Відстоювання виробниками та постачальниками своїх законних інтересів у взаємовідносинах із торговельними мережами рідко стають відомими широкому загалу (а тим більше предметом обговорення) здебільшого через небажання обох сторін це коментувати.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Можливо, тільки випадок із поставками напоїв виробництва Coca-Cola в мережу АТБ широко освітлювався в Інтернеті. Як можна зрозуміти з нечисленної загальнодоступної інформації, компанії не змогли домовитися про умови поставок та, ймовірно, про умови перебування на полицях мережі.
Чому це важливо?
Працюючи протягом певного періоду інхауз-юристом великих виробничих компаній, значну частину часу я витрачав на договірну роботу з мережами, а саме на забезпечення балансу інтересів сторін у зобов'язальних відносинах (чи, принаймні, створення видимості балансу).
У 100 випадках зі 100 обговорення велося тільки із запропонованим мережею проєктом договору. Це можна зрозуміти, але чому під забороною завжди були обговорення та узгодження його окремих положень, адже виробники та їхня продукція – унікальні. Тезисно ця переддоговірна робота з мережею була спрямована на зниження рівня різних додаткових оплат, які нав'язувалися постачальнику разом із головним обов'язком щодо поставки продукції відповідної якості та кількості у встановлені строки; зменшення кількості та обсягу зобов'язань постачальника (завжди постачальник відповідає за все); встановлення паритетності у відповідальності сторін (як ви вже зрозуміли, постачальник несе значну відповідальність за все, а мережа – навіть за прострочку платежів за продукцію не розглядала встановлення бодай якоїсь компенсації).
Результат такої переддоговірної роботи завжди був непередбачуваний: в одному випадку одна мережа ніколи не йшла назустріч ("або підписуєте наш типовий договір з усім, що там є, або…"), а в іншому – йшли назустріч з мінімальними поступками ("ми все розуміємо, але на нашу полицю вже стоять у черзі ваші конкуренти, які не такі прискіпливі…").
Траплялися випадки, коли керівництво, розуміючи очевидну нерівноправність у поставці товарів у мережі, шукало варіанти законного впливу на "монополістів торгових полиць": від "торгового бойкоту" і до оскарження такої поведінки. Однак всі ці рішення були тимчасовими й нагадували танго – крок вперед і два назад, тільки без підтримки партнера… Одразу зауважу, що до якихось серйозних дій так і не доходило (чи то через розуміння безперспективності боротьби наодинці, чи то через недостатність ресурсів для досягнення мети такої боротьби).
Отже, відносини мережі-постачальники в Україні не були рівноправними, а в окремих випадках нагадували торгове "рабство". Можливо, сьогодні ситуація виправилася, але варто проаналізувати наступне.
Інший досвід
17.04.2019 р. Європейський Парламент, на виконання ст. 43 Договору про функціонування Європейського Союзу, прийняв Директиву "Про недобросовісні торгові практики у відносинах між бізнесом у постачанні сільськогосподарської продукції та продуктів харчування" №2019/633 (далі – Директива, опублікована 25.04.2019 р.).
Директива містить мінімальний опис тих "нечесних торгових практик" (unfair trading practice), які прямо заборонені (так званий "чорний список" – усього 10 практик), а також тих практик, які дозволені, але за певних умов ("сірий список" – усього 6 практик). На підставі вказаної Директиви країни-члени ЄС мають прийняти відповідне національне законодавство.
Як приклад, країни Прибалтики у своїх прийнятих законодавчих актах, на виконання Директиви, уточнили перелік "нечесних торговельних практик". Зокрема, Латвія збільшила їх до 16, а також розширивши предмет його регулювання на непродуктові товари, таким чином значно суворіше врегулювавши це питання.
У всіх країнах Прибалтики (Естонія, Латвія і Литва) відповідне законодавство набуло чинності 01.11.2021 р., але з різним перехідним періодом для приведення наявних договорів постачання у відповідність до правил (Естонія – до 20.09.2022 р., Латвія – до 20.04.2022 р., Литва – до 01.11.2022 р.).
Цікаво, що випадки покладення відповідальності за застосування "нечесних торгових практик" вже є у Литві – із застосованими до торговельних мереж штрафами у 72 000 та 78 000 євро (докази застосування "нечесних торгових практик" містилися в електронному листуванні між окремими представниками мережі та постачальника).
Предмет регулювання
Як вже зрозуміло, з метою недопущення нечесних торговельних практик предметом окремого нормативного регулювання є постачання сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, які визначені у Додатку 1 до Директиви (в тому числі сільськогосподарська продукція, яка не зазначена у Додатку 1, але яка використовується у процесі виготовлення продуктів харчування, вказаних у ньому). Варто зауважити, що кожна країна-член ЄС може самостійно визначити предмет регулювання (як приклад, Латвія додала до предмета регулювання всі неалкогольні напої, включаючи бутельовану воду).
