Банкрутство в Україні, або закриття бізнесу внаслідок втрати платоспроможності, продовжує кульгати та залишається недосконалим інструментом в руках кредиторів протягом останніх 20 років з таких причин:
- Низька ефективність процедур банкрутства в Україні (індекс стягнення/центи на долар) — 8,9. Східна Європа та Центральна Азія — 38. Розвинені країни — 71,2. Найкраща країна — 93,1 (Норвегія).
- Занадто тривала процедура банкрутства становить 2,9 року. Східна Європа та Центральна Азія — 2,3 року. Розвинені країни — 1,7 року. Найкраща країна — 0,4 (Ірландія).
- Висока вартість процедур банкрутства в Україні — 40,5% від вартості майна боржника. Східна Європа та Центральна Азія — 13,1%. Розвинені країни — 9,1%. Найкраща країна — 1% (Норвегія).
Введення в дію 21.10.2019 р. «Кодексу України з процедур банкрутства» начебто мало б радикально змінити ситуацію. Адже були скасовані обмеження у 300 мінімальних заробітних плат як одна з основних ознак банкрутства. Однак кредитори не поспішають скористатися новими можливостями.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На початку 2020 р. щодня відкривається в середньому три справи про банкрутство, що за рік складатиме за такою тенденцією приблизно 800 справ. Адже наведені вище характеристики ефективності процедур банкрутства в Україні протягом десятиріч сіяли цілком обґрунтований песимізм та недовіру до господарських судів. Однак дарма.
Настав час ламати окреслені стереотипи. Вже існують об'єктивні підстави щодо значного підвищення ефективності процедур банкрутства. Оскільки відкриття процедури банкрутства ще до того, як там «потопталася» фіскальна служба та судові виконавці, надає цілком обґрунтовані підстави стосовно того, що майновий стан боржника ще залишається достатньо високим, а тому вартість процедур буде значно меншою від вартості боржника. Це означає, що індекс стягнення боргів суттєво збільшиться. Спрощення продажу майна банкрута дає великі сподівання на те, що тривалість процедур банкрутства також значно скоротиться.
Об'єктивно увімкнутий механізм загрози банкрутства, адже навіть загроза відкриття справи про банкрутство боржника спонукає його швиденько розрахуватися, щоб не ускладнювати життя менеджменту підприємства. Тут додатково варто зазначити про те, що реальна загроза солідарної та субсидіарної відповідальності керівників і засновників боржника сприятиме швидкому виявленню та формуванню ліквідаційної маси банкрута.
Арбітражним керуючим потрібно якнайшвидше донести до відома керівників підприємств про нові можливості та загрози банкрутства. В майбутньому вони їм за це лише подякують!