16 лютого 2021 р. набрала чинності постанова НБУ від 12.02.2021 р. №18 «Про внесення змін до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці». Цією постановою внесено зміни до п. 3.10 гл. 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України від 14 липня 2006 р. №267 (далі — Правила). Відтепер банки зобов’язані надавати на письмову вимогу органів Державної виконавчої служби (державних виконавців) чи приватних виконавців інформацію про наявність та/або стан рахунків боржників, яка в обов’язковому порядку має деталізувати:
- номери рахунків, відкритих боржником у банку;
- суми коштів, які наявні на таких рахунках.
Існуючий порядок перевірки виконавцем наявності коштів на рахунках боржника
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Наразі виконавець проводить перевірку майнового стану боржника шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, зокрема шляхом надсилання запитів до банківських установ про наявність у боржника коштів на рахунках у банківських установах з переліку банків, зазначених у Довіднику банківських установ України, які мають банківську ліцензію, що розміщений на сайті НБУ. До речі, часто виконавець на власний розсуд визначає перелік банків, до яких направляє постанови про арешт коштів (наприклад, у ТОП-10 чи ТОП-15 банків).
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», органам Державної виконавчої служби, приватним виконавцям на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», надається інформація стосовно наявності та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний період, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
П. 7 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі — Закон) визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Ч. 2 ст. 48 Закону передбачає, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у т.ч. кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Відповідно до ч. 4 цієї статті, арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 56 Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна і обтяжень рухомого майна, в день їх винесення
Відповідно до п. 9.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
Зміни до Правил — крок на захист інтересів стягувача
Враховуючи запроваджені зміни до Правил та існуючий механізм перевірки майнового стану боржника, виконавець вже на початковому етапі виконавчого провадження зможе отримати інформацію про суми коштів, наявні на рахунках боржника, нівелюючи та оминаючи попередню практику можливої відмови деяких банків у наданні відповіді на запит, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею, отримуючи лише відповідь про факт накладення арешту без зазначення номерів рахунків і сум грошових коштів на них, та/або практику фактичного надання інформації щодо номера/ів рахунків, проте з зазначенням даних про залишок коштів у формі відмітки «Кошти наявні».
Крім того, маючи інформацію про суми коштів, які наявні на рахунках боржника, виконавець надає стягувачу змогу зрозуміти перспективи задоволення своїх вимог у конкретному виконавчому провадженні (яка сума на рахунку та в якій частині вона покриває загальну заборгованість перед стягувачем за рішенням суду чи іншим виконавчим документом) та розрахувати алгоритм здійснення подальших виконавчих дій з метою звернення стягнення на інше належне боржнику майно.
Варто зазначити, що контроль за здійсненням процедури перевірки коштів на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, їх арешту, списання та подальшого перерахунку стягувачу в розмірі та обсязі, необхідному для виконання за виконавчим документом, є пріоритетним як для виконавця, так і для стягувача, адже її ефективне та оперативне застосування надасть змогу обминати проблемні аспекти звернення стягнення на належне боржнику інше майно, а саме:
при зверненні стягнення на рухоме майно — тривалість виконавчих дій щодо розшуку (шляхом запиту до відповідного сервісного центру МВС України), опису та арешту рухомого майна (транспортних засобів), а також проведення його примусової реалізації на електронних торгах у формі аукціону;
при зверненні стягнення на об’єкти нерухомого майна — тривалість виконавчих дій щодо перевірки належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна (зокрема, права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, що було зареєстроване БТІ до 2013 р. в старому Реєстрі прав власності на нерухоме майно) та земельних ділянок (шляхом запиту до відповідного управління Держгеокадастру); неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки, який підпадає під дію мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті; неможливість звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (на сьогодні 120 тис. грн).
Отже, вказані зміни до Правил значно захищають права стягувача шляхом запровадження удосконаленого порядку доступу виконавця до інформації щодо юридичних та фізичних осіб в частині, яка містить банківську таємницю про розмір коштів, що перебувають на рахунках у банках, при вжитті виконавцем усіх дій та заходів для максимально швидкого та ефективного виконання рішення суду (іншого виконавчого документа) у виконавчому провадженні.