У найскладніший для країни час юридична компанія Grain Law Firm не лише адаптується до нових викликів, але й активно розвиває нові напрями. Керуючий партнер компанії Костянтин ДОРОШЕНКО, партнери Олександр ТЕЛЕШЕЦЬКИЙ і Лідія КАРПЛЮК розповідають про плани, ребрендинг, важливі виклики та тенденції, що визначатимуть кримінально-правову практику в 2025 році.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Костянтине, які найважливіші завдання стоять сьогодні перед компанією Grain Law Firm?
Костянтин Дорошенко: Ми продовжуємо наш активний рух уперед. У березні 2025 року нашій компанії виповнилося 10 років. Напередодні цієї важливої дати ми розпочали масштабний процес змін — як зовнішніх, так і внутрішніх.
Зокрема, ми змінили назву (попередня назва — Attorneys atLaw «Leshchenko, Doroshenko & Partners» — прим.ред), і тепер представляємо команду як єдиний бренд. Також презентували оновлену айдентику, яка якнайкраще транслюєі наші напрацювання протягом десятиріччя роботи, і нові трендові меседжі та візуальні складові.
Ми розширюємо наші практики, залучаємо нових клієнтів і підсилюємо команду новими професійними правниками. Так, протягом 2025 року маємо на меті збільшити наш колектив мінімум на 40%. До відбору нових колег підходимо дуже серйозно та прискіпливо, адже саме команда — наш головний актив. Ми працюємо лише із фаховими, мотивованими та надійними людьми. Водночас дефіцит якісного професійного персоналу створює серйозний виклик, адже фактично лише один із десяти кандидатів демонструє глибоке розуміння юридичної сфери. Брак кваліфікованих кадрів є загрозою, яку ми маємо розв’язати, аби залучати до нашої команди найкращі таланти.
Рівень практичного досвіду та обміну знаннями серед юристів на ринку також залишається низьким. Частково це зумовлено тим, що значна частина молодих спеціалістів, ймовірно, виїхала за межі України. Тому знайти вільного професіонала з досвідом і необхідними знаннями стає дедалі складніше. Проте ми готові долати цей виклик і впевнені, що знайдемо ефективні рішення.
До речі, в нашій команді нещодавно з’явилася директорка з PR та розвитку бізнесу. Вона допомагає із побудовою стратегії та її реалізацією на операційному рівні. І тут робота з командою — один із наших пріоритетів. Систематизація бізнес-процесів, усвідомлене формування корпоративної культури, тренінги та тімбілдінги, втілення соціальних проєктів — усе це ми впроваджуємо, аби наша командна робота була ще більш злагодженою.
— Які у вас ще є новації? Чи плануєте розвивати такі напрями, як штучний інтелект?
Костянтин Дорошенко: Ми завжди підтримуємо нововведення, які полегшують або пришвидшують роботу. Але оскільки для нас важливий якісний результат, то штучний інтелект у юридичній роботі активно не використовуємо. Радше тестуємо, щоб тримати руку на пульсі. Але в PR та HR-напрямах користуємося ним більш вільно, адже в цих питаннях із правильним підходом можна пришвидшити деякі процеси або знайти цікаві ідеї. Звісно, під пильним наглядом людини та з розумінням недосконалості цього інструменту.
Лідія Карплюк: Оскільки в нашій роботі йдеться про долі людей, складно довіряти такі справи штучному інтелекту. Однак у певних аспектах, таких як аналітика та збір інформації, це дуже корисно. Алгоритм ШІ постійно вдосконалюється, і я вірю, що за ним майбутнє. Хоча це не означає, що він зможе виконувати роботу адвоката. Принаймні не в найближче десятиріччя.
— Які напрями діяльності ваша команда розвиває зараз?
Костянтин Дорошенко: Профільні практики — White-Collar Crime, кримінальне право і процес, захист бізнесу, антикорупційна та судова практики. На сьогодні це база. Плануємо вивести судову практику на новий рівень, зокрема, залучаємо в команду фахових правників і маємо на меті здійснити розгалуження практики на податкову, банківську, фінансову, сімейну, земельну та інші. Впевнений, що цей важливий етап дасть змогу зміцнити нашу базу й охопити нові можливості.
— Як ви бачите розвиток практики кримінального права в 2025 році?
