Директорка Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ/IP офіс) Олена ОРЛЮК розповіла про проблеми у сфері ІР, зміни в законодавстві, створення IP-суду та що думають європейці про прогрес України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— У грудні 2024 року в Брюсселі відбулися двосторонні зустрічі в межах скринінгу між Україною та Єврокомісією за розд. 7 «Право інтелектуальної власності». Поділіться, будь ласка, результатами зустрічей.
— Дійсно, торік у грудні відбулася історична подія — українська делегація прозвітувала перед Європейською комісією про стан готовності національної сфери інтелектуальної власності (IP) до повноцінної інтеграції в Європейський Союз.
Цьому передувала величезна домашня робота: було підготовлено 25 презентацій на понад 400 сторінках та відповіді на опитувальник Європейської комісії (74 сторінки), проаналізовано 26 актів ЄС та підготовлено таблиці відповідностей законодавства України праву ЄС на понад 900 сторінках, перекладено англійською мовою 21 акт (законів та підзаконних нормативно-правових актів — на понад 650 сторінках).
Для підготовки скринінгових зустрічей у Брюсселі було залучено понад 30 державних інституцій, наукових установ, асоціацій, які опікуються питаннями інтелектуальної власності. Значну допомогу надали європейські партнери — Відомство з інтелектуальної власності ЄС (EUIPO) та Європейське патентне відомство (EPO). Крім цього, було проведено два раунди імітаційних (тренінгових) сесій, до яких залучалися 10 міжнародних експертів. Тобто в межах підготовки відбулася чимала кількість зустрічей зі стейкхолдерами та європейськими інституціями в онлайнта офлайн-форматах для якомога кращої ідентифікації проблемних питань в IP-сфері та пошуку шляхів їх розв’язання.
Це дало позитивні результати, адже, на відміну від багатьох інших сфер, до IP-сфери не виникало багато додаткових запитань. Європейська сторона прийняла поданий матеріал і визнала його достатнім. Ба більше, за низкою презентацій, зокрема з авторського права та промислової власності (торговельні марки, географічні зазначення тощо), підкреслила значний прогрес. ЄК висловила готовність надавати консультації, долучатися та сприяти подальшій роботі.
Якщо говорити про авторське право, то чимало уваги було зосереджено на функціонуванні Єдиного цифрового ринку та імплементації відповідної Директиви (так звана DSM Директива). Одне з ключових питань у сфері промислової власності —перспективи вступу України до Європейської патентної конвенції. Україна розробить дорожню карту інтеграції до цієї конвенції, адже посилення правової охорони винаходів відповідно до найкращих європейських практик є одним із пріоритетів.
Особливу увагу європейська сторона зосередила на правозастосуванні. Оскільки питанню захисту прав ІР присвячено чимало норм процесуальних кодексів, за запитом європейської сторони ми додатково, вже після скринінгу, надали переклади відповідних нормативно-правових актів. Зокрема, уточнювали, в які нормативно-правові акти були внесені зміни у процесі імплементації Директиви 2004/48/ЄC.
Також детально обговорювали політики доброчесності, засади запобігання корупційній діяльності. Цим питанням була присвячена окрема презентація. Я долучилася до дискусії та зазначила, що для дотримання антикорупційного законодавства в УКРНОІВІ було впроваджено низку заходів: від Кодексу корпоративної етики та антикорупційної програми до антикорупційного застереження в проєктах договорів та меморандумів про співробітництво, поглиблення співпраці з антикорупційними органами України. Наш IP офіс наприкінці 2024 року був сертифікований за міжнародним стандартом «Системи управління щодо протидії корупції», й ми маємо намір підтримувати цей рівень. Переконана, що й надалі зможемо демонструвати високі стандарти доброчесності у своїй діяльності та підтверджувати це в майбутніх звітах.
Сьогодні Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції України називає сферу інтелектуальної власності прикладом того, як наполегливо і на якому високому рівні слід готуватися до скринінгового процесу.
