Поняття «патентний тролінг» виникло у США. Патентними тролями називали фірми, які фактично не займались виробництвом, а лише скуповували патенти й ініціювали судові процеси з вимогою заборони виробництва або сплати роялті, заробляючи в такий спосіб гроші. Фактично патентні тролі в Америці не були ані виробниками, ані винахідниками, а володіли лише майновими правами на об’єкт інтелектуальної власності і реалізовували ці права лише шляхом заборони, власне, тому і дістали таку назву. Але насправді у поняття «патентний троль» в Україні вкладений геть інший зміст.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Чинне законодавство України передбачає отримання двох видів патентів під відповідальність заявника. Це патент на корисну модель і патент на промисловий зразок. Не є таємницею, що умовою отримання такого патенту є лише правильно складена заявка на отримання патенту та сплата всіх зборів, передбачених законодавством. Видача таких патентів, відповідно до чинного законодавства, відбувається під відповідальність заявника. Тобто в жодний спосіб відомість технічного рішення чи дизайну таких об’єктів інтелектуальної власності не перевіряється. От і маємо і патенти на звичайні вішаки, видані 2012 року, і навіть патент на дизайн Ipad, виданий 2013 року львів’янинові.
Але така система отримання прав на вищезазначені об’єкти інтелектуальної власності діє не лише в Україні, а й у державах Європейського Союзу. Чому ж відбувається тоді такий безлад? Саме на причини і наслідки виникнення такої абсурдної ситуації і слід звернути увагу.
Після отримання такого патенту його власник отримує повний пакет юридичних інструментів для захисту своїх прав інтелектуальної власності, як то цивільно-правовий спосіб захисту, кримінально-правовий спосіб захисту чи захист прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, зокрема, захист на митному кордоні. Саме на захисті в адміністративному порядку варто наголосити, оскільки саме цим видом захисту і користуються якнайчастіше українські патентні тролі. Якщо проаналізувати цивільно-правовий та кримінально-правовий способи захисту, то задля отримання рішення про заборону, вилучення тощо товару, який містить об’єкти ІВ, в обох випадках необхідне кваліфікований юридичний супровід таких процесів. Цю проблему можна вирішити, найнявши кваліфікованих юристів або взявшись вести процес самотужки, що вимагає витрат або грошей, або часу.
Але якщо розглянути спосіб захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності в адміністративному порядку, зокрема, на митному кордоні, то цей процес є дещо іншим.
Якщо звернутись до положень Митного кодексу України, то для захисту своїх прав власник патенту має внести дані про свій об’єкт до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, що передбачає надання пакета документів, що передбачені законодавством. Основою такого пакета документів є охоронний документ (патент). Звертаю увагу на те, що жодної відмінності у вимогах щодо патентів на промислові зразки чи корисні моделі немає. Плата за внесення даних до такого реєстру не стягується, про що зазначено в останній редакції Митного кодексу України. Після внесення таких патентів до митного реєстру митні органи відстежують переміщення через кордон товарів, що можуть порушувати права ІВ і, якщо виникне підозра щодо скоєння такого порушення, можуть зупинити митне оформлення до 20 діб з повідомленням правовласника. Будь-який імпортер, який читає цю статтю, або просто освічена людина розуміє, чим загрожує призупинення поставки на 20 діб. Понад те, якщо вміло застосувати українське процесуальне законодавство, ці 20 діб можуть перетворитись на невизначений термін. Тобто держава, використовуючи всі наявні інструменти державного примусу, допомагає особі реалізувати виключне право заборони ввезення або виробництва товарів, фактично не перевіряючи на відповідність умовам отримання такого права. Така система працює у низці розвинених держав. Чому ж тоді це не працює в Україні? А річ у тім, що система описана вище, працює нормально лише за умови добросовісної поведінки особи – правовласника на об’єкт інтелектуальної власності, в іншому ж випадку держава має забезпечувати реальну відповідальність недобросовісних заявників – патентних тролів