 2 статті 68 Закону), голосування на загальних зборах проти прийняття яких дає акціонеру право на обов’язковий викуп. Так, зокрема, у разі прийняття загальними зборами рішення про збільшення статутного капіталу шляхом додаткової емісії акцій, міноритарний акціонер може вимагати обов’язкового викупу, що дозволить йому не допустити розмиття його пакета акцій. Такий досить великий перелік підстав для обов’язкового викупу не є типовим для інших юрисдикцій, в яких право на обов’язковий викуп зазвичай виникає лише у випадку, коли акціонер не підтримав рішення про злиття чи поглинання.