Зараз триває наступний етап — розробка змін до законодавства для того, щоб привести його у відповідність до аcquis ЄС. З європейцями ми погодили доволі стислі дедлайни для імплементації всіх необхідних змін, а за вказівкою Урядового офісу ці дедлайни ще більш стиснуті. Зміни торкнуться абсолютно всіх законів у IP-сфері. Ці законопроєкти мають бути напрацьовані до літа 2025 року й наприкінці року вже передані на розгляд українського Парламенту.
Але це не так просто, як звучить. Що означає розробити зміни до спеціалізованого законодавства на відповідність аcquis ЄС? Це у співпраці з основними національними стейкхолдерами, науковцями, експертами та фахівцями розробити такі норми, які б однозначно сприймалися як ринком, який, власне, за цими правилами і функціонуватиме, так і європейськими експертами, які ці напрацьовані зміни оцінюватимуть.
— Як європейці оцінюють сферу ІР в Україні? Що, на їхню думку, потрібно покращити, а що навпаки не потребує виправлення?
— Європейські колеги високо оцінюють прогрес України у сфері ІР, зокрема зміни в законодавстві в межах імплементації положень Угоди про асоціацію з ЄС. Вони зазначають не лише про досягнення, а й про те, що Україна чітко усвідомлює ті проблемні моменти, які потребують подальшого узгодження, та аспекти, що надалі необхідно вдосконалювати.
Ми фактично виконали свої зобов’язання за Угодою про асоціацію. Це був високий поріг, і ЄС визнав рівень відповідності на 98%, залишивши тільки 2% нерозв’язаних питань (здебільшого у сфері авторського права), хоча тут основна проблема не в самій імплементації, а в тому, що європейська сторона не розуміє, як Україна це прописала, тобто питання в перекладах. У будь-якому разі ми крок за кроком рухаємося вперед, виконуємо поставлені завдання та працюємо у стислі терміни.
Європейські партнери визнають складність цього процесу. Зокрема, національні офіси з інтелектуальної власності інших європейських країн, які вже проходили цей шлях, готові надавати експертну допомогу та консультувати щодо імплементації й практичного застосування відповідних норм.
Коли ми говоримо про сферу ІР, то чітко розуміємо, що йдеться не лише про імплементацію європейських директив, а й про імплементацію духу європейського законодавства — аcquis ЄС — та про правозастосування. Ми усвідомлюємо труднощі з правозастосуванням і чітко ідентифікуємо коло проблем, на які можемо реально вплинути. Саме тому ми так активно залучаємо інші інституції та громадянське суспільство, щоб передусім формувати європейську правову культуру в Україні.
Під час скринінгу у своїх презентаціях ми приділили значну увагу саме покращенню правозастосування. Це можна розглядати через різні аспекти: функціонування IP-сфери як такої, співпрацю з бізнесом для покращення ділового клімату, пояснення важливості інтелектуальної власності, ознайомлення з доступними IP-інструментами та програмами підтримки в ЄС. Також триває робота з місцевими та регіональними органами влади для запуску аналогічних європейським механізмів та інструментів підтримки на національному рівні. Наприклад, щодо часткового відшкодування витрат на реєстрацію прав на об’єкти інтелектуальної власності, як це працює в ЄС за програмою SME Fund, яка продовжена EUIPO у 2025 році й передбачає різноманітні компенсації щодо реєстрації ІР-прав в ЄС, зокрема й для українських МСП. Але ми зацікавлені в тому, щоб українські бізнеси отримували відшкодування не лише за реєстрацію своєї ІР в Європі, а й безпосередньо підтримувалися в Україні. Тому ініціювали це питання серед органів місцевої влади й очікуємо на позитивні результати на рівні окремого регіону, аби масштабувати це поУкраїні.
