В умовах збройного конфлікту питання збереження репродуктивного здоров’я військовослужбовців не втрачає особливої актуальності. Ризик отримання поранень, що можуть призвести до втрати репродуктивної функції, зумовлює необхідність створення державних гарантій щодо збереження можливості біологічного батьківства або материнства для захисників та захисниць України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На цьому тлі 22 листопада 2023 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №8011, який передбачає безоплатне зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців на випадок втрати ними репродуктивної функції під час виконання обов’язків з оборони держави. Відповідний ЗУ №3496-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)» набув чинності 14 червня 2024 року, однак його практична реалізація була відкладена через відсутність фінансування в державному бюджеті на 2024 рік.
24 січня 2025 року Кабінетом Міністрів України врешті-решт було затверджено «Порядок здійснення забору, кріоконсервації та зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців та інших осіб на випадок втрати репродуктивної функції під час виконання обов’язків із оборони держави, захисту Вітчизни та інших покладених на них обов’язків відповідно до законодавства» (далі – Постанова №78), що дозволило розпочати реальний запуск програми. На цей проєкт у державному бюджеті на 2025 рік закладено 190 млн грн.
Дія Постанови №78 поширюється не лише на військовослужбовців, а і осіб рядового і начальницького складу ДСНС, осіб начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, поліцейських, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів із національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії, або виконують свої службові завдання в районах воєнних (бойових) дій.
Для здачі та подальшого зберігання своїх репродуктивних клітин військовослужбовці можуть звернутися до визначених медичних закладів, які укладуть договори з НСЗУ. Ті, хто раніше вже здав біологічний матеріал і зберігає його за власні кошти, отримають право на подальше безоплатне зберігання після подання заяви до закладу охорони здоровʼя.
Відповідно до положень Постанови №78 алгоритм отримання даних послуг складається з трьох етапів:
1. Медичне обстеження перед забором репродуктивних клітин, яке має проводитись у закладах охорони здоров’я за направленням командира частини, керівника органу, підрозділу.
Уже на цьому кроці в лікарів клінік репродуктивної медицини та юристів виникають практичні запитання:
- Як лікар має переконатися, що до нього звернувся саме військовослужбовець або інша особа, на яку поширюється дія Постанови №78, які документи він має для цього перевірити?
- На підставі чого та в якій формі командир частини, керівник органу підрозділу повинен видати направлення на медичне обстеження?
Адже під медичним направленням мається на увазі письмове розпорядження лікаря, зазвичай на спеціальному бланку. Проте командир частини не є ані уповноваженим медичним працівником, ані має бланки подібних направлень.
Можна припустити, що дана конструкція направлення на медичне обстеження через розпорядження командира частини запроваджена для того, щоб військовослужбовці мали можливість отримати звільнення з військової частини під час дії режиму воєнного стану. І що це направлення само собою є доказом для закладів охорони здоров’я, що пацієнт належить саме до категорії військовослужбовців чи прирівняних до них осіб.
Але безперечно ці моменти мають бути виписані набагато чіткіше в порядку забору репродуктивних клітин військовослужбовців, із закріпленням формалізованого вигляду направлення на медичне обстеження в додатках до Постанови №78.
- В який спосіб заклади охорони здоров’я зможуть отримати компенсацію послуг із проведення медичного обстеження, якщо не існує правого механізму внесення виданого командиром направлення на медичне обстеження, до Електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ)?
- З іншого боку, чи не є необхідність отримання направлення командира частини на медичне обстеження порушенням права на особисте життя та його таємницю, закріпленого міжнародними нормативно правовими-актами та ст. 301 ЦК України?
2. Забір репродуктивних клітин. Після отримання електронного направлення від лікаря акушера-гінеколога або лікаря-уролога та за заявою військовослужбовця здійснюється забір клітин у визначеному медичному закладі.
3. Кріоконсервація та зберігання. Кріоконсервація та зберігання кріоконсервованих репродуктивних клітин здійснюється на підставі наказу МОЗ №787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні».
Окрім окреслених питань, проблематика збереження та використання репродуктивних клітин після смерті військовослужбовця все ще потребує детального врегулювання, що є доволі складним викликом, оскільки дана тема носить не лише правовий характер, а і торкається делікатних моральних та етичних питань.
