МАЙБУТНЄ, ЩО ВЖЕ НАСТАЛО
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Світ перебуває у вирі змін, які ще 10 років тому здавалися нам фантастикою. Якщо згадати фільми початку 2000-х, багато з них зображували 2030 рік як епоху роботів, де технології кардинально замінили людей і вплинули на всі аспекти їхнього життя. Тоді ця дата була далекою. Але зараз, на початку 2025 року, вона не виглядає настільки віддаленою. Як виявилося, заміна людей технологіями з фантастики також перейшла до реальності.
Юриспруденція була та залишається фундаментальною частиною людського буття. Світ права невпинно трансформується під впливом штучного інтелекту, доступу до великих обсягів даних, автоматизації та глобальних геополітичних трансформацій. Те, що ще вчора здавалося нам абстрактною теорією, вже завтра перетворюється на нову реальність. Ми більше не сприймаємо кар’єрний успіх жінки в юридичному бізнесі як щось виняткове чи екстраординарне —він стає закономірністю, а не винятком. Визначальним критерієм у правничій сфері є професіоналізм. Отже, цікаво поміркувати над тим, з якими викликами можуть стикнутися професіонали в юридичній сфері через п’ять років.
КІНЕЦЬ СВІТУ, ЯКИЙ ТАК І НЕ НАСТАВ
Людство завжди мало слабкість до передбачень настання апокаліпсису. На щастя, це саме та частина міркувань, що залишається теорією (попри бажання диктаторських держав впритул наблизитися до цієї мети). Кожна епоха чекала свого кінця світу: від біблійного потопу до міфічного 2012 року (як останнього дня цивілізації). Ми знову й знову уявляли, як усе закінчиться: то комета зітре нас із лиця Землі, то техногенні катастрофи, то невидимі віруси винищать усе людство. І щоразу, коли пророцтво не збувалося, ми швидко перемикалися на новий потенційний жах.
Це не про колективну параною. Такою є особливість людської психіки, за якої наші очікування щодо майбутніх подій можуть бути викривлені через когнітивні упередження. Вперше цей феномен дослідив професор психології Гарвардського університету Ден Гілберт у своїй теорії упередження впливу. Це дослідження було опубліковане в статті Immune Neglect: A Source of Durability Bias in Affective Forecasting у виданні Journal of Personality and Social Psychology ще у 1998 році. Згідно з Гілбертом, ми схильні переоцінювати силу і тривалість майбутніх катастроф, тому що наш розум акцентує увагу на найяскравіших і найстрашніших сценаріях.
Ця сама психологічна закономірність пояснює паніку, яка супроводжує розвиток штучного інтелекту, особливо у правовій сфері. З моменту, коли технології почали автоматизувати юридичні процеси (від аналізу контрактів до написання судових рішень) почалися розмови про «кінець юриста». З розвитком генеративного штучного інтелекту прогнози стають дедалі похмурішими: ось-ось алгоритми навчаться працювати краще, ніж люди, і мільйони юристів залишаться без роботи. Водночас, якщо вірити дослідженням професора Гілберта, ми маємо класичний випадок упередження впливу. Люди схильні драматизувати наслідки, уявляючи лише найгірші можливі варіанти, тоді як реальність, як завжди, буде складнішою і багатовимірнішою. Так само як людство не зникло після 2012-го, так і професія юриста не зникне після розквіту епохи ШІ. Найімовірніше, її трансформація буде менш різкою та фатальною, ніж ми зараз уявляємо.
ЧИ СТАНЕ ШІ АДВОКАТОМ МАЙБУТНЬОГО?
У 2018 році я пройшла курс професійного розвитку «Адвокат майбутнього», який проводився Асоціацією правників України. Програма курсу зводилася до розуміння того, що адвокат майбутнього має володіти особливим набором навичок: розвиненими hard і soft skills, стратегічним мисленням, широким світоглядом, вмінням переконливо аргументувати свою позицію та гнучко адаптуватися до нових умов. Однак найважливіше — це сповідування цінностей верховенства права, максимальне дотримання правил етики в кожному професійному рішенні.