— Чи потрібні (якщо так, то які) зміни в українському законодавстві щодо ІР на шляху до ЄС? Чи беремо ми до уваги досвід інших країн?
— Україна стоїть на порозі масштабних змін у сфері інтелектуальної власності. Як я вже зазначила, будуть переглянуті всі спеціальні закони, що регулюють цю сферу, а також внесені зміни до Цивільного кодексу України. Ці зміни вже обговорювалися з представниками цивільної науки, які займаються рекодифікацією. Паралельно оновлюватимуться й підзаконні акти — цей процес неминучий після змін у законодавстві. Зміни мають торкатися й митного, кримінального, господарського процесуального законодавства тощо.
Звісно, важливо враховувати іноземний досвід, щоб уникнути помилок, яких припускалися інші країни. Наприклад, дійшли згоди, що Україна впроваджує європейську процедуру реєстрації торговельних марок за абсолютними підставами ще до вступу в ЄС. Це стратегічний крок, що дасть змогу українському бізнесу адаптуватися до європейських правил і практики, а також уникнути проблем, які мали країни, що приєдналися до ЄС без попередньої підготовки — їм було доволі складно впоратися зі шквалом європейських ТМ, які зайшли на національні ринки.
Перехід на нову систему означає не лише спрощення процедури реєстрації, а й значне скорочення строків реєстрації — ми зможемо вийти на строки, які діють в ЄС. І це те, чого зараз так потребує наш бізнес.
Водночас усвідомлюючи ризики, які можуть виникнути у зв’язку з цим, ми значну увагу зосереджуємо на вдосконаленні механізмів правозахисту, зокрема посиленні ролі Апеляційної палати УКРНОІВІ, розвитку медіаційних процедур та налагодженні ефективної взаємодії з Антимонопольним комітетом України в межах його компетенції щодо IP-процедур та питань недобросовісної конкуренції. Окремий виклик — запуск Вищого суду з питань інтелектуальної власності (IP-суду). Звичайно, загальний виклик для всіх нас — це формування нової правової культури серед бізнесу. Важливо, щоб компанії навчалися моніторити реєстраційні процеси та використовували доступні інструменти для захисту своїх прав ще на ранніх етапах.
— Чи готова, на вашу думку, Україна до змін у сфері ІР? Які наразі маємо основні проблеми?
— Ви знаєте, я думаю, що до цих змін Україна стала морально готовою ще у 2019 році, коли на рівні Основного Закону визнала незворотність європейського курсу. Тому ми в IP офісі не задаємося цим питанням — чи готова Україна до змін в IP-сфері, а готуємося до цих змін і рухаємося вперед.
Ми активно працюємо з усіма зацікавленими стейкхолдерами, представниками сфери, бізнесом: інформуємо максимально широко про майбутні законодавчі зміни, пояснюємо, уточнюємо, працюємо із застереженнями, якщо такі виникають. Багато з цих змін давно на часі, особливо у сфері промислової власності, зокрема патентного права. Так, очікуємо, що нарешті будуть розв’язані питання «Правила Болар», сертифікатів додаткової охорони тощо.
Для бізнесу важливим є скорочення строків реєстрації торговельних марок. Попри те, що ми вже зменшили їх із 2,5 років до півтора і рухаємося до одного року, ці показники все ще нерелевантні для бізнесу і не відповідають європейським стандартам.
Паралельно в IP офісі триває модернізація технологічних рішень та ІТ-інструментів, що дасть змогу суттєво покращити якість наших сервісів. Ми дуже сподіваємося, що з початком післявоєнної відбудови нове законодавство створить сприятливіші умови для бізнесу та інвестицій в Україну, що матиме позитивний вплив і на сферу інтелектуальної власності.
Але є серйозні виклики. Один із найбільших — низький рівень правової культури та недостатня обізнаність суспільства щодо права ІР. Ми системно працюємо над цим уже два роки, але обсяг інформації з наших комунікаційних ресурсів, якому вдається пробитися крізь величезний щоденний інформаційний потік, і досі залишається недостатнім.