Костянтин Дорошенко: Кількість запитів на юридичну допомогу зростатиме, оскільки нині правоохоронна система працює майже без обмежень. Це значною мірою пов’язано з війною в Україні, яка дала певний карт-бланш для дій. Не будемо заглиблюватися в питання можливих зловживань чи інших мотивів, що не завжди відповідають цілям, визначеним Кримінальним процесуальним кодексом, але факт залишається: кількість кримінальних проваджень зростає. Наразі під кримінальним переслідуванням опиняється багато керівників компаній, представників влади та органів місцевого самоврядування. У 2025 році очікується, що кількість справ у сфері White-Collar Crime ще більше зростатиме. До цього додадуться кримінальні провадження, пов’язані з державними закупівлями у військовій сфері, які розпочалися після 2022 року. Тому можна впевнено сказати, що ця практика буде користуватися великим попитом на ринку.
— Олександре, як розвиватиметься практика захисту бізнесу в 2025 році?
Олександр Телешецький: Воєнний стан спричинив процеси, які раніше не були характерними для нашої країни, і практика реагує на це шляхом введення низки нових статей до Кримінального кодексу, спрямованих проти загроз національній безпеці. У березні-квітні 2022 року правоохоронні органи, зокрема Служба безпеки України та Державне бюро розслідувань, стали ініціаторами розгортання кримінальних проваджень за звинуваченнямиу державній зраді, злочинному співробітництві з окупантами та пособництві агресорам.
Але зараз ми часто стикаємося із ситуаціями, коли під виглядом боротьби із загрозами національній безпеці правоохоронні органи створюють серйозні перешкоди для розвитку бізнесу, роботи топменеджменту і навіть звичайних працівників. Іноді люди можуть перебувати під вартою без права внесення застави протягом пів року, при цьому фактично без доказів можливих правопорушень з їхнього боку.
Водночас відбуваються процеси, що не завжди пов’язані з правоохоронцями, але здійснюються посередниками, які пропонують допомогу бізнесу в розв’язанні проблем. Ця тенденція не є випадковою. З січня 2024 року, коли тиск на бізнес став особливо гострим у зв’язку зі справою Мазепи та після введення Указу Президента щодо рішення Ради національної безпеки і оборони, спостерігалося певне зниження тиску на бізнес. Як показує статистика Ради бізнес-омбудсмена, ситуація покращилася.
Проте вже з квітня 2024-го кількість скарг знову зросла. За даними ІІІ кварталу 2024 року, ці показники ще вищі, ніж попередні. Це, без сумніву, буде одним із трендів 2025 року. Ця тема неодноразово обговорювалася на різних форумах і конференціях, але і донині немає жодного конкретного результату через відсутність системного підходу з боку державного апарату.
Переконаний, що має бути персональна відповідальність людей, причетних до цих процесів, і суспільство має побачити, що такі особи будуть викриті та притягнуті до відповідальності. Однак поки цього не відбувається, тому такі процеси продовжуються. Нажаль, немає належної адекватної оцінки таких дій з боку держави, тому ця практика залишатиметься.
— Хто повинен надати оцінку цим діям?
Олександр Телешецький: Є два підходи та напрями розв’язання цієї проблеми. По-перше, це, безумовно, судова система. Суди мають забезпечувати якісний контроль за дотриманням правосуддя учасниками кримінального провадження.
Зараз є серйозна проблема, коли суди займають позицію, що в умовах війни правоохоронні органи мають ширші повноваження, щоб мати можливість розібратися, чи є там злочин, хоча ніби достатніх підставі немає. Звісно, правоохоронці працюють у важких умовах і потребують певної підтримки в цій ситуації. Проте це призвело до масових обшуків без відповідних рішень суду, а також до тримання під вартою без альтернативи внесення застави. Потім вони через рік не знають, що з цими справами робити, хоча безпідставність була очевидною ще на початковому етапі.
Я вважаю, що значну частину цих проблем можна було б розв’язати за допомогою ефективної роботи слідчих суддів. Правоохоронці б чітко бачили, що для звернення до суду з клопотаннями необхідно мати достатню доказову базу. Це допомогло б уникнути поверхневих рішень і забезпечило б ефективніше керівництво розслідуваннями.
По-друге, це надання оцінки таким недобросовісним підходам до розслідування, до процесуального керівництва розслідуванням всередині правоохоронних органів. Адже у них сформовані відповідні кваліфікаційно-дисциплінарні органи, але підхід не зовсім правильний, на мою думку.
