Указом Президента України №231/2021 було затверджено «Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки» (далі — Стратегія). Цей документ визначає основні проблеми, що зумовлюють необхідність удосконалення судової влади, і пропонує заходи щодо їх усунення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, пропонується:
- провести реорганізацію місцевих судів;
- посилити функціональну та процесуальну спроможність Верховного Суду;
- забезпечити достатній рівень ресурсів для роботи вищих спеціалізованих судів;
- провести ряд заходів, спрямованих на покращення судочинства в цілому (удосконалення методики визначення ставок судового збору для окремих категорій справ, запровадження інституту суду присяжних, запровадження механізму перегляду вироків у окремих випадках, розширення інституту письмового провадження у касаційному судочинстві, врегулювання питання щодо надання судді безпосереднього доступу до автоматизованих інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів тощо, розвиток електронного судочинства тощо);
- зміцнення незалежності судової влади та підзвітності суспільству шляхом проведення аудиту системи суддівського самоврядування, удосконалення механізмів перевірки доброчесності членів органів суддівського врядування, формування ВККС за результатами відкритого конкурсу, проведеного за участю міжнародних експертів, тощо;
- удосконалення організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади;
- налагодження взаємодії органів судової влади з суспільством шляхом розширення змісту та запровадження практики всебічного обговорення щорічної доповіді про стан забезпечення незалежності суддів в Україні та ін.;
- удосконалення процесів добору кандидатів на посади суддів, кар’єрного зростання суддів та їх кваліфікаційного оцінювання;
- посилення питання відповідальності суддів (дисциплінарна, кримінальна відповідальність, підстави для відставки тощо).
Тригерами для прийняття Стратегії стали конституційна криза, яка почалася з відміни КСУ частини «антикорупційних» законів, так званий кадровий голод у судах, а також політизація суддів, що, на думку Венеціанської комісії, є більшою проблемою, ніж корупція в судовій системі.
Окрім питань, спрямованих на вирішення проблем в системі судочинства, Стратегія також передбачає певні кроки щодо розвитку системи органів прокуратури, інституту адвокатури та конституційного судочинства. Реалізації положень Стратегії передує розробка плану дій щодо реалізації її положень, за що відповідають комісія з питань правової реформи та представники органів центральної та місцевої влади, громадськості та експертів.
Даючи оцінку Стратегії як акта, що лежить в основі судової реформи, слід пам’ятати, що це декларативний документ, який визначає основні напрями роботи. По суті, її реалізація залежить від належним чином складеного плану дій та подальших кроків уповноважених осіб, тому очікувати, що саме Стратегія стане панацеєю від усіх проблем, не варто. Головна ідея Стратегії — зробити суди прозорішими, зрозумілішими для громадськості, а самих суддів — більш незалежними та надати їм ресурси для того, щоб здійснювати правосуддя якісно та неупереджено.
Що хотілося б бачити додатково, так це виділення ресурсів не лише для роботи вищих спеціалізованих судів, а й для забезпечення функціонування апарату судів, адже не секрет, що секретарі та помічники суддів дуже перепрацьовують через гостру нестачу персоналу та низький рівень оплати праці. Хоча можливо, ці кроки будуть відображені у плані дій.
Також виникає запитання, чи вдасться реалізувати закладені у Стратегії положення та дійсно перезавантажити судову систему, враховуючи, що перевірки на доброчесність тощо, скоріше за все, не приведуть до судової системи нових людей. Це не перша спроба внести зміни до судової системи України, і проблеми, які визначені у Стратегії, не є новими. Тому, повторюсь, тут більше питання у тому, хто і як реалізуватиме її положення крізь призму відповідного плану дій.