Нечесні торгові практики
Повний перелік всіх заборонених "нечесних торгових практик" включає так званий "чорний лист" (прямо заборонені) та "сірий лист" (заборонені, але можуть використовуватися з окремими винятками):
- Покупець сплачує постачальнику продукції (включаючи швидкопсувні продукти) пізніше ніж через 30 днів (відстрочка платежу);
- Покупець скасовує замовлення на поставку продукції перед поставкою (для швидкопсувних продуктів);
- Покупець в односторонньому порядку змінює умови договору поставки;
- Покупець вимагає платежі, які не пов'язані з продажем продукції;
- Покупець відмовляється письмово підтвердити умови договору поставки, щодо яких постачальник вимагає такого підтвердження;
- Покупець зобов'язує постачальника сплачувати за пошкодження чи втрату (або те й інше) продукції, що відбувається на території покупця або після переходу права власності до покупця, якщо таке погіршення чи втрата не спричинені недбалістю або виною постачальника;
- Покупець незаконно використовує торгові секрети (комерційну таємницю) виробника;
- Покупець погрожує здійснити або здійснює комерційні погрози (відмова від розміщення на полиці тощо);
- Покупець повертає нереалізовану продукцію без сплати за неї або без оплати за її утилізацію (або без сплати обох платежів);
- Покупець накладає на постачальника зобов'язання про найбільше сприяння для покупців (наприклад, плата за найбільшу видимість для покупців ("плата за полицю"), рекламування продукції тощо);
- Покупець вимагає від постачальника таких знижок, які є несправедливими або не були узгоджені раніше в договорі;
- Покупець вимагає компенсації витрат на розгляд скарг клієнтів, що стосуються продажу продукції постачальника, незважаючи на відсутність недбалості або вини з боку постачальника;
- Покупець стягує з постачальника плату за зберігання, розміщення або рекламування продукції;
- Покупець вимагає від постачальника компенсувати витрати на персонал покупця.
Інші нечесні торгові практики, які прямо не описані, але можуть бути визнані такими:
- Покупець накладає нечесні (неспівмірні) штрафні санкції на постачальника;
- Покупець відмовляється приймати продукцію, в якої залишилося менше ніж 2/3 терміну придатності (де загальний термін придатності перевищує 30 днів);
- Покупець вимагає від постачальника компенсувати менший прибуток покупця;
- Покупець стягує плату з постачальника за оновлення або встановлення магазинів;
- Покупець просить постачальника придбати продукти, послуги чи активи у третіх сторін (як умова потрапляння товару до мережі);
- Покупець змінює основні процедури постачання або специфікації продукції без належного повідомлення.
Нікого не здивую, якщо скажу, що з більшістю зазначених випадків "нечесних торгових практик" у тому чи іншому вигляді (на мою думку, це неповний перелік можливих "нечесних торговельних практик"), я зіштовхувався в роботі з мережами та впевнений, що шановні читачі, які дотичні до цієї проблематики, також знайдуть щось знайоме із запропонованого.
Хто стежить за дотриманням і притягує до відповідальності
Контроль за дотриманням заборони використання "нечесних торгових практик" здійснює антимонопольне відомство, яке притягує до відповідальності (накладає штрафи) у разі їх виявлення.
Перспективи в Україні
Актуальність законодавчого регулювання запобігання "нечесним торговельним практикам" у постачанні продуктів харчування і сільськогосподарській продукції у мережі сумнівів не викликає. Тому варто підтримати законодавчі ініціативи, які пройшли обговорення усіма учасниками ринку та отримали підтримку галузевих і бізнес-асоціацій.
На вирішення окресленої проблеми спрямований законопроєкт №6068 (а також альтернативні – №6068-1, №6068-2 і №6068-3). Оскільки аналіз та детальний розбір законодавчих ініціатив не є метою цієї статті, ми не будемо на них зупинятися, лише зазначу, що жоден з них не отримав схвального висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України. Отже, у разі прийняття відповідних норм цілком прогнозовано, що й до інших товарів, які не підпадають під визначення "сільськогосподарська продукція та продукти харчування", надалі за аналогією будуть застосовуватися відповідні норми. Вочевидь, це прогнозовано врівноважить баланс інтересів "мережі-постачальники".
Наостанок
Україна проходить швидкими темпами всі етапи розвитку капіталізму, включаючи необхідність врегулювати відносини "мережі-виробники" з метою недопущення зловживання мережами доступом до кінцевих споживачів (а подекуди й монопольним становищем). Тільки чомусь Україна повторює всі раніше допущені помилки на цьому шляху, хоча має унікальні шанси уникнути чи хоча б мінімізувати їхні негативні наслідки шляхом швидкого прийняття власного гармонізованого і збалансованого законодавства. Тоді може навіть видатися, що торговельні мережі, які останнім часом витісняють будь-який інший бізнес, не є таким вже й прибутковим бізнесом за умови дотримання всіх норм і правил.