Наприклад, маю ситуацію нещодавнього звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури щодо притягнення до відповідальності прокурора за очевидні порушення кримінального процесу. Комісія відповідає мені, що можуть притягнути прокурора до відповідальності лише після рішення суду, яке підтвердить незаконність його дій. Однак якщо відповідний орган не може висловити власну оцінку, то яка ж тоді його роль? Нормативні документи зобов’язують комісію оцінювати дії прокурора без судового рішення. Я впевнений, що така позиція тільки сприяє бездіяльності як правоохоронців, так і комісії. Це підтверджується й статистикою бізнес-омбудсмена.
— Як бізнесу захиститися в цих умовах?
Олександр Телешецький: Це повинна бути системна робота всередині компанії із залученням зовнішніх юристів. Має бути чітко налагоджена робота з колективом, треба навчати працівників і пояснювати, які господарські взаємовідносини можуть бути ризиковими в розумінні сьогоднішньої практики правоохоронних органів. У будь-яких спірних питаннях потрібно надавати правову підтримку. Це допоможе уникнути непорозумінь із правоохоронцями, які часто неправильно тлумачать ситуацію через недостатність судової практики.
Після аналізу практики за ст. 111–2 можна сказати, що 90–95% вироків в Україні — це угоди. Це там, де люди не захищали себе через тиск правоохоронних органів. Інші 5% — вироки за відсутності підсудних у країні. Це реальна картина за останні 2,5 роки.
Компаніям варто заздалегідь звертатися до адвокатів, укладати угоди і консультуватися щодо можливих обшуків і допитів, аналізувати ризики в їхній господарській діяльності, вчитися якісно перевіряти своїх контрагентів тощо. Такі превентивні заходи дадуть змогу максимально нівелювати ризики та бути готовими до непередбачуваних ситуацій.
Костянтин Дорошенко: На мою думку, це також політичне питання. Потрібно внести зміни до законодавства та усунути прогалини, через які слідчі та прокурори можуть вільно тлумачити закон відповідно до своїх мотивів.
Зараз бізнеси стикаються з блокуванням рахунків, вилученням майна і техніки, що може призвести до їхнього припинення через відсутність операційної діяльності. Наприклад, щоб розблокувати рахунки компанії, потрібно від двох тижнів до року. Що буде з цієї компанією за такий час? Питання риторичне. Паралельно йдуть супутні по-рушення: колективу не виплачується заробітна плата, не відбуваються розрахунки з контрагентами, нараховується пеня та інші санкції, передбачені чинним законодавством.
Також необхідно усунути можливість вилучення техніки, заборонити блокувати рахунки без достатньої доказової бази, що ці кошти здобуті злочинним шляхом. Бо наразі правоохоронцями такі можливості часто трактуються вільно. Водночас судовий контроль є поверхневим. Ці проблеми треба дослідити на рівні держави, напрацювати зміни до законодавства, які дозволять убезпечити бізнес від свавілля правоохоронців. Деякі групи компаній об’єднуються і працюють над відповідними змінами, але на сьогодні правки, які вносяться, системно не розв’язують проблеми.
Олександр Телешецький: Класичний приклад, як правоохоронні органи навчилися тиснути на бізнес — просто накладають арешти на корпоративні права. Наче ж і не виробничі потужності, не основні засоби. Але накладення такого арешту може призвести до втрати кредитної спроможності компанії та великих проблем з обсягами виробництва. Потім постає питання скорочення трудового колективу — людей, які працюють не один рік, інколи навіть не одне десятиліття. Часто це фахівці, яких дуже складно замінити або знайти на ринку, бо вони роками здобували свій досвід. Усе це призводить до серйозних втрат бізнесу, а іноді й до його повної зупинки.
Наприклад, маю справу, в якій однією ухвалою суду на 18 місяців накладено арешт на корпоративні права 75 компаній. Це призвело до звільнень керівників, а через арешт було заблоковано можливість змінити дані в реєстрі. Це повний параліч діяльності компаній у юридичній площині. Але завдяки злагодженій роботі нашої команди нам вдалося запобігти негативним наслідкам для цієї групи компаній.
Весь механізм життєдіяльності держави побудований на роботі бізнесу, сплати ним податків і виплати заробітних плат. Під час повномасштабної війни це набуло ще більшого значення. А якщо бізнесу не дають працювати, то до чого це призведе? Знову-таки — питання риторичне.
Лідія Карплюк: Підприємства часто зазнають ще й значних репутаційних втрат через дії правоохоронців, оскільки вони розсилають листи в банки та контрагентам, з’являються публікації в медіа. І не всім бізнесам вистачає сил і натхнення боротися. Навіть після скасування арештіві повернення майна провадження не закривають. Строків фактових проваджень зараз немає, скільки часу це триватиме — незрозуміло. Це постійні ризики для бізнесу у взаємовідносинах із контрагентами, особливо з іноземними компаніями.
