Проблема відсторонення арбітражного керуючого у справі про банкрутство завжди було достатньо делікатним питанням. Існує зовсім маленький відсоток тих арбітражних керуючих, які за власним бажанням вирішили припинити свої повноваження у справі про банкрутство. На якому етапі кредитори приймають рішення відсторонити арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі про банкрутство? У зв'язку з чим виникає питання на засіданні комітету кредиторів щодо відсторонення арбітражного керуючого та призначення нового. Чому примусове відсторонення арбітражного керуючого не завжди веде до отримання бажаного результату? Пропоную надати відповіді на зазначені питання, враховуючи власний досвід та судову практику.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Йду добровільно
Згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, який почав свою дію з 21.10.2019 р., арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора за його заявою. Причини та підстави тому можуть бути різними, але зазвичай це небажання арбітражного керуючого виконувати дії/доручення, які йому нав'язує комітет кредиторів та/або вагомий за кількістю грошових вимог кредитор. Хоча арбітражний керуючий відповідно до Кодексу є суб'єктом незалежної професійної діяльності, кожен його крок завжди перебуває під турботливим оком кредиторів, суду та Мін'юсту, які навіть у разі маленької помилки готові на неї вказати та покарати. У постанові від 10.07.2018 р. у справі №910/18129/17 р. Верховний Суд зазначив: «… Суд зауважує, що статус арбітражного керуючого характеризується не лише сукупністю прав та обов'язків останнього, але й ефективністю та невідворотністю інституту дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за свої дії…».
У таких справах краще все ж таки добровільно подати заяву до суду, оскільки боротьба може призвести до затягування процедури банкрутства. Методом затягування може бути подання кредиторами скарг на дії/бездіяльність арбітражного керуючого до суду та подальше оскарження ухвал суду. Замість виконання покладених на арбітражного керуючого першочергових повноважень та завдань, останній буде змушений готувати відзиви до суду та копіювати всі необхідні документи (я вже не кажу про необхідність їх завіряти). До того ж кожен учасник у справі про банкрутство має право подати скарги на арбітражного керуючого до Мін'юсту, які будуть змушені провести позапланову перевірку діяльності, для якої також необхідно готувати купу документів та писати письмові пояснення. Якщо зазначені факти не настільки страшні, звісно, можна поборотися. Однак чи варто?
Причиною добровільного подання заяви є також несформований кредиторами фонд для оплати грошової винагороди арбітражному керуючому. Звісно, питання оплати послуг арбітражного керуючого є достатньо болючим. На жаль, Кодекс не врегульовує це питання повною мірою. Кредитори не бажають оплачувати грошову винагороду арбітражним керуючим за власні кошти, а арбітражні керуючі не бажають виконувати повноваження без оплати своєї праці. Судова практика поставила крапку в цих відносинах, зазначивши: «… Таким чином, за недостатністю майнових активів банкрута, за рахунок яких можна було б відшкодувати оплату послуг та витрати арбітражному керуючому, така оплата повинна здійснюватися за кошти кредиторів…» (правова позиція, викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.04.2013 р. у справі №5020‑544/011, від 24.07.2013 р. у справі №04/14/5026/282/2011 та від 29.09.2015 р. у справі №14/2082).
У своїх постановах від 21.03.2018 р. у справі №3/67‑Б, від 19.04.2018 р. у справі №265/2б‑02/14/13‑08, від 06.06.2018 р. у справі №17/05/5026/275/2012 Верховний Суд зазначив: «… У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за кошти, одержані від продажу майна боржника, чи кошти, одержані в результаті виробничої діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватися за кошти кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їхнім грошовим вимогам…».
Всім відома довготривалість процедур банкрутства, до того ж наразі кредитори виявляють спроби оплачувати роботу арбітражного керуючого тільки «за реальні справи», аргументуючи це тим, що є місяці, коли арбітражний керуючий, на думку кредиторів, не виконував свої повноваження, а отже, немає потреби оплачувати його послуги. Деякі суди «йдуть на поводу» у кредиторів, хоча я вважаю це грубим порушенням прав арбітражного керуючого. Адже відповідно до Кодексу, арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника, а тому має право на щомісячну оплату своєї праці.
У такому випадку призначення нового арбітражного керуючого у справі буде достатньо болючим. Наразі прикладом є справи з Донецької та Луганської областей, коли арбітражні керуючі подали заяви про добровільне відсторонення, враховуючи відсутність оплати праці, а нові арбітражні керуючі, призначені автоматизованою системою, не поспішають погоджуватися, розуміючи, скільки потрібно вкласти сил та власних коштів для завершення процедури банкрутства, тим паче не завжди можна буде відшкодувати нараховану грошову винагороду за рахунок кредиторів. До того ж у разі призначення нового арбітражного керуючого, насамперед, потрібно ознайомитися з матеріалами справи та зробити нові запити, провести інвентаризацію та здійснити всі стандартні процедури, що також затягне процедуру банкрутства не менше ніж на 2,5‑3 місяці.
