Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя 9 грудня 2024 року розглянула скаргу Ніни Мезенцевої. За результатами розгляду дисциплінарної скарги у ВРП визнали, що колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі – АП ВАКС) у складі суддів Боднара С. Б., Панкулича В. І. та Панаіда І. В. допустила порушення права громадянки Мезенцевої на захист.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Суддів притягнули до дисциплінарної відповідальності у формі попередження. Це рішення викликає низку запитань: наскільки ефективним є такий захід, чи відповідає він серйозності порушення і як впливатиме на подальшу довіру до судової системи?
Що сталося?
13 грудня 2022 року колегія суддів АП ВАКС розглянула апеляційну скаргу прокурора у справі №991/3959/22. У ході засідання судді обрали запобіжний захід для Мезенцевої Н. І. у вигляді тримання під вартою за процедурою, що передбачена ч. 6 ст. 193 КПК України (тобто за відсутності підозрюваної).
Однак рішення було ухвалено без участі адвокатів Мезенцевої, які через оголошення повітряної тривоги залишили приміщення суду та не встигли повернутися до моменту ухвалення рішення. Суд позбавив сторону захисту права висловити свою позицію і виступити в дебатах, у той час, як прокурор таким правом був забезпечений. Це додатково вказує на порушення з боку суддів принципу рівності та змагальності сторін.
Таке рішення АП ВАКС, ухвалене за відсутності сторони захисту, є порушенням права на належний захист, гарантованого Конституцією та КПК України, зокрема, в справах, де участь захисника є обов’язковою.
Наслідки таких дій
Рішення суддів позбавило Мезенцеву Н. І. права на справедливий суд, включно з правом бути вислуханою, підриваючи таким чином принцип верховенства права.
Окремо судді не врахували обставини, за яких Мезенцева Н. І. залишила країну через війну. Зокрема, вона на той час не була підозрюваною й не знала про розслідування, а коли дізналася, то одразу не лише повідомила місце свого перебування, засоби зв'язку і готовність брати участь у слідчих діях, а й просила колегію суддів допустити її до участі в судовому засіданні онлайн. Отже, також була не забезпечена рівність усіх сторін процесу.
Коментуючи справу, адвокатка Мезенцевої Н. І., Тетяна Поповська зазначає: «Як адвокат та свідома людина я не можу стояти осторонь, коли бачу такі кричущі випадки порушення прав людини. Поведінка суддів, їхнє ставлення до адвокатів, свавільне тлумачення законів та «ідеологія» [1], якою вони керуються під час розгляду справ, формує переконання суспільства про вседозволеність та безкарність суддів. Це підриває віру в дотримання державою принципу верховенства права, відповідно до якого саме по собі існування державних інтересів не може вважатися достатньою правовою підставою для обмеження природного права людини. Будуючи правову державу, здійснюючи судову реформу в країні, допустити такого ми не маємо права».
Чи є попередження адекватним покаранням?
Притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у формі попередження викликає думки щодо ефективності такого заходу. Мінімальна міра покарання може створити прецедент безкарності, коли порушення прав людини залишатимуться незначущими для суддів.
Важливість цієї справи має значення не лише для конкретної особи, а й загалом для всієї судової системи України. Дотримання прав людини, рівності сторін і принципів змагальності повинно бути основою правосуддя. Якщо судді умисно ігнорують ці принципи (й це доведено), то до них повинні застосовуватися суворіші заходи впливу, щоб надалі не виникало подібних ситуацій.
Що далі?
Розгляд цієї справи є сигналом для системи правосуддя. Попередження як вид покарання має викликати дискусію про необхідність посилення відповідальності суддів за порушення фундаментальних прав людини. Без цього довіра громадян до судів продовжуватиме знижуватися, ставлячи під сумнів спроможність країни будувати правову державу.
На засіданні ДП ВРП, яке транслювалося онлайн, судді відкрито вказали на свою «непорушну позицію (ідеологію)», яка полягає у свідомому порушенні права людини на захист, фактичному «викорененні» вимоги Закону про обов'язкову участь адвоката та яку (ідеологію) судді не мають наміру змінювати, з огляду на їхні висловлювання. Отже, можна зробити висновки, що така неправомірна поведінка суддів є умисною та свідомою.
Отже, рішення ДП ВРП у його чинній редакції, а саме покарання у вигляді попередження, є недостатньою мірою, і навпаки може спонукати суддів вчиняти аналогічні проступки, адже в їхній правосвідомості (як і в правосвідомості громадян в цілому) буде закарбована думка про те, що за порушення фундаментального права людини на захист суддя-правопорушник якщо й отримає покарання, то це буде найменш суворий вид дисциплінарного стягнення.
Ця справа справді є «історичною» (як на засіданні ДП ВРП 08.07.2024 зазначав суддя Панкулич В. І.), однак контекст її історичності полягає не в начебто сприянні в ухиленні від кримінальної відповідальності обвинуваченим або підозрюваним у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, а в питанні обов'язковості для українського правосуддя дотримання суддями основоположних прав людини та в притягненні до відповідальності суддів, які їх порушують.
[1] Йдеться про висловлювання судді Панкулича В. І на засіданні Першої Дисциплінарної палати ВРП 09.12.2024: «У мене відмінна від усього суду позиція: людина, яка знаходиться в розшуку і ухиляється від кримінальної відповідальності, жодних прав не має! Вона не може оскаржити підозру, вона не може брати участь. Тільки тоді, коли вона явиться. Тому повідомлення адвокатів такої людини — це є грубе порушення процесуального права, це шкодить кримінальному провадженню, це не дає можливість розшукати, затримати й доставити людину… Тому я ще раз повторюю: жодних прав не має. Людина, яка переховується від слідства і суду, оголошена в розшук, у неї є тільки одне право – з'явитися в суд. Все, більше ніяких прав у такої. Це моя особиста думка, вона суперечить всім. Я – ідеолог головний, і я вам кажу: якщо ви вважаєте, що це є грубим порушенням, це м'яке для мене покарання, звільніть мене, бо я видам ордери на арешт всіх людей, які переховуються закордоном, незалежно від того являться їхні адвокати чи ні. Якщо вони не являться, я видам ці ордери. Тому краще звільніть, щоб я не завдав шкоди правосуддю, яке ви хочете тут зараз відстояти»