— Хто може бути ініціатором змін?
Костянтин Дорошенко: Малий бізнес не витримує постійного тиску з боку правоохоронних органів: майно безпідставно вилучають, як наслідок — підприємства припиняють діяльність. Середній бізнес здебільшого намагається протистояти таким проблемам і, як правило, доволі успішно, оскільки має більше ресурсних можливостей для свого захисту. Великі ж компанії ведуть активну боротьбу.
Бізнес пропонує свої ідеї, влада реагує із затримками, а дискусії на різних майданчиках тривають без конкретних і відчутних результатів. Бізнес-спільнота працює з державою, сприяючи розв’язанню проблем, а не ухиляючись від них. Наприклад, після справи Мазепи підприємці об’єдналися для адвокації змін у законодавстві, провели консультації та дослідження. Однак відчутних результатів це не мало, хоча певні незначні зрушення є.
Олександр Телешецький: Переконаний, держава може це змінити, якщо поставить собі за мету. Тут потрібна політична воля, чіткий план дій і системна його реалізація.
— А як ви працюєте з резонансними справами? Яку публічну комунікацію даєте?
Костянтин Дорошенко: Це питання пов’язане з бажанням клієнта публічно коментувати справу та взаємодіяти з медіа. Адвокат не може коментувати справу без згоди клієнта, а це рішення має виходити саме від нього.
Часто суспільство агресивно налаштоване від самого початку, коли з’являється інформація про можливе притягнення до відповідальності особи або вчинення нею якогось порушення. Людину вже наперед можуть називати корупціонером чи злочинцем, а компанію — недобросовісною, хоча джерело інформації ніяк це не обґрунтовує і будь-яких рішень суду чи доведених фактів немає. Але для більшості сама поява такої інформації вже є істиною в останній інстанції.
Тому перебороти цей момент вдається не в кожній справі, і це залежить безпосередньо від особи клієнта або ділової репутації компанії. Якщо вони мають суспільну підтримку, то додаткова публічна комунікація від адвокатів може позитивно вплинути на громадську думку. Якщо ж негативне ставлення вже сформувалося, варто утриматися від публічних коментарів, оскільки це може призвести до протилежного ефекту. Краще почекати результату справи, а вже потім ділитися з громадськістю подробицями на підставі фактів. Є кейси, коли справи мають значне медійне висвітлення, але це можливо завдяки широкій підтримці та авторитету клієнта. Загалом же кожна ситуація індивідуальна.
— Як ви ставитеся до інституту угод у кримінальному праві? Які його переваги та недоліки і як це може вплинути на практику кримінального права та бізнес?
Костянтин Дорошенко: Я вважаю, що інститут угод є позитивним. По-перше, це економія часу та фінансових ресурсів для обох сторін. Це можливість для особи, яка притягується до відповідальності, домовитися про покарання, яке вона понесе за вчинене. Інститут угод не є новим. Це міжнародний досвід, який ми імплементували в нашу систему. Останні зміни спрямовані на полегшення процесу укладання угод і забезпечення реалістичних умов для осіб, які притягуються до відповідальності. Це також дозволяє державі отримувати додаткові фінансові надходження.
Однак інколи інститут угод може використовуватися неправильно, з хибною метою. Наприклад, коли угода укладається лише для отримання великої суми грошей без реального покарання, що вигідно тим, хто може собі дозволити заплатити. Це створює ситуацію, коли особи, які мають великі кошти, уникають серйозних наслідків, тоді як інші отримують суворі покарання, попри меншу завдану шкоду.
Також є випадки, коли угоди укладаються для створення так званих преюдицій. Хоча за законодавством вирок за угодою не може бути доказом в іншому кримінальному провадженні. І все ж укладення таких угод створює суб’єктивне уявлення, що злочин мав місце, а тому рішення у справі вже приймаються під тиском цієї інформації. Хоча особа могла укласти угоду виключно через відсутність ресурсів або бажання довго боротися із системою, фактично обмовляючи себе. Отже, інколи люди визнають свою вину в злочинах, які не скоювали, і за це отримують умовне покарання.
Відсутність механізмів боротьби з такими випадками залишається проблемою. Але загалом інститут угод є позитивним, якщо його використовувати із законною метою.
