1. Банкрутство по‑новому: аналіз судової практики
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Майже пів року діє новий Кодекс з процедур банкрутства, який вніс чимало змін до вже сформованої роками процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Говорили на цю тему багато та й багато ще говоритимуть. Хтось хвалить зміни, хтось критикує. Однак, як завжди, на місця все розставить судова практика, яка вже набирає обертів, незважаючи на такий короткий проміжок існування.
У грудні 2019 р. Верховний суд оприлюднив практику судових висновків щодо відповідальності за доведення до банкрутства, яка хоча і не ґрунтується на цілком нових положеннях Кодексу, але враховуючи, що ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є тотожною до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, викладені Верховним судом висновки будуть корисними під час застосування положень нового закону.
2. Банкрутство фізичної особи — новий тренд, що набирає обертів
До набрання чинності Кодексом відновити свою платоспроможність або бути визнаним банкрутом могли тільки юридичні особи. Фізичні особи ризикували залишитися в борговій ямі наодинці з кредиторами, колекторами та відсотками, що невпинно зростають. Водночас потрібно розуміти, що у скрутне матеріальне становище фізична особа могла потрапити внаслідок збігу різних обставин, які часто не залежать від її волі. Пройшовши процедуру банкрутства та звільнившись від боргів, фізична особа повинна повернутися до легальної праці, сплачувати податки, зберегти й підвищити в майбутньому трудовий та підприємницький потенціал.
Які умови відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи? Які правові наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність для фізичної особи-боржника? Які переваги та недоліки процедури банкрутства фізичної особи?
Читайте також: "Дайджест-карантин: правові поради тижня".
3. Відсторонення арбітражного керуючого: за і проти
Проблема відсторонення арбітражного керуючого у справі про банкрутство завжди було достатньо делікатним питанням. Існує зовсім маленький відсоток тих арбітражних керуючих, які за власним бажанням вирішили припинити свої повноваження у справі про банкрутство.
На якому етапі кредитори приймають рішення відсторонити арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі про банкрутство? У зв'язку з чим виникає питання на засіданні комітету кредиторів щодо відсторонення арбітражного керуючого та призначення нового. Чому примусове відсторонення арбітражного керуючого не завжди веде до отримання бажаного результату?
У статті надані відповіді на зазначені питання, враховуючи власний досвід та судову практику автора.
Станом на квітень 2020 р. в судовій практиці відсутні реальні випадки застосування солідарної відповідальності до керівника боржника, проте відповідні заяви з боку кредиторів вже надходять до судових органів.
Постають певні практичні питання щодо застосування ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Коли ж настає загроза неплатоспроможності? Як довго вона має тривати? Яким чином керівник підприємства має оцінювати наявність або відсутність такої загрози неплатоспроможності? Кодекс не дає відповіді на питання про те, чи має кредитор вживати активні дії для стягнення заборгованості (пред'являти претензії, ініціювати позовне провадження або взагалі отримувати рішення суду).
5. Особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства
Банкрутство є особливою категорією справ в юрисдикції господарських судів. Чимало питань у банкрутстві регулюються такими ж нормами господарського процесу, що й в усіх інших господарських справах. Однак на практиці застосування таких норм у процедурі банкрутства має свої особливості та специфіку.
Оскарження судових рішень у справах про банкрутство, як і все провадження у таких справах, регулюють два основних нормативних акти: Господарський процесуальний кодекс України та Кодекс України з процедур банкрутства.
Так, у даній статті думки зосереджені на окремих особливостях оскарження судових рішень в межах процедури банкрутства.
6. Загроза банкрутства — нові, поки що не використані можливості
Банкрутство в Україні, або закриття бізнесу внаслідок втрати платоспроможності, продовжує кульгати та залишається недосконалим інструментом в руках кредиторів протягом останніх 20 років з таких причин: низька ефективність процедур банкрутства в Україні ; занадто тривала процедура банкрутства становить 2,9 року; висока вартість процедур банкрутства в Україні — 40,5% від вартості майна боржника.
На початку 2020 р. щодня відкривається в середньому три справи про банкрутство, що за рік складатиме за такою тенденцією приблизно 800 справ. Адже наведені вище характеристики ефективності процедур банкрутства в Україні протягом десятиріч сіяли цілком обґрунтований песимізм та недовіру до господарських судів. Однак дарма.
Настав час ламати окреслені стереотипи.
7. Перспективи розвитку субсидіарної відповідальності
Поняття субсидіарної відповідальності існує в Українському законодавстві ще з 1992 р. та закріплене в ч. 5 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Водночас у ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець аналогічно закріпляє можливість ліквідатора заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Основною метою такої відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності та стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.
Сьогодні вказаний інститут відповідальності ще не діє належним чином, у зв'язку чисельними питаннями, що виникали під час застосування вказаних вище норм Закону. Однак ситуація почала змінюватися після зробленого наприкінці 2019 р. Верховним Судом огляду правових висновків щодо субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства.
8. Виконавче провадження чи банкрутство — нелегкий вибір кредитора та боржника
З набранням чинності Кодексом з процедур банкрутства відкриттю провадження у справі про банкрутство боржника-юридичної особи вже необов'язково має передувати виконавче провадження. Практика застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пішла таким шляхом, що для порушення провадження у справі про банкрутство кредитор мав надати господарському суду докази неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом 3‑х місяців після відкриття виконавчого провадження. За новим Кодексом така необхідність відсутня.
Також важливим нововведенням є те, що в Кодексі відсутня мінімальна сума боргу, необхідна для відкриття "банкрутного" провадження стосовно боржника-юридичної особи. Таким чином, процедура банкрутства стала альтернативою виконавчому провадженню, а не його наступним етапом. Добре це чи погано, а також чи відповідає це доктрині конкурсного процесу — можна довго дискутувати. Проте сьогодні в кожному конкретному випадку, залежно від певних обставин, кредитор може прийняти рішення про ініціювання тієї чи іншої процедури.