Тому я переконана, що цю проблему неможливо розв’язати лише силами УКРНОІВІ — потрібна співпраця всіх зацікавлених сторін. Адже інтелектуальна власність — це не вузькопрофільна тема, вона стосується всіх сфер: культури, економіки, медицини, агросектору, військової галузі тощо.
Ще одна суттєва проблема — брак фахівців у сфері ІР. А це вже питання освіти, підготовки кадрів та підвищення кваліфікації, і тут необхідно впроваджувати комплексні рішення для розвитку фахового та експертного середовища в Україні.
— Яким наразі по часу є процес оформлення патентів і торговельних марок? Раніше можна було почути, що він доволі тривалий.
— В Україні сьогодні діє стандартна практика розгляду заявок на винаходи, яка відповідає міжнародним стандартам. У середньому процес триває від 18 до 24 місяців, і це навіть швидше, ніж у деяких європейських країнах. У порівнянні з Європейським патентним відомством строки розгляду в Україні коротші. Щодо корисних моделей, то наразі намагаємося забезпечити розгляд заявок у межах чотирьох-п’яти місяців.
Як я уже зазначала, строки реєстрації торговельних марок вдалося скоротити з 2,5 років до півтора року, проте ми продовжуємо працювати над їхнім подальшим зменшенням. Промислові зразки реєструються десь до пів року. Авторське право — орієнтовно за два-три місяці.
Якщо за результатами законодавчих змін ми зможемо якісно вдосконалити процедури, пов’язані з торговельними марками, то можна буде стверджувати, що національна система реєстрації об’єктів ІР працює в межах стандартів, прийнятих у світі.
Водночас наведені строки не є межею. Але подальше скорочення строків залежить не лише від зусиль експертів, а й від технологічних рішень. Запровадження сучасних ІТ-систем, оновлення баз даних, використання технологій блокчейну та штучного інтелекту для аналізу заявок і проведення експертиз значно прискорить процеси експертизи та реєстрації. ІР офіс працює над цими проблемами, але вони, на жаль, не розв’язуються дуже швидко. Загалом маю сказати, що патентні відомства багатьох країн світу наразі працюють над модернізацією своїх ІТ-систем, і я думаю, що саме Україна у цьому сенсі має багато переваг з огляду на наш розвиток в ІТ-галузі.
— Створення IP-суду. Яка нині ситуація та чи говорили про нього щось у Європі?
— Європейська сторона приділяє значну увагу запуску IP-суду. Це питання другий рік поспіль згадується у звітах щодо України в межах Пакету розширення. І, як ви розумієте, згадується не в позитивному контексті. На зустрічі в Брюсселі це питання також обговорювалося. Так, європейські колеги цікавилися позицією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Аналогічну увагу до запуску IP-суду приділяє Офіс торговельного представника США (USTR), що проявляється, зокрема, в можливих майбутніх оцінках України у «Спеціальній доповіді 301» («Список 301»).
Для України цей суд залишається одним із ключових елементів побудови ефективної системи захисту прав ІР. Його запуск стане важливим індикатором привабливості України для зовнішніх інвесторів, оскільки забезпечить чіткі, прозорі та професійні механізми вирішення IP-спорів.
Питання важливості IP-суду давно не викликає дискусій. Зі свого боку IP офіс продовжить докладати максимальних зусиль для його запуску.
— З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну завдяки високотехнологічній зброї ми даємо відсіч ворогу. Чи є достатнім регулювання ІР у сфері оборони? Що можна покращити? Яка позиція в таких питаннях Міноборони?
— Сучасна війна, яку росія веде проти України, є фактично війною високих технологій, в якій дрони відіграють важливу роль, а рішення, що застосовуються на полі бою, застарівають уже за два-три місяці, що створює значні виклики для системи охорони IP-прав. Адже монопольний захист ІР має адаптуватися до реалій стрімкого розвитку нових технологій.