— Чи є у вашій практиці зразкові кейси, які суттєво вплинули на правозастосування?
Олександр Телешецький: Маємо кілька важливих рішень, які закріпили тенденції в судовій практиці. Так, лише в 2024 році було два рішення Верховного Суду. Одним підтверджено законність виправдувального вироку судом першої інстанції. Однією з підстав виправдання було логічне продовження практики Верховного Суду, згідно з якою розслідування кримінального провадження неуповноваженим органом тягне за собою недопустимість доказів, зібраних у справі. Ця практика доволі стала, і сьогодні ми можемо посилатися на це рішення, яке підтримує аналогічні правові позиції.
Друге рішення стосується закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання через пропуск строку направлення прокурором обвинувального акта до суду на один день. Суд визнав це істотним порушенням вимог КПК, що стало достатньою правовою підставою для закриття кримінального провадження. Ця практика зараз ще змінюється, але, на мою думку, направлення обвинувального акта після спливу строку досудового розслідування не повинно мати наслідку у вигляді розгляду цієї справи судом. Ці рішення остаточні і вже не будуть переглянуті.
— Які у вас були найскладніші справи? Як ви їх вирішували?
Костянтин Дорошенко: Насправді майже всі наші справи складні, багатотомні, багатоепізодні. Вони часто об’єднують різні галузі права, які треба комплексно проаналізувати, щоб сформувати правову позицію, розробити тактику і стратегію, що також зумовлює виняткову складність таких справ.
Лідія Карплюк: Додам, що фактично всі справи, зокрема ті, що стосуються White Collar Crime чи корупційних справ, часто охоплюють різні сфери. У них треба розібратися не лише у правових нормах, а й у специфіці виробництва чи нюансах певного бізнесу, щоб зрозуміти, як працюють внутрішні механізми і чи насправді порушення відбулося саме так, як його формулюють правоохоронці. Адже правоохоронні органи часто підходять до справи занадто прямолінійно. Це потребує додаткової роботи з експертами, щоб підтвердити висновки, які враховують всі особливості. Іноді знайти експерта, що розуміється на специфіці галузі, буває дуже складно.
— Як ви працюєте над складними справами?
Лідія Карплюк: У кожного партнера є команда, до якої входять радники, адвокати, помічники адвокатів і юристи. До складних справ залучена вся команда. Ми спільно формуємо стратегію, обговорюємо ідеї та готуємо узгоджені документи. У суді ми представляємо справу командно, що дає змогу досягати високих результатів.
Команда — наш головний актив і рушійний механізм. Партнери та адвокати без команди не мали би таких реpультатів, оскільки не могли б осягнути такий обсяг роботи. Та й досвід кожного важливий і допомагає створювати ефективні стратегії захисту. Також ми беремо студентів старших курсів або випускників юридичних факультетів на посаду юристів. Це повноцінна оплачувана робота, яка дає можливість здобувати практичні знання та будувати свою професійну кар’єру в нашій компанії. Після здобуття досвіду юристи можуть стати помічниками адвокатів, а потім отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
За наполегливість, проактивність, креативність і результативність адвокат може формувати власну невелику команду. Наступним етапом є посада радника. Я, наприклад, почала працювати в компанії ще не маючи свідоцтва. Але поступово, професійно зростаючи та забезпечуючи результати, стала партнеркою. Це приклад того, як можна досягти успіху, якщо ти повністю віддаєшся справі свого життя. Чим для усіх нас є юриспруденція. І це яскравий приклад, яку нашій компанії можна розвиватися та досягати нових професійних вершин.
— Як ви бачите зміни в роботі адвоката кримінальної практики в найближчі роки? Якими компетенціями він повинен бути наділений?
Костянтин Дорошенко: Очевидно, що справи, з якими ми стикаємося сьогодні, вже потребують не тільки знань кримінального права і процесу, а й глибокого розуміння майже всіх галузей права. Наприклад, у мене є справи, які стосуються аеропортової, портової діяльності, сільського господарства, земельних правовідносин, нафто- і газовидобування, податків, виробництва електроенергії тощо. Специфіка таких справ вимагає від адвоката кримінальної практики не лише стандартних компетенцій, але й значного розширення своїх знань.Тому адвокатські об’єднання повинні мати у своєму складі професіоналів із різних галузей права для забезпечення клієнта якісною експертизою та комплаєнсом.
— Як ви вибудовуєте свої відносини з клієнтами? Якими принципами керуєтеся?
