Спойлер: так. Але наразі перспективи не райдужні
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Дистанційка як вимушена відповідь на COVID-19, повномасштабна війна, корупційна складова в закладах освіти, соціальна нерівність, невідповідність підготовки спеціалістів реальним потребам економіки тощо. Все це — основні причини можливого колапсу трудового ресурсу України. У результаті за якихось 10–20 років наша держава може зіткнутися з плачевними економічними наслідками. І юросвіта не виняток. Та чи дійсно все настільки страшно й чи можливо знайти вихід? Розберемося.
Все починається зі шкільної лави
Днями Міністерство освіти і науки оприлюднило результати міжнародного дослідження якості освіти PISA-2022. Це дослідження було започатковане Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) у 1997 році. Воно оцінює грамотність 15-річних учнів у таких ключових освітніх галузях, як читання (здатність учня розуміти, використовувати, оцінювати й осмислювати письмовий текст), математика (основний фокус цього дослідження) та природничо-наукові дисципліни (здатність учня як свідомого громадянина вивчати й розв’язувати проблеми, пов’язані з наукою й науковими ідеями).Окрім того, воно визначає ступінь оволодіння підлітками здатністю застосовувати власні знання й уміння в реальних життєвих ситуаціях. На сьогодні у світі було проведено вісім циклів PISA. Нині триває підготовка до дев’ятого циклу, основний етап якого заплановано провести у 2025 році.
Щодо України, то вона долучилася до дослідження у 2018 році, у 2022-му, попри широкомасштабну агресію рф, змогла все-таки провести черговий цикл (через безпекову ситуацію участь у дослідженні брали всього 18 регіонів країни). Короткий висновок PISA-2022 — безпрецедентне падіння успішності учнів в усіх предметних галузях дослідження. Причому це стосується не лише України, а взагалі усіх країн ОЕСР. Причини цілком очевидні. Це дистанційне навчання через пандемію COVID-19. А в українських дітей до фактора вірусу також додався фактор війни. Тому результати українських учнів в усіх трьох галузях є нижчими за середні показники для країн Організації економічного співробітництва та розвитку. Різниця в результатах молодих українців порівняно із середніми значеннями для країн ОЕСР з математики та природничо-наукових дисциплін близька до еквівалента півтора року навчання за стандартами PISA. З читання українські школярі відстають від своїх однолітків з країн ОЕСР майже на 2,5 роки навчання.
Дослідження також наочно демонструє розрив в освіті між дітьми різних соціально-економічних статусів. Українські учні із сільської місцевості відстають від своїх однолітків із великих міст у читанні майже на п’ять років, у природничо-наукових дисциплінах — на чотири, а з математики — на понад 4,5 роки навчання. Середні бали школярів також відрізняються й залежно від того, у закладі якого типу вони навчаються. Учні закладів професійної освіти приблизно на три роки відстають від учнів з ліцеїв, гімназій і спеціалізованих шкіл. Також присутній і гендерний розрив. Дівчата відстають від хлопців у математиці, хлопці від дівчат — у читанні. У природничо-науковій галузі різниці майже немає. Деякі економісти вже охрестили результати цього дослідження катастрофою та ледь не реальною втратою майбутнього для нашої держави.
До вишу
Як мати, одна дитина якої наразі вступає до вишу, а інша — тільки-но закінчила магістратуру; як партнерка юрфірми, яка активно працює з молоддю та набирає на стажування студентів юридичних НЗ, окрім зазначених вище факторів, що впливають на якість освіти в Україні, я б додала й інші:
- невідповідність системи підготовки спеціалістів потребам економіки;
- корупційна складова в закладах освіти;
- інфляція освітніх стандартів через розширення системи вищої освіти;
- технології, що випереджають методи викладання.
Усі ці проблеми релевантні, зокрема і для юридичної освіти. І якщо вчасно їх не розв’язати, то вже за 10-20 років на нас чекатиме якщо не колапс, то точно великі труднощі з людським капіталом. І тут зазначу, що виправляти наявні проблеми можливо не тільки на державному рівні. Переконана, що відповідальний бізнес так само має долучатися до виховання нових поколінь грамотних і компетентних спеціалістів шляхом впровадження програм стажування, менторингу тощо. Адже дуже важливо розуміти, що це не простий благодійний внесок власним часом і досвідом. Це інвестиція у майбутнє свого ж бізнесу.
Саме ці студенти, яких ви сьогодні навчатимете з нуля, можливо, і не залишаться вашими співробітниками на десятиліття вперед, проте стануть вашими потенційними клієнтами за 10-15- 20 років. Окрім того, це: державні діячі, управлінці, інженери, IT-спеціалісти, компетентності яких ви так само потребуватимете. Саме таку філософію, зокрема, закладали і ми в Ario Law Firm, коли розпочали програму шестимісячного стажування для студентів-правників «Стартуй з Ario». Понад 20 студентів взяли участь у тестуванні та пройшли співбесіди, найкращі з них почнуть стажуватися з нового року.
Правнича освіта: додаткові виклики
Окрім вказаних проблем, що стосуються системи української освіти загалом, саме у правничій освіті є нюанси, що мають свої наслідки. Так, правнича освіта і досі залишається однією знайпопулярніших серед вступників вукраїнські університети. Відповідно до даних МОН, «Право» стабільно посідає місце в трійці лідерів за популярністю нарівні зі спеціальностями «Комп’ютерні науки» та «Філологія». При цьому за кількістю студентів саме «Право» є чи на наймасштабнішою спеціальністю. Принаймні до повномасштабної війни вУкраїні навчалося близько 100 000 студентів — здобувачів юридичної освіти. А тепер запитання: наскільки ці цифри корелюються з якістю їхніх знань? Думаю, абсолютна більшість роботодавців погодяться, що подібні кількісні показники студентів-правників не співвідносяться ні із заявленими стандартами до правників державного сектору, ні з вимогами приватних юридичних компаній чи юрдепів бізнесів. Якщо ми говоримо про право вйого суб’єктивному та об’єктивному вимірах, виховання висококваліфікованих інтелектуалів, інтелігентність, доброчесність, високий рівень відповідальності, ми маємо вибудовувати нові підходи до навчального процесу.
Ось, на мій погляд, першочергові кроки, які необхідно зробити для розбудови юридичної освіти в Україні:
- Зміна концепції побудови системи закладів вищої освіти, зокрема і посилення вимог до ліцензування освітньої діяльності.
- Запровадження контролю за якістю освітніх послуг.
- Впровадження системи підвищення кваліфікації науково-педагогічного складу, державної атестації випускників.
- Реальне, а не на папері (як наразі), забезпечення вишами дотримання принципу академічної доброчесності. А отже, слідування таким цінностям, як чесність, довіра, справедливість, повага, відповідальність, мужність. Сьогодні виші, що виховують юристів і можуть похвалитися цим фундаментальним принципом дотримання академічної доброчесності, можна перерахувати на пальцях.
Консерватизм і технології
Звичайно, що не можна не враховувати і сучасні реалії розвитку технологій та імплементації цих невідворотних змін у професійну діяльність юристів. Зокрема, йдеться про розвиток штучного інтелекту та екзистенційне питання: «Чи замінить нас, юристів, ШІ?». Досі юридичний сектор традиційно покладався виключно на людський досвід і глибокі знання законів і нормативних актів. Однак інструменти на основі штучного інтелекту вже сьогодні оптимізують процеси, підвищують ефективність інадають цінну інформацію. ШІ може впоратися з такими завданнями, як юридичні дослідження, аналіз документів іперевірка контрактів. Але це не відбирає в правників роботу, анавпаки допомагає аналізувати великі обсяги даних швидше іточніше, ніж будь-коли раніше. Водночас підкреслю, що при цьому теоретична база юристів, здобута у вищому навчальному закладі, має експліцитно і швидко проявлятися в їх діяльності.
Це необхідно для того, аби якісно співпрацювати зі штучним інтелектом, алгоритмізувати процеси, вміти знаходити рішення в складних системах, а відтак ставати справжніми архітекторами в юриспруденції. Окрім цього, ШІ аж ніяк не звільняє правників від необхідності систематично підвищувати кваліфікацію в інтерпретуванні та поясненні складних правових питань, веденні переговорів, вибудовуванні правової стратегії. Лише конкурентно найкращі правники зможуть по-справжньому осягнути всю суть роботи зі штучним інтелектом, нові способи взаємодії та планування.