За результатами дослідження, проведеного соціологічною компанією Info Sapiens на замовлення Національного агентства з питань запобігання корупції, за оцінкою корупційного досвіду населення, найбільше шансів стикнутися з корупцією мають ті, хто отримує послуги у сфері будівництва та земельних відносин, медицини та діяльності правоохоронних органів. З погляду бізнесу до найбільш корумпованих сфер належать: митниця, постачання електрики, газу і води, правоохоронні органи та сфера будівництва та земельних відносин.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Перелік корупційних кримінальних правопорушень закріплено у Загальній частині Кримінального кодексу України, зокрема у примітці до ст. 45 КК України, де зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 3641, 3652, 368-3692 цього Кодексу.
Водночас не варто ототожнювати поняття «корупційні кримінальні правопорушення» та «кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією». Відповідно до вищевказаної примітки кримінальними правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 3662, 3663 Кримінального кодексу України.
Юридичний аналіз статті 368 Кримінального кодексу України
Суб’єкт злочину вказаного кримінального правопорушення — спеціальний: «службова особа». Згідно з приміткою до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Для цілей статей 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 % або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.
Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді та посадові особи міжнародних судів.
Водночас звертаємо увагу, що ч. 3 та 4 ст. 368 КК України передбачають такі кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, як «службова особа, яка займає відповідальне становище» та «службова особа, яка займає особливо відповідальне становище».
Об’єктивна сторона злочину передбачає альтернативну диспозицію, яка може виражатись в наступних активних діях:
- прийняття пропозиції неправомірної вигоди для себе чи третьої особи;
- прийняття обіцянки
- одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи;
- прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Склад вказаного злочину формальний, тобто незалежно від того, чи настали суспільно-небезпечні наслідки, злочин вважається закінченим з моменту вчинення відповідного діяння.
Суб’єктивна сторона характеризується виключно наявністю прямого умислу, спрямованого на вчинення злочину. При чому звертаємо увагу, що обов’язковою є наявність корисливого мотиву та мети — задоволення службовою особою власного інтересу, або інтересу третіх осіб.
Предметом вказаного злочину є неправомірна вигода. Згідно з приміткою до ст. 3641 КК України, у статтях 364, 3641, 3652, 368, 3683, 3684, 369, 3692 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.
Є чимало аспектів, на які варто звертати увагу при здійсненні захисту від обвинувачення, пред’явленого за вказаною статтею, зокрема:
- підстава реєстрації кримінального провадження;
- законність проведення негласних слідчих (розшукових) дій (як правило, це основна доказова база у вказаній категорії кримінальних проваджень) та, відповідно, законність усіх похідних доказів, отриманих надалі;
- доведеність прямого умислу, тобто усвідомлення суб’єктом незаконного характеру його дій;
- належність та допустимість доказів, зібраних органом досудового розслідування.
Ключовим моментом для захисника є необхідність перевірки матеріалів досудового розслідування на предмет того, чи не було провокації злочину у кожному конкретному випадку.
Так, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційні скарги захисників двох працівників інспекції з благоустрою, засуджених за ч. 3 ст. 368 КК України, скасувала ухвалу апеляційного суду і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Водночас у своїй постанові Колегія наголосила на необхідності належної перевірки доводів про наявність провокації злочину за критеріями розмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів, визначеними у практиці Європейського суду з прав людини. Відповідно до цієї практики у випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод усі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватися недопустимими (справа № 332/2723/15-к, провадження № 51-1579км19).
Отже, захист у кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 КК України, вимагає від адвоката високого рівня професіоналізму, як знань матеріальних та процесуальних норм законодавства.