Новий 2022 р. для небанківського фінансового сектору ознаменувався значними змінами. Рівно через півтора роки після того, як Нацбанк узяв під своє крило цю сферу, набрали чинності нові ліцензійні умови, затверджені постановою НБУ №153 від 24 грудня 2021 р. Нагадаю, з 1 липня 2020 р. НБУ здійснює нагляд над діяльністю страхових компаній, кредитних спілок, ломбардів та компаній, які надають послуги з кредитування, факторингу, фінансового лізингу та гарантій.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Саме після прийняття цієї постанови можна стверджувати, що НБУ нарешті регулює небанківський сектор відповідно до власних правил, а не тих, які були встановлені ще Нацкомфінпослуг. Досі залишаються чинними деