Метою проведення публічних закупівель є придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти. На етапі проведення закупівлі відносини між замовником і суб’єктом господарювання регулюються ЗУ «Про публічні закупівлі», а після укладання договору - переходять у господарську (цивільно-правову) площину.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо в процесі здійснення закупівель порушуються норми законодавства або права та інтереси однієї із сторін, останні можуть звернутись за їх захистом до тендерної Колегії Антимонопольного комітету або до суду. Про те, як визначитись із юрисдикцією суду можете прочитати за посланням.
Загальноприйнятою нормою є звернення до суду однієї із сторін правовідносин – учасника або замовника. Також не рідкістю є звернення до суду органів фінансового контролю, які проводили моніторинг процедури закупівлі та встановили наявність тих чи інших порушень в діях замовників.
Однак, трапляються випадки, коли до суду в інтересах держави звертається прокурор. Оскільки такі випадки є швидше винятком, ніж правилом, а судові рішення трапляються діаметрально протилежні, ми вирішили їх проаналізувати і розібратись, чому, які і в чиїх інтересах прокурор може подавати позов в рамках публічних закупівель.
Трохи нормативної бази. Відповідно до ЗУ "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Таким чином, прокурор має право звернутися до суду з позовом в інтересах держави, але при цьому у будь-якому разі наявність підстав для такого представництва має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм у кожному індивідуальному випадку.
Як зазначають суди у своїх рішеннях, "інтереси держави" є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Також важливим аспектом є саме неможливість захисту інтересів держави відповідним органом або неналежність такого захисту, оскільки прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Однак у всіх випадках потрібно бути дуже уважним до того органу, в особі якого прокурор подає позов в інтересах держави, адже від цього буде залежати, чи прийме суд позовну заяву до розгляду.
Підсумовуючи, для того, щоб суд прийняв позовну заяву, прокурор має:
- Звертатись до суду з позовом виключно в інтересах держави, обґрунтувавши, в чому полягає такий інтерес;
- Звертатись виключно в особі того органу, який сам має право звернутись до суду з таким позовом;
- Обґрунтувати, чому зазначений вище орган не може звернутись до суду сам.
Так, наприклад Східний апеляційний господарський суд у справі за позовом першого заступника прокурора в Луганській області в інтересах держави в особі Північно-Східного офісу Державної аудиторської служби України, прийняв апеляційну скаргу відповідача та встановив, що у цьому конкретному випадку, прокурор мав достатньо підстав подавати позов до господарського суду.
А от господарський суд Кіровоградської області залишив без розгляду позов заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Кіровоградської ОДА.
В чому ж різниця, якщо обидва позови стосувались порушень порядку проведення процедури закупівлі?
Принципова різниця полягає саме в органі, в особі якого прокурор представляє інтереси держави.
Так, у випадку позову першого заступника прокурора в Луганській області, суть полягала в наступному.
Управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації оголосило про проведення процедури закупівлі на експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Луганській області, очікуваною вартістю 410 млн грн.
За результатами проведення закупівлі замовник обрав переможцем ТОВ «Євро-Буд-Компані» та уклав договір. Однак, закупівля привернула увагу органів фінансового контролю та Північно-східний офіс ДАСУ провів моніторинг, за результатами якого встановив порушення в частині складання тендерної документації та розгляду тендерної пропозиції. ДАСУ зобов’язало замовника вчинити дії щодо усунення порушень.
В електронній системі закупівель замовником повідомлено про неможливість усунення порушення: оскільки надання послуг розпочато, вжити заходів щодо розірвання договору не виявляється за можливим.
Прокуратура звернулась до ДАСУ із запитом про надання інформації, в якому звернула увагу на відсутність на веб-порталі інформації замовника про усунення порушень, на наявність підстав для визнання правочину недійсним та запропонувала ДАСУ надати інформацію про заплановані або вжиті заходи щодо визнання недійсним у судовому порядку договору, укладеного за результатами закупівлі. ДАСУ, в свою чергу, на цей запит відповіла, що вчинені замовником порушення не призведуть до негативного впливу для бюджетів, тому перевірка і не проводилась.
Саме через таку бездіяльність ДАСУ прокурор, зазначивши про неналежний захист цим органом інтересів держави, подав позов до господарського суду, в якому просив визнати недійсними рішення тендерного комітету замовника та укладений договір.
У протилежному випадку, заступник прокурора Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Кіровоградської ОДА, в якій прокурор просив суд визнати недійсними додаткові угоди до договору, укладеного в рамках процедури закупівлі, яку проводив Кіровоградський психоневрологічний пансіонат з геріатричним відділенням.
Аргументами прокуратури щодо подачі позову в інтересах держави в особі Департаменту, а не самого Інтернату, було те, що Департамент не має можливості звернутись до суду із позовною заявою у зв`язку із відсутністю передбачених видатків на сплату судового збору.
Суд залишив позовну заяву без розгляду, пославшись на те, у Департаменту відсутні повноваження щодо здійснення фінансового контролю у сфері публічних закупівель. Департамент здійснює тільки внутрішній контроль та внутрішній аудит за діяльністю підзвітних йому підприємств, установ та організацій, який виключає перевірку роботи і ревізії їх фінансово - господарської діяльності. Отже, Департамент не наділений повноваженнями щодо здійснення фінансового контролю за використанням інтернатом коштів за додатковими угодами до договору про закупівлю товарів.
Як бачимо, при здійсненні представництва прокуратурою, судом враховується наявність або відсутність повноважень у того органу, в особі якого цю заяву подано, та чи може цей орган (навіть без допомоги прокуратури) бути позивачем у конкретній справі. Та саме в цій частині, подаючи позов щодо оскарження процедур публічних закупівель або укладеного за їх результатом договору, найчастіше помиляються прокурори.