Саме тут проходить межа, яку штучний інтелект (яким би розвинутим він не був) навряд чи коли-небудь зможе перетнути. ШІ, звісно, може виконувати частину роботи правника, але він не замінить головного — людської здатності до критичного мислення, емпатії та інтуїції. Він позбавлений морального вибору та людяності, які є основою правосуддя. Як і у випадку з іншими апокаліптичними прогнозами про зникнення професій, ми переоцінюємо загрозу автоматизації та недооцінюємо власну здатність до адаптації. Замість того щоб витісняти людину, технології лише трансформують роль юриста. Юрист майбутнього — це вправний навігатор у складному світі технологічних, етичних і соціальних викликів, де головну роль відіграватиме людина. Як зараз у 2025 році, так і у 2030-му.
Хоча припускаю, що через кілька десятиліть страх перед ШІ серед правників здаватиметься такою самою курйозною панікою, як передбачення кінця світу від винайдення писемності. Давньогрецький філософ Сократ побоювався, що письмо послабить пам’ять людей, оскільки вони перестануть запам’ятовувати інформацію і покладатимуться на записане слово. Однак зрештою письмо стало визначним інструментом комунікації, способом навчання без втрати людьми здатності до запам’ятовування інформації. Тому не технології вирішують долю професій, а те, як ми вміємо їх використовувати.
НОВІ НАВИЧКИ ДЛЯ ЮРИСТІВ МАЙБУТНЬОГО
Згідно з аналітичним звітом Future Worlds 2050: Images of the Future Worlds Facing the Legal Profession 2020–2030, який зосереджується на ключових тенденціях, що, ймовірно, домінуватимуть і впливатимуть на право та юридичну професію, серед навичок юристів виділяють цифрову грамотність і правову технологічну експертизу. Володіння автоматизованими системами аналізу та прогнозування правових рішень стане базовою вимогою. Крім цього, юристи повинні будуть розуміти принципи роботи алгоритмів, цифрових контрактів (smart contracts) і кібербезпеки, адже значна частина юридичних спорів зміститься у сферу цифрових правочинів.
Поряд із технологічними навичками дослідники наголошують на критичному значенні soft skills, зокрема емоційному інтелекті, комунікаційній гнучкості та стратегічному мисленні. У світі, де алгоритми здатні аналізувати мільйони правових документів за секунди, юрист має бути не просто посередником між клієнтом і законом, а фасилітатором складних переговорів, медіатором у конфліктах і стратегом у питаннях правового регулювання. Верховенство права в майбутньому стане реальним викликом, адже від правника залежатиме баланс між технологічним прогресом і справедливістю.
Крім цього, наш український контекст дає змогу зробити висновок, що досвід ведення війни на юридичному фронті (від судових процесів щодо воєнних злочинів до боротьби за конфіскацію активів агресора) є показовим для того, якою стане глобальна юридична практика в найближчі десятиліття. Поки триває війна, ці виклики лише посилюватимуться.
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ
Юридична професія 2030 року постане як динамічна, міждисциплінарна екосистема, в якій юрист поєднуватиме правову, технологічну та етичну експертизи. Штучний інтелект може написати ідеальний контракт, але не зможе відчути тягар несправедливості. Він обчислить ймовірність виграшу в суді, однак ніколи не визначить, чи відбулося правосуддя або просто відбувся судовий процес. Війна в Україні нагадала світу, що право — це не про конструкцію слів на папері. Право — це живий механізм, який або працює, або стає безпорадним перед хаосом і бездушністю. Тому юрист майбутнього — це той, хто вміє читати між рядками, слухати і чути, ставити правильні запитання і не зраджує сутність права, зокрема перед обличчям технологічного прогресу.