Водночас ми активно працюємо з цією сферою та розробниками, щоб суттєво посилити охорону і захист ІР-прав. Наша мета — забезпечити умови, за яких військові технології, створені в Україні, спочатку отримують національну охорону, а вже потім виходять на міжнародні ринки. Це дасть змогу країні отримувати економічні вигоди, а не стикатися із ситуацією, коли за власні розробки доводиться сплачувати ліцензійні відрахування при трансфері технологій.
Йдеться не лише про державні напрацювання, а й про технології, перевірені на полі бою, які в майбутньому можуть мати зовсім іншу ринкову вартість. Наше завдання — максимально сприяти ідентифікації та захисту IP-прав у сфері military-tech.
Змін вимагає й законодавство, і ці зміни зараз розробляються. Йдеться про оновлення правового регулювання щодо оборонних закупівель, управління правами на розробки, створені військовослужбовцями, розмежування технологій, створених за публічні чи приватні кошти.
Міноборони зайняло проактивну позицію та з осені 2024 року впроваджує реформу у сфері IP. Якщо її реалізовуватимуть відповідно до початкового задуму та визначених строків, це стане значним кроком уперед. IP офіс максимально сприяє у цих питаннях.
— Поганий рівень захисту ІР перешкоджає інвестиціям, однак доводилося чути думку про те, що, з іншого боку, якщо забезпечується захист прав ІР, обмежується доступ до творів та винаходів, а також знижується вигода від їх використання. Як знайти баланс у цьому питанні?
— Це дуже цікаве запитання. Пошук балансу між монопольними правами інтелектуальної власності та інтересами суспільства — це класичне питання всієї сфери ІР.
Досить яскраво цю проблему видно на прикладі авторського права: щойно твір потрапляє в інтернет, захистити його чи якось вплинути на охорону дуже і дуже важко. Тому ми й рекомендуємо отримувати свідоцтва про реєстрацію авторського права — це один із найшвидших і найефективніших шляхів ідентифікації себе як суб’єкта авторських прав. Це хоча б дає можливість у майбутньому відстоювати свої права перед тими, хто їх порушує.
Провокаційний характер вашого запитання значною мірою зумовлений і тим, що суспільство толерує порушення прав ІР. Адже якщо об’єкт інтелектуальної власності не оформлений належним чином, його легше використовувати без згоди автора, привласнювати або застосовувати в недобросовісній конкуренції під приводом здешевлення доступу. Але насправді це «здешевлення» триває лише до моменту, поки недобросовісний конкурент не зареєструє права на себе. І після цього заборонить автору/винахіднику/інноватору чи навіть бізнесу, в якому цей об’єкт реалізовується, використовувати його на законних підставах. На жаль, прикладів достатньо. І такі реєстрації роблять і на національних ринках, і на міжнародних. Деякі держави, компанії та особи цілеспрямовано займаються політиками реєстрацій чужих IP-об’єктів у своїх юрисдикціях. Якщо Україна обирає європейський шлях розвитку як єдино можливий цивілізаційний вибір, то апріорі має виходити з принципу поваги до власності, зокрема й інтелектуальної.
Ті, хто скаржиться на те, що захист ІР обмежує доступ до творів чи винаходів, часто ігнорують інтереси самого автора чи винахідника. Адже в нього також має бути можливість отримати винагороду за результати своєї інтелектуальної діяльності. Власник прав може сам вирішувати, як розпоряджатися своїм об’єктом — передати на умовах відкритої ліцензії/дозволити безоплатне користування чи взагалі передати у суспільне надбання. Але це не означає, що порушення його прав має стати нормальною практикою.
Важливо також пам’ятати, що монополія на об’єкти ІР завжди обмежена — строками, територією чи іншими факторами. Тому або користуйтеся цим об’єктом у правових межах, або придумайте щось своє.