Костянтин Дорошенко: Одна з головних цінностей, які в нас є — постійна підтримка наших клієнтів 24/7. Наша комунікація з ними — в будь-який зручний час і спосіб: від особистих зустрічей до онлайн-формату. У роботі ми фокусуємося на якості та прогнозованому результаті. Саме це цінують наші клієнти. І тут важливий доказ — до нас регулярно звертаються нові клієнти, зокрема і за рекомендаціями, вже зі знанням нашого бекграунду та ефективності роботи.
Наші клієнти лишаються з нами надовго. З деякими ми працюємо з 2015 року. Вони прийшли до нас з одними справами, отримали результат, але продовжують користуватися нашою правничою допомогою з інших питань. Для нас важливий кожен клієнт, кожна особистість, кожна справа, за яку ми беремося. Наш юридичний продукт не розрахований на масовість. Нас цікавить його якість та ефективність.
Підсумовуючи, зазначу, що наші результати дають під-стави говорити, що наша комунікація та робота з клієнта-ми виправдовує їхні очікування.
Олександр Телешецький: Щодо комунікації 24/7 — це правильно і головне. Але, як на мене, є три основні підходи до якісної побудови цієї комунікації. Це фаховість, відкритість і чесність щодо клієнта. Він відчуває це завжди. Чому? Зараз світ настільки сучасний, що клієнти приходять, отримують консультацію, починають працювати, але перевіряють, наскільки ти компетентний, професійний. І це нормально. Тому переконаний, що насамперед має бути фаховість, чесність і відкритість.
Ми маємо людині говорити все, як воно є: називати всі можливі варіанти розв’язання її проблеми, озвучувати всі ризики, які супроводжують ці варіанти. І клієнти цінують такий підхід у співпраці. Це видно за результатами, про які сказав Костянтин. Наприклад, приблизно половина з моїх активних кейсів — мої клієнти більше п’яти-шести років. Очевидно, що ми правильно вибудовуємо нашу роботу відповідно до тих цінностей, які я назвав.
— З огляду на те, що практика кримінального права набуває більш галузевого формату, вона розширюється, вимагає додаткових компетенцій. Як ви ставитеся до такої форми роботи, як кооперація?
Костянтин Дорошенко: Ми до цього ставимося нормально. Насправді багато справ вирішуються завдяки співпраці між юридичними фірмами. По-перше, не кожна фірма здатна повністю забезпечити реалізацію проєкту, який включає велику кількість учасників або має складні події. По-друге, таке кооперування є ефективним, бо залучення інших колег дає нові погляди та думки, що часто сприяє більш якісній правничій допомозі в конкретному кейсі. Крім того, це часто є вигідним, коли потрібен вузькоспеціалізований фахівець у певній галузі або правовідносинах.
Лідія Карплюк: Співпраця також дає можливість економити час. Замість того, щоб самому довго вивчати складне питання, можна швидше отримати фахову думку колеги, який вже має такий досвід.
Олександр Телешецький: Важливо, що ми не боїмося конкуренції в такій спільній роботі. Для нас головне — результат. Тому ми разом працюємо над його досягненням. І, варто зазначити, завжди перемагаємо.
— Чи співпрацюєте ви з міжнародними клієнтами, берете участь у міжнародних розслідуваннях?
Костянтин Дорошенко: Ми маємо міжнародні справи широкої географії, зокрема із США, країнами ЄС та деякими азійськими країнами. В основному це стосується правової підтримки бізнесу, що працює в Україні та за її межами, а також надання допомоги в кримінальних справах особам, які перебувають у міжнародному розшуку. Також маємо справи, пов’язані з міжнародними угодами.
Олександр Телешецький: Як приклад можу навести взаємодію з компаніями за кордоном для збору інформації та допомоги у формуванні правової позиції, юридичного супроводу діяльності компанії.
— Чи відчуваєте ви трендові зміни на ринку? Які бачите перспективи у цьому році?
Костянтин Дорошенко: Якість ринку точно зростає. З’являються нові компанії, об’єднання адвокатів, які раніше працювали індивідуально або в інших фірмах, і вони досить прогресивні. Це сприяє зростанню конкуренції в основних юридичних практиках. Конкуренція зараз адекватна і професійна, що, безумовно, стимулює покращення якості правничої допомоги. А попит на основні юридичні послуги дає можливість компаніям не лише конкурувати, а й розвиватися.
Олександр Телешецький: Конкуренція сприяє підвищенню якості, адже де є конкуренція, там є розвиток. І від цього виграють як адвокати, так і наші клієнти.