та відшкодовувати збиток особам, які його зазнали внаслідок таких дій або за рахунок патентного троля, або з державного бюджету. Адже у всіх розвинених країнах діє принцип, якщо держава не може забезпечити особі реалізацію своїх прав (в цьому випадку – право на вільне ведення господарської діяльності), то така держава відшкодовує збитки у зв’язку з їхнім порушенням. Саме цей принцип і закладений у рішеннях Європейського суду із захисту прав людини. В українському ж варіанті ані держава, ані патентний троль жодної відповідальності не несе. Таке правове регулювання призвело до сплеску недобросовісних реєстрації та майже до абсурду ситуації, коли виробники зі світовим ім’ям не мали змоги ввезти свою продукцію. Як із цим боротися? Зрозуміло, що потрібно змінювати законодавство, але треба також і розуміти, що саме слід міняти. Щодо процедури реєстрації, дякувати Європейському Союзу, із підписанням Україною Угоди про асоціацію зміняться підходи до реєстрації промислових зразків, і ці зміни, на нашу думку, позитивно вплинуть на ситуацію із патентними тролями в Україні. Але всієї проблеми вони не вирішать. Більше того, підходи щодо отримання патентів на корисні моделі не зміняться. Тому не варто винаходити велосипед, а все ж таки посилити відповідальність за вчинення недобросовісних дій із використанням об’єктів права ІВ і створити реально дієві механізми настання такої відповідальності. Цього можна досягти декількома шляхами.
Перший – це спрощення процедури оскарження прав на такі декларативні патенти. В юридичному середовищі, з одного боку, лунають думки щодо запровадження процедури оскарження в адміністративному порядку. А за іншого - про те, що, оскільки патент встановлює право власності, а право власності за Конституцією України може бути оскаржене лише у судовому порядку, то спосіб визнання патенту в адміністративному є недійсним і суперечить Конституції. Це справді так. Але держава і не гарантувала такого право власності, адже в законах зазначено, що патенти видаються під відповідальність заявника без гарантій його чинності.
Другий спосіб – це зміна порядку внесення даних до митного реєстру об’єктів права ІВ щодо патентів на промислові зразки та корисні моделі, а саме вимогою надання додаткових відомостей щодо відповідності вимогам патентоспроможності таких патентів. Такими відомостями може бути експертне дослідження патентного органу або іншого уповноваженого органу. Але, на нашу думку, такий спосіб не буде ефективним, оскільки може призвести до затягування процедури реєстрації в митному реєстрі та створити корупційні ризики.
І третій, запропонований автором пропонованої статті, спосіб – це створення ефективного механізму настання реальної відповідальності за вчинення дій, що мають ознаки недобросовісної конкуренції із використанням прав на об’єкти інтелектуальної власності. Створення такого механізму потребує чималих зусиль, зокрема, із визначення дефініцій, критеріїв таких дій та створення дієвого механізму. Але, на нашу думку, це буде найбільш ефективний спосіб протистояння патентним тролям в Україні, адже інші держави цей шлях вже подолали і застосовують саме такий спосіб.
КОМЕНТАР
Микола КОТЕНКО,
ассистент кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, радник патентно-юридичної компанії IPjurix
Патентний тролінг в Україні є доволі негативним явищем, яке погіршує і без того не досить привабливий клімат в Україні. Вже протягом декількох років ми спостерігаємо за скандальними процесами із забороною ввезення відомими виробникам електронної техніки та іншої продукції на терени України. На мою думку, ще кілька таких випадків і Україну взагалі перестануть сприймати, як адекватну державу. Нині склалась досить сприятлива ситуація, щодо змін у законодавстві і покращення інвестиційного клімату в нашій державі. На мою думку, вкрай необхідно покласти край такому явищу, як патентний тролінг, оскільки його існування взагалі нівелює всю ідею захисту інтелектуальної власності. Яка, як відомо, полягає в наданні державою монополії на користування результатами творчої діяльності особи. А у випадку із наданням такої монополії будь-кому і незабезпечення реальної відповідальності за такі дії взагалі може знищити таке поняття, як інтелектуальна власність.