— Які виклики в контексті гармонізації сфери ІР до ЄС виникнуть у національної судової системи?
— Коли ми говоримо про імплементацію аcquis ЄС, то мається також на увазі, що національна судова практика повинна враховувати практику Суду ЄС. І це стане суттєвим викликом для наших суддів, адже їм доведеться опанувати значно більший обсяг правової інформації та нових підходів до вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності.
Ми в IP офісі активно перекладаємо та аналізуємо рішення Суду ЄС щодо питань ІР. Хоча обсяг таких перекладів поки що невеликий, ми поступово формуємо базу рішень, що допоможе українським суддям, адвокатам, компаніям краще розуміти європейські підходи до розгляду справ у цій сфері.
Крім цього, для підвищення якості правозастосування важливо посилювати співпрацю з Верховним Судом, Національною школою суддів України та відповідними європейськими інституціями. Основна мета — сприяти підвищенню кваліфікації суддів в IP-сфері, створювати можливості для обміну досвідом.
Але коли ми говоримо про судову систему та захист прав інтелектуальної власності на шляху до набуття Україною повноправного членства в ЄС, ключове питання — це, звісно, повноцінний запуск IP-суду.
— На базі IP офісу було вперше реалізовано успішний кейс медіації. Як вдалося досягти результату?
— Такого результату вдалося досягти завдяки тривалій і активній комунікації з бізнесом та ринком.
Неочікуваним було те, що один із головних викликів, з якими ми стикнулися, стало недостатнє розуміння сутності та можливостей медіації серед представників сторін — адвокатів і патентних повірених. Адже давайте говорити відверто: часто саме представники сприймають цей процес як, по-перше, потенційну загрозу для своїх доходів, а по-друге — можливе погіршення позиції їхніх клієнтів, що й ставало минулого року причиною зриву попередніх спроб проведення медіацій.
Тому нашим завданням було не лише пояснити сторонам, у чому переваги медіації, а й донести до професійної спільноти, наскільки важливу роль вони відіграють у цьому процесі. Адже укладання угод, формування правових позицій — це не завдання медіатора. Його роль — створити умови для конструктивного діалогу між сторонами та допомогти їм знайти взаємовигідне рішення.
Принципова відмінність медіації від інших способів врегулювання спорів полягає в тому, що вона не є компромісом у класичному розумінні цього слова. Це не арбітражне рішення і не судовий розгляд. Медіація — це процес примирення, пошуку рішення, яке принесе користь кожній зі сторін. Головне завдання медіатора — допомогти сторонам почути одна одну, знайти точки дотику.
Однак для розвитку цієї практики необхідно не лише працювати з професійним корпусом чи підвищувати кваліфікацію медіаторів, а й формувати загальну культуру медіації в суспільстві. У багатьох країнах медіація закріплена на законодавчому рівні як обов’язковий попередній етап перед зверненням до суду. Це не означає, що сторони зобов’язані скористатися медіацією, адже конституційне право на судовий захист ніхто не скасовує. Але перед зверненням до суду сторонам пропонується зустріч із медіатором, який роз’яснює можливі переваги цього способу врегулювання спору. Мені дуже імпонує цей підхід.
Також важливо зазначити: не всі справи підлягають медіації. У деяких випадках медіатор може одразу визначити, що конфлікт неможливо вирішити в межах цієї процедури, і він потребує виключно судового розгляду.
Розбудова інституту медіації в Україні — це значний крок до ефективнішого, швидшого та менш конфліктного вирішення спорів, зокрема у сфері інтелектуальної власності.
— У нашому інтерв’ю у 2023 році ви згадували про дослідження, де зазначалося, що застосування генеративного ШІ зменшує бар’єр для входу в галузь інновацій. Яка ситуація з ШІ зараз? До чого готуватися Україні?