Зокрема, п. 12. Постанови №78 встановлює, що в разі загибелі (смерті) або оголошення судом померлим в установленому порядку військовослужбовця, особи рядового, начальницького складу та поліцейського, репродуктивні клітини якого зберігаються, їх безоплатне зберігання здійснюється протягом трьох років з дати смерті такої особи або оголошення судом її померлою. Після закінчення зазначеного строку подальше зберігання таких клітин може бути продовжене за рахунок іншої особи, визначеної в заповіті військовослужбовця, особи рядового, начальницького складу та поліцейського щодо власних репродуктивних клітин, а в разі відсутності заповіту – за бажанням другого з подружжя або особи, з якою загиблий (померлий) військовослужбовець, особа рядового, начальницького складу та поліцейський проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою.
Основною складністю при реалізації даного положення є невизначеність правого статусу репродуктивних клітин та ембріонів, оскільки український законодавець чітко не визнає репродуктивні клітини та ембріони ані об’єктами, ані суб’єктами права.
По-друге, текст даного пункту не узгоджується із положеннями ЗУ №3496-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)», відповідно до якого після закінчення 3-річного строку безоплатного зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців їх подальше зберігання може бути продовжено лише за рахунок особи, зазначеної у заповіті щодо власних репродуктивних клітин, і не містить жодних вказівок щодо продовження зберігання за бажанням другого з подружжя або особи, з якою військовослужбовець проживав однією сім’єю.
Звичайно, черговий раз хотілося би підкреслити, що форма розпорядження власним біологічним матеріалом на випадок смерті / оголошення особи померлою у вигляді заповіту є неприйнятною та юридично невиправданою опцією для даного роду правовідносин, оскільки заповітом мало би передаватися не право власності на біоматеріал заповідача, а ПРАВО РОЗПОРЯДЖЕННЯ ним із застосуванням ДРТ. Таке право відповідно до ст. 281 СК належить до особистих немайнових прав, а відтак жодним чином не може входити до складу спадщини (ст. 1219 СК).
Однак розширення підстав для подовження строку зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців та прирівняних до них категорій осіб всупереч нормативно-правовому регулюванню ЗУ №3496-IX від 22.11.2023р. є очевидним перевищенням повноважень. Адже вища юридична сила закону полягає в тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Принагідно нагадаємо, що 07.02.2024 у ВРУ було прийнято за основу ще один законопроєкт, а саме Проєкт Закону №10450 від 30.01.2024 «Про внесення змін до статті 281 Цивільного кодексу України щодо збереження генофонду Українського народу», відповідно до якого фізична особа, репродуктивні клітини якої зберігаються у закладі охорони здоров’я відповідно до законодавства, має право розпорядитися ними на випадок своєї смерті або оголошення судом її померлою чи безвісно відсутньою. Розпорядження, а також застосування допоміжних репродуктивних технологій із використанням відповідних репродуктивних клітин, має здійснюватися згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.
Але, на превеликий жаль, останній рух за даним надважливим в умовах війни законопроєктом зафіксований більше, ніж рік тому – 18 березня 2024 року, і він все ще очікує на друге читання. Тому з нетерпінням чекаємо на його подальше просування із сподіванням, що новий закон надасть більше відповідей на порушені запитання.
А допоки правовий механізм щодо розпорядження та подальшого посмертного використання кріоконсервованого за життя репродуктивного матеріалу не буде розроблений, вдови полеглих Героїв змушені звертатися за розв’язанням даного питання до суду. Потрібно зазначити, що на тлі відсутності належного правового регулювання межі оцінки можливості відновлення права позивачок оцінюються судами досить широко задля досягнення балансу приватних та публічних інтересів. Враховуючи той факт, що між сторонами були укладені договори про надання медичних послуг (проведення запліднення in vitro), і водночас чоловіки за життя залишали заяви, в яких зазначали, що вони свідомо і добровільно погоджуються провести розморожування і використання в межах застосування ДРТ кріоконсервованого біологічного матеріалу, суди переважно вважають, що позовні вимоги про надання можливості продовження роду свого чоловіка та отримання згоди на розпорядження біологічним матеріалом покійного підлягають задоволенню (наприклад, рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/265/23 від 14.04.2023; рішення Київського районного суду міста Одеси у справі № 947/7597/24 від 18.06.2024).
Отже, запровадження програми безоплатного зберігання репродуктивних клітин для військовослужбовців є важливим кроком у забезпеченні їхніх прав на біологічне батьківство та материнство. Однак для ефективної реалізації цієї ініціативи необхідно розробити чіткі механізми та процедури, а також забезпечити належну співпрацію із закладами охорони здоров’я та інформування військовослужбовців про їхні права та можливості.