На екваторі березня Росія сповістила Раду Європи про вихід з організації. Після виходу російські громадяни не можуть звертатися до Європейського суду з прав людини, а Москва не матиме зобов’язання відмовитися від смертної кари. Та про які ще наслідки такої «самоліквідації» тепер іде мова?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Насправді вихід РФ з Ради Європи — це давноочікувана, прогнозована та цивілізаційно обґрунтована подія. Загалом, поняття «права людини», розуміння цінності та гідності особистості для РФ давно були доволі чужими.
Особливо важливо наголосити, що ще до початку широкомасштабного вторгнення 24 лютого, законодавством РФ було запроваджено Інститут ревізії рішень ЄСПЛ, як судової інституції, що була покликана забезпечувати виконання прав людини, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини.
Зокрема, виконання рішень ЄСПЛ, відповідно до таких змін, у законодавстві РФ вимагало ревізій російським Конституційним Судом на предмет відповідності рішень Конституції. Це є безпосереднім порушенням ст. 48 Конвенції.
Безумовно, факт виходу РФ із Ради Європи створює й певні юридичні труднощі щодо притягнення РФ відповідно до норм міжнародного публічного права.
У цьому випадку мається на увазі, що у держави, яка вибула з членства відповідної міжнародної організації, зокрема, Ради Європи, припиняється статус міжнародно-публічних правовідносин та більше не підпадає під юрисдикцію органу (Рада Європи, ПАСЄ та ЄСПЛ).
Поряд із тим, поведінка РФ уже давно продемонструвала абсолютний нігілізм і зневагу до всіх норм міжнародного права, сприйняття засад верховенства права та поваги до прав людини в усіх її проявах.
Таким чином, вихід РФ із Ради Європи є також яскравим свідченням того, що наявна модель світової та європейської архітектури безпеки для цієї держави не мають жодного значення.
Також, таким припиненням членства у РЄ засвідчується ще один важливий юридичний факт. Зокрема, протиставлення Росією себе всьому цивілізовану світові.
Факт виходу з РЄ кореспондує до проблематики чинних механізмів урегулювання міжнародних конфліктів і в межах ООН. Наприклад, останнє рішення суду ООН, яким РФ було зобов'язано припинити збройну агресію проти України, має сумнівні перспективи до його виконання.
Водночас це вчергове засвідчить зневагу РФ, як суб'єкта міжнародних відносин, до власних зобов'язань відповідно до всіх конвенцій — і ООН, й Ради Європи.
Замість підсумків
Можемо стверджувати, що вихід РФ із ради Європи засвідчив факт протиставлення Росії усім країнам. Він має неодмінно посприяти подальшій консолідації в напрямку протидії збройній агресії РФ проти усього цивілізованого світу. Врешті це має призвести до необхідного комплексу заходів на міжнародному рівні.
Вони ж повинні не лише припинити війну, притягнути до відповідальності всіх винних у цій агресії, а й удосконалити інститути міжнародного публічного права.
Ті мають бути достатньо дієвими для недопущення та вирішення міждержавних конфліктів у майбутньому з метою недопущення кровопролиття та страждань людей, забезпечення їх прав. як основоположної цінності цивілізованого суспільства.