— Попри те, що з моменту нашого інтерв’ю пройшло не так багато часу, у сфері штучного інтелекту відбулися кардинальні трансформації, які охопили практично всі аспекти суспільного життя, і ці тенденції зростають у геометричній прогресії.
З недавніх наших новин — представники IP офісу разом із колегами з Мінцифри, Мінекономіки та інших органів долучилися до розробки рекомендацій, які допоможуть створювати й використовувати інновації зі штучним інтелектом, дотримуючись прав інтелектуальної власності. Ці рекомендації є корисними як для розробників, так і для користувачів систем ШІ, а також авторів будь-якого контенту: від музикантів і фотографів до кожного, хто публікує дописи в соцмережах.
Крім цього, УКРНОІВІ видав перші свідоцтва про реєстрацію авторського права на твори, до яких включені зображення, що були створені за допомогою ШІ.
Ми заохочуємо авторів ідентифікувати згенеровані об’єкти, які вони додають до авторського твору, для того, щоб уникнути недобросовісних заявок на реєстрацію авторського права. Ми також готуємося до впровадження технологій ШІ в ІТ-рішення для забезпечення кращої ефективності роботи самого ІР офісу.
Я впевнена, що штучний інтелект — це вже невід’ємна частина нашого майбутнього. Україна не має інших альтернатив, окрім як прийняти це та розробити стратегію для ефективного використання його можливостей. І водночас реально оцінити загрози та намагатися ефективно їм запобігати, зокрема правовими інструментами, що мають швидко розроблятися.
— Яка в Україні наразі ситуація з інтернет-піратством?
— На жаль, виміряти масштаби інтернет-піратства надзвичайно складно. Тому відповім так: ситуація з контрафактом і піратством, зокрема в інтернеті, залишається загрозливою. Європейська комісія вже другий рік поспіль у своїх звітах у межах Пакету розширення наголошує на важливості боротьби з цими явищами для подальшої інтеграції України до ЄС.
У 2024 році Центр спостереження з питань порушень прав інтелектуальної власності, що функціонує при ІР офісі, разом із партнерами провів масштабну інформаційну кампанію ANTIPIRACY: BOOKS щодо боротьби з піратством у книговидавництві та надав авторам рекомендації щодо захисту їхніх прав. Платформи електронної комерції, зокрема OLX, також активно долучаються до боротьби з контрафактом, не лише створюючи сучасні інструменти для захисту IP-прав у мережі, а й виконуючи просвітницьку місію, інформуючи про загрози піратства. Наша чергова спільна ініціатива — співпраця з маркетплейсами.
Тому боротьба з цими негативними явищами залишається важливою частиною роботи УКРНОІВІ, адже піратство та контрафакт завдають значних збитків національній економіці, підривають стандарти якості та негативно впливають на міжнародну репутацію України.
— Які ваші прогнози щодо подальших змін в ІР у 2025 році? Як розвивати сферу?
— У 2025 році роботи у сфері інтелектуальної власності буде дуже багато як для IP офісу, так і для всієї галузі загалом. Ми сподіваємося, що хвиля активності, яка почалася, по суті, з кінця 2023 року, із заявниками, бізнесом, винахідниками, інноваторами, креаторами принесе ще більше результатів і поступово набуде системного характеру.
Очікується масштабування роботи з ІР, зокрема щодо формування IP-портфелів та розвитку інноваційної інфраструктури. Ми також сподіваємося на поступове посилення професійної спільноти, адже цієї весни має нарешті відбутися атестація нових патентних повірених.
Ми працюватимемо над тим, щоб національна IP-сфера зайняла гідний рівень не лише серед країн — членів ЄС, а й у світі загалом. Українські винахідники, розробники, бізнеси, креативні індустрії мають величезний потенціал, який може демонструвати результати не гірші, а подекуди й кращі, ніж у багатьох інших країнах. Наше завдання — забезпечити, щоб сервіси та механізми охорони і захисту інтелектуальної власності відповідали рівню створюваного інноваційного чи креативного продукту.