Така позиція була підтримана постановою Верховного Суду від 06.02.2020 р. у справі №20/5007/703‑Б/12: «… На переконання колегії суддів, призначений ліквідатор, передусім, повинен ознайомитися з матеріалами справи про банкрутство та зобов'язаний у процесі здійснення повноважень діяти добросовісно, розсудливо, враховуючи інтереси боржника та його кредиторів, у тому числі здійснювати належні заходи задля формування ліквідаційної маси банкрута…».
Стратити, не можна помилувати
Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснює господарський суд за клопотанням учасника провадження у справі у разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого. Це прямо передбачено Кодексом. Варто зауважити, що в Кодексі не зазначено, який обсяг роботи необхідно здійснити арбітражному керуючому та в якому випадку виконаний обсяг роботи вважається недостатнім для того, щоб роботу арбітражного керуючого визнали задовільною.
В цьому випадку нас врятує судова практика. Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі №927/1191/14, від 08.05.2018 р. у справі №904/5948/16, від 16.01.2020 р. у справі №910/11588/16: «… Обов'язком ліквідатора є здійснення усієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника. При цьому ні у кого не має виникати обґрунтованих сумнівів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі)…».
Водночас у постанові від 06.06.2018 р. у справі №904/4863/13 Верховний Суд зазначає: «… Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора полягає в тому, що кредитор повинен обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси…».
Отже, факт неналежного виконання своїх повноважень кредитору потрібно доводити в суді, адже це є суб'єктивним поняттям. Іноді, подаючи клопотання про відсторонення арбітражного керуючого, кредитор зазначає про невиконання арбітражним керуючим своїх обов'язків (наприклад, не отримав якийсь запит про належне боржнику майно, не надав відповідь на запит кредитора тощо). Всі перелічені дії не несуть за собою грубе порушення прав та інтересів кредиторів, а також не є підставою для відсторонення арбітражного керуючого. У такому випадку, якщо кредитор вважає, що його права були порушені, він має право звернутися до суду зі скаргою. Таку позицію також підтримує Верховний Суд у своїй постанові від 09.10.2018 р. у справі №916/2528/16: «… Також колегія суддів відзначає, що принцип «диспозитивності» при здійсненні провадження у справі про банкрутство передбачає право кредиторів реагувати на дії чи бездіяльність ліквідатора у процесі здійснення ліквідаційної процедури шляхом подання скарг на дії ліквідатора…».
Відсторонення арбітражного керуючого в цьому випадку відбувається у зв'язку з тим, що він є «незручним» для кредиторів, тобто не виконує їхні вказівки. До чого призведе відсторонення арбітражного керуючого та призначення нового за клопотанням комітету кредиторів? На мою думку, така стратегія є найбільш вигідною як для кредиторів, так і для боржника. По‑перше, новий арбітражний керуючий та кредитори будуть співіснувати в мирі, що не призведе до затягування процедури банкрутства. По‑друге, така співпраця сприятиме повному відшкодуванню нарахованої грошової винагороди арбітражному керуючому, що в наші часи є нечастим явищем.
Бажаю, щоб пішов
Кодексом передбачається право комітету кредиторів у будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав. Вважаю, що ця норма є прямим порушенням прав арбітражного керуючого як суб'єкта незалежної професійної діяльності. Дуже тішить той факт, що суди погоджуються з таким твердженням.
У постановах Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі №911/5186/14, від 18.06.2019 р. у справі №904/3388/15, від 20.11.2019 р. у справі №924/159/14 зазначено: «… Усунення арбітражного керуючого (керуючого санацією, розпорядника майна, ліквідатора) — це право суду, яким він може скористатися у разі доведення порушення арбітражним керуючим балансу інтересів боржника та кредиторів, внаслідок невиконання або неналежного виконання покладених на нього обов'язків відповідно до вимог Закону про банкрутство…».
Також у свіжій постанові суду апеляційної інстанції, а саме Північного апеляційного господарського суду у справі №911/1902/17 від 11.03.2020 р., вказано: «… Водночас колегія суддів зазначає, що у випадку подачі комітетом кредиторів клопотання про відсторонення арбітражного керуючого задоволення такого клопотання є правом, а не обов'язком суду. Воно не може бути безумовною підставою для його відсторонення…». Тобто навіть в умовах воєнного стану між кредиторами та арбітражними керуючим цей факт не є підставою для відсторонення арбітражного керуючого без надання оцінки його діям (або бездіяльності). Це хороший фундамент для захисту своїх прав арбітражним керуючим (звісно, якщо це їм цікаво).
Підсумовуючи все вищезазначене, хочу підкреслити, що арбітражні керуючі хочуть працювати та мають можливість виконувати свої повноваження навіть у найбільш складних справах. Право кредитора на відсторонення арбітражного керуючого не завжди буде підтримане судовим рішенням без надання оцінки діям арбітражного керуючого, що захищає загальні права арбітражного керуючого та його право на працю.