Кризовий стан банківської системи України та відсутність «дешевих» коштів у достатній кількості – це ті реалії, з якими українські сільськогосподарські товаровиробники мають справу щодня, мабуть, протягом досить тривалого часу. Ситуація, що склалася з залученням агробізнесом фінансів, вимагає від учасників ринку виробляти такі форми взаємодії, які б дозволяли розподілити тимчасово вільні кошти між учасниками ринку. Такий розподіл має допомагати фінансувати виробничі господарства для вирощування ними урожаю наступних періодів з умовою подальшої поставки кредиторам вирощеного товару.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Незважаючи на оптимістичні прогнози урядовців та банкірів щодо відновлення кредитування вже у 1-2 кварталах 2016 р., очікувати кредитних бумів та низьких ставок фінансування не варто. Тому пошук оптимальних альтернатив банківським кредитам та побудова відносин з іншими підприємствам так і залишаються актуальним напрямком роботи менеджменту агропідприємств.
Часто альтернативою банківським установам у питаннях залучення коштів стають інші компанії аграрного сектору економіки, які зацікавлені в отриманні продукції, виробленої компанією, що шукає джерела фінансування.
Зрозуміло, що бізнес не є благодійництвом, тому не варто розуміти фінансування виробництва майбутнього врожаю як надання коштів без отримання бізнес-вигоди від такої операції. Хоча, варто нагадати, що будь-яке надання коштів під відсотки є виключним правом фінансових установ, які мають відповідні ліцензії. Тому фінансування майбутнього врожаю з наміром на отримання від позичальника більшої суми коштів, а не товару, є спеціалізацією відповідних компаній, що надають фінансові послуги.
Бізнес-результат для кредиторів, які фінансують боржника з метою отримання від нього у майбутньому продукції, переважно, полягає у тому, що створюється система забезпечення діяльності підприємства відповідним товаром на тривалі періоди та уникнення можливих перебоїв чи недостачі необхідної продукції, а також у тому, що вартість такої продукції може бути істотно нижчою від середньоринкової у період, коли відповідний товар знадобиться кредитору.
Система відносин між компанією, яка надає кошти на тривалий період, та компанією, яка зобов’язується поставати у майбутньому відповідний товар, передбачає побудову довготривалих бізнес-відносин, заснованих на довірі та репутації учасників. Нажаль, в Україні досить часто виникають ситуації, коли після отримання фінансування (авансів, попередніх оплат, позик тощо) отримувачі таких коштів не виконували узятих на себе зобов’язань, що призводило до збитків їх кредиторів. Саме тому питання якісного юридичного супроводу та встановлення механізмів гарантування й захисту інтересів учасників відносин є принциповим для того щоб такі бізнес-моделі функціонували.
Для свого клієнта – холдингу, що володів чотирма цукровими заводами, наша юридична фірма свого часу розробила комплекс заходів щодо взаємодії з постачальниками сировини для переробки цукрового буряка. Це дозволило забезпечити безперебійні поставки сировини та надійні гарантії виконання постачальниками своїх обов’язків.
Власне ця система була комплексом юридично оформлених домовленостей між постачальником сировини та її переробником, яка включала в себе низку зобов’язань, частина з яких стосувалась поставки майбутнього врожаю, частина – порядку надання фінансування і третя частина стосувалась забезпечення виконання постачальником взятих на себе зобов’язань.
Алгоритм взаємодії передбачав передачу виробникові сировини цільового фінансування, завдяки якому фінансувались виробничі витрати на вирощування майбутнього врожаю. Паралельно було укладено договори з поставки майбутнього врожаю та договори, спрямовані на те, щоб зобов’язання постачальником все ж були виконані. Не претендуючи на унікальність алгоритму, можна сказати, що загальна конструкція таких відносин може застосовуватись практично кожним переробним чи торговим підприємством в аграрному секторі економіки.
Окремим питанням для компаній, які надають фінансування під отримання майбутнього врожаю, є перевірка добросовісності позичальника та підтвердження ним можливості дійсно виконати взяті на себе зобов’язання. З цією метою достатньо часто залучаються фахівці, які спеціалізуються на проведенні таких перевірок. Це, однозначно, є правильною практикою та дозволяє мінімізувати ризики отримання збитків кредитором. Зокрема, увага акцентується на наявності у постачальників активів, достатніх для виконання відповідних договорів у заявлених об’ємах та наявності у нього репутаційних ризиків, а саме судових спорів та проблем з податковими органами.
Якщо ж говорити про те, яким чином можна дійсно ефективно забезпечити виконання зобов’язань при наданні коштів під поставку майбутнього врожаю, то, крім застави власне майбутнього врожаю чи майна позичальника, достатньо дієвими на практиці є такі види гарантування як застава корпоративних прав (переважно часток у статутному капіталі) на підприємство-божник учасниками відповідного господарського товариства, а також поручительство власників підприємства-боржника перед кредиторами.
Що ж до забезпечення виконання обов’язку боржника заставою майбутнього врожаю, то тут важливо максимально чітко встановити, на що саме поширюється застава, наприклад, досить часто у подібних договорах вказуються земельні ділянки, на яких має бути вирощено такий урожай. При цьому, якщо внаслідок форс-мажорних обставин посіви буде втрачено, то фактично така застава буде безпредметною, тобто не буде майна, на яке можна звернути стягнення, тому варто передбачити альтернативні зобов’язання заставодателя на подібний випадок.
Тож при правильному підході до встановлення договірних відносин щодо фінансування та майбутньої поставки урожаю сільськогосподарської продукції, учасники такої моделі можуть отримати взаємну вигоду від подібних відносин, однак, насамперед кредиторам варто бути обережними при наданні фінансування та підійти до юридичного оформлення таких відносин максимально професійно.