15 січня 2025 року Верховною Радою України у другому читанні був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» № 4219-IX (законопроєкт за реєстр. №5344-д). Зазначений Закон спрямований на імплементацію міжнародних стандартів, що стосуються забезпечення прав осіб на працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема ті, що закріплені у положеннях підпунктів (g) та (i) пункту 1 статті 27 «Праця та зайнятість» Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. У цьому випуску коротко оглянемо основні зміни у законодавстві. Законом, який набрав чинності 1 березня 2025 року, передбачено введення в дію 1 січня 2026 року.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Розумне пристосування та універсальний дизайн робочих місць
Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю запроваджуються поняття «розумного пристосування» (внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для цілей забезпечення реалізації або здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод) та «універсального дизайну» (означає дизайн предметів, середовища, програм та послуг, покликаний зробити їх максимально можливою мірою придатними для використання для всіх людей без необхідності адаптації чи спеціального дизайну). У прийнятому законопроєкті зазначається, що відповідні терміни використовуються у розумінні Конвенції, а принципи, критерії та межі розумного пристосування та універсального дизайну визначаються Кабінетом Міністрів України.
Новою редакцією статті 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” закріплюється право особи з інвалідністю у сфері на забезпечення розумного пристосування робочого місця. Статтею 17-1 закріплюється порядок здійснення заходів розумного пристосування – такі заходи здійснюється у разі потреби, яка визначається роботодавцем, за власні кошти, кошти державного цільового фонду, а також за кошти з інших джерел, не заборонених законом, відповідно до державних стандартів обладнання (облаштування) робочого місця для різних видів втрати функціоналу (за наявності), з метою створення для осіб з інвалідністю рівних умов для отримання роботи, праці, проходження професійного навчання та просування по роботі (службі). Такі заходи, можуть включати, але не обмежується: модифікації наявного та придбання додаткового обладнання та/або допоміжних засобів, необхідних для виконання роботи (служби) особою з інвалідністю; перенесення робочого або навчального місця до іншого зручного для особи з інвалідністю приміщення чи на інший поверх, запровадження надомної та дистанційної роботи; розроблення робочої друкованої інформації у доступному форматі, а також щодо надання усної інформації (її повторення) з регулярністю, визначеною залежно від потреби особи з інвалідністю, із застосуванням простої мови; звуження змісту та/чи зменшення обсягу трудових обов’язків за посадою, яку займає особа з інвалідністю, що не може бути підставою для зменшення розміру оплати праці; зміни робочого або навчального графіка особи з інвалідністю, зокрема, запровадження скороченої тривалості робочого часу при одночасному збереженні розміру оплати праці на рівні повного відпрацювання загальної норми тривалості робочого часу, гнучкого графіка роботи, надання додаткових перерв для зайняття фізичними вправами або відпочинку, що включаються у робочий час тощо; внесення змін до виробничих процедур, навчального плану та стандартів, затверджених роботодавцем; переведення особи з інвалідністю за її згодою на іншу роботу чи посаду, зокрема у випадках, коли жодне розумне пристосування не здатне уможливити ефективне та самостійне виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків на займаній посаді; надання асистента / залучення соціальної послуги персонального асистента або залучення інших працівників для надання допомоги під час виконання особою з інвалідністю трудових обов’язків, прийняття рішень, здійснення робочих комунікацій; надання послуг перекладу жестовою мовою; проведення перепланування, ремонтних робіт, дообладнання приміщень з метою приведення їх у стан, придатний для осіб з інвалідністю, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кошти на здійснення заходів розумного пристосування можуть бути отримані від державної установи, що реалізує заходи соціального захисту та забезпечення соціальними послугами осіб з інвалідністю (у формі компенсації або дотації), при цьому не менше 10% вартості здійснення заходів розумного пристосування повинне покриватися за рахунок роботодавця. Законом передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такої компенсації або дотації.
Зміна підходів до стимулювання працевлаштування осіб з інвалідністю
Зберігається норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлюється у кількості, яка залежить від кількості штатних працівників відповідного підприємства облікового складу за квартал. Такий норматив не встановлюється для підприємств, кількість штатних працівників яких становить менш як вісім осіб. У межах зазначеного нормативу робочих місць також здійснюється працевлаштування осіб з інвалідністю, які страждають на психічні розлади, відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».
Водночас змінений підхід щодо підприємств, які з певних причин не виконують такі нормативи – на відміну від попереднього підходу, відповідно до якого підприємство зобовʼязане було сплатити штраф, за новим підходом такі роботодавці сплачують внески до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Такий внесок сплачується поквартально, у розмірі 40 відсотків середньомісячної заробітної плати (винагороди) у відповідному календарному кварталі, розрахованої на одного працівника, помножена на кількість місяців у кварталі, та на кількість незаповнених робочих місць для осіб з інвалідністю. Санкції у вигляді штрафів накладаються на роботодавців у випадку невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та несвоєчасній або неповній сплаті внеску до державного фонду.
Додаткові гарантії працевлаштування для осіб з інвалідністю
Новою редакцією статті 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” закріплено права особи з інвалідністю у сфері трудових відносин, зокрема, право на: працю та зайнятість, що включає можливість вільно обирати роботу (службу) з урахуванням функціональних можливостей, професійної підготовки та інтересів або займатися підприємницькою та іншою діяльністю, не забороненою законом; збереження роботи у роботодавця, де трапився нещасний випадок на виробництві або умови праці якого зумовили професійне захворювання чи трудове каліцтво працівника, що призвело до встановлення такій особі інвалідності, відповідно до рекомендацій індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; просування по роботі (службі), а також сприяння збереженню робочого місця та поверненню на роботу (службу).
Відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, коли стан здоров’я особи перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров’ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення. З метою більш ефективного захисту прав осіб з інвалідністю під час прийняття на роботу, а також під час просування по службі, законом передбачено, що у разі звернення особи з інвалідністю до роботодавця щодо укладення трудового договору чи просування по роботі (службі), поданого у письмовій формі або у формі електронного документа відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», роботодавець у випадку відмови зобовʼязаний повідомити таку особу з інвалідністю про причини відмови у такі самі спосіб і формі, в яких особа з інвалідністю звернулася до роботодавця.
Особи з інвалідністю після закінчення навчання мають право скористатись програмою першого робочого місця відповідно до законів України “Про зайнятість населення” та “Про основні засади молодіжної політики”. У разі відмови у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за спеціальністю особі з інвалідністю, яка скористалася правом першого робочого місця відповідно до частини першої цієї статті після закінчення здобуття освіти, або у разі недодержання інших умов трудового договору, положень законодавства про працю роботодавець відшкодовує особі з інвалідністю витрати на проїзд до місця роботи та повернення до місця її проживання, а також витрати на проїзд супроводжуючої особи (якщо вона є необхідною).
Pragma Consulting Group брала активну участь у доопрацюванні проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» до другого читання зокрема, в частині уточнення норм щодо розрахунку суми внесків до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з метою уникнення можливих двочитань.
Загальна інформація, надана в цьому інформаційному бюлетені, не є юридичною консультацією, не може вважатися юридичним джерелом і не може замінити пораду юриста, який ознайомився з фактами вашої справи. Надана інформація є точною на дату публікації, але візьміть до уваги, що законодавче регулювання постійно змінюється.