Конкурс есе з кримінального права, процесу та антикорупційної діяльності, організований за ініціативи партнера-засновника VB Partners Дениса Бугая, завершився із вражаючими результатами. Цей проєкт не лише підкреслив важливість розвитку молодих талантів у правовій сфері, а й дав учасникам можливість продемонструвати свої знання та креативність.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У конкурсі взяли участь 100 амбітних студентів і молодих юристів з усієї України. Після кількох тижнів уважного аналізу робіт експертне журі відібрало 15 фіналістів. Їхні есе були справжнім відображенням сучасного юридичного мислення: сміливі ідеї, нестандартні підходи до вирішення правових питань і відчуття актуальних проблем.
Троє переможців отримали грошові нагороди: 35 000 грн за перше місце, 20 000 грн за друге та 10 000 грн за третє.
«Цей конкурс — більше, ніж змагання, — наголосив Денис Бугай. — Ми прагнемо створити платформу для зростання і розкриття потенціалу молодих правників, які зможуть змінити обличчя правосуддя в Україні».
Стипендіальний конкурс есе присвячений актуальним проблемам кримінального права, процесу та антикорупційної діяльності. Цей конкурс покликаний сприяти професійному розвитку студентів-юристів, мотивувати їх до дослідження складних юридичних питань і підвищення рівня правової культури в Україні.
Учасниками є студенти 4–6 курсів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів України (III–IV рівнів акредитації). Конкурс не має обмежень за рівнем академічної успішності, формою навчання чи типом навчального закладу.
Роботи стосуються однієї з актуальних тем, зокрема:
• питання кримінального права та процесу;
• діяльність антикорупційних органів в Україні та міжнародна співпраця;
• міжнародне право та виклики воєнного часу.
Тематики дають змогу студентам обирати проблематику, яка їх найбільше цікавить, і пропонувати власне бачення юридичних викликів сучасності.
Конкурс — це унікальна можливість для студентів проявити свої знання, дослідницькі здібності й отримати визнання на національному рівні.
Валерія Сич, перше місце, 21 рік, студентка-магістр НЮУ ім. Ярослава Мудрого
Мотивація. З початком війни в Україні OSINT (пошук на основі відкритих джерел) почав активно застосовуватися для притягнення винних до відповідальності. Новий виток це отримало з початком повномасштабного вторгнення, коли компетентні органи вже не встигали збирати всі докази і виникла потреба покладатися на певні дані, зібрані звичайними людьми. У цьому контексті гостро постало питання використання таких доказів у національному судочинстві.
Короткий виклад есе. В есе розглядається використання доказів, отриманих із відкритих джерел (OSINT), у кримінальному процесі, зокрема в контексті воєнних злочинів в Україні. У серпні 2017 року Міжнародний кримінальний суд вперше видав ордер на арешт, спираючись лише на дані із соціальних мереж. Аналогічно у справі України та Нідерландів проти росії в Європейському суді з прав людини (щодо збиття літака Malaysia Airlines) використовувалися звіти організації Bellingcat, яка є спільнотою дослідників відкритих даних, що підтверджує значення OSINT у правосудді.
В Україні національні суди теж почали активно використовувати OSINT у справах про колабораційну діяльність і воєнні злочини. Однак при використанні таких доказів сторона захисту може ставити під сумнів їхню правдивість. Саме тому ключовим питанням є встановлення критеріїв автентичності та належного процесуального закріплення таких доказів. Для підтвердження даних із відкритих джерел застосовують Протокол Берклі, який визначає стандарти збору та аналізу такої інформації.
Дослідження також наводить приклади з національної судової практики, де OSINT використовувався для доведення вини обвинувачених, зокрема через відео з телеграм-каналів, підтверджені показаннями свідків.
Суттєво, що OSINT може бути корисним не лише для сторони обвинувачення, але й для сторони захисту, яка може використовувати ці дані для доведення певних фактів.
Загалом OSINT-техніки вже активно впроваджуються в національний кримінальний процес. Але важливо зберігати розумний баланс між прагненням справедливості для жертв воєнних злочинів і високими стандартами доказування в кримінальному процесі.
Анатолій Кречик, друге місце, 23 роки, студент-магістр НЮУ ім. Ярослава Мудрого
Мотивація. Конкурс — це реальна можливість не тільки перевірити свої знання, навички та здатність розв’язувати складні завдання, але й зробити свій внесок у зміцнення правової системи, привернути увагу до важливих аспектів, які потребують вирішення.
Моя участь — це прагнення до професійного зростання, крок назустріч позитивним змінам, які починаються з небайдужості та готовності діяти, бажання вплинути на розв’язання реальних проблем, пов’язаних із питаннями права, зокрема екстрадиції.
Короткий виклад есе. В есе «Актуальні проблеми видачі осіб (екстрадиції) в Україну» висвітлюється ризик того, що Україна може залишитися без реальної можливості притягати до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, оскільки компетентні органи України стикаються з численними проблемами із реалізацією запитів до компетентних органів іноземних держав про видачу особи.
На національному рівні законодавство України відповідає міжнародним нормам, але ефективна реалізація екстрадиції залежить від співпраці з іншими державами. Відсутність міжнародних договорів із низкою держав, а також подвійне громадянство ускладнюють видачу осіб.
Розв’язання правових проблем залежить від укладання міжнародних договорів та ефективного міжнародного співробітництва. Проте серйозне занепокоєння викликають практичні проблеми, пов’язані з війною.
Запровадження воєнного стану в Україні значно ускладнило процес екстрадиції, оскільки виникли додаткові загрози для прав і безпеки екстрадованої особи. Судова практика іноземних країн склалася так, що фактично мотивуванням відмови у видачі особи до України є не бойові дії, а відступ від статей Європейської конвенції з прав людини.
Іншою проблемою є умови тримання під вартою, які не змінилися з часів винесення пілотного рішення ЄСПЛ у справі «Сукачов проти України». Та навіть попри номінальне збільшення бюджету для пенітенціарної системи у 2024 році, реальна купівельна спроможність фактично знизилася через інфляцію порівняно з довоєнними часами.
Анна Хом’як, третє місце, 23 роки, студентка НЮУ ім. Ярослава Мудрого
Мотивація. Моя участь у конкурсі мала на меті привернути увагу до кваліфікації дій агресора як геноциду, важливого для історичної пам'яті та міжнародного правового прецеденту. Мій внесок спрямований на формування юридичної позиції України для притягнення винних до відповідальності та підтвердження права нашої нації на існування.
Короткий виклад есе. У своєму есе я досліджую особливості кваліфікації дій росії проти України як геноциду. Для кожного українця зрозуміло, що країна-агресор намагається знищити нашу націю. Проте в міжнародному праві геноцид традиційно асоціюється з масовим знищенням певної групи людей, і це ускладнює правову оцінку дій рф у контексті сучасної війни.
На відміну від класичних прикладів, як-от геноциду в Руанді, дії росії спрямовані на вибіркове знищення тієї частини української нації, яка є носієм її національних цінностей та ідентичності. Заявлена мета «денацифікації», озвучена керівництвом рф, фактично полягає у знищенні активного, національно свідомого ядра українського суспільства. А це ставить під загрозу існування нації загалом, оскільки ліквідація її активної частини позбавляє народ здатності до самовизначення й розвитку.
Ключовим завданням є доведення спеціального наміру країни-агресора, спрямованого на часткове або повне знищення української національної групи. І росія реалізує цей намір через систематичні воєнні злочини та злочини проти людяності, намагаючись зруйнувати націю не лише фізично, але й духовно.
Це визначає унікальність геноциду українського народу, де важливим фактором є не лише кількість жертв, а й цілеспрямованість дій агресора щодо знищення ключових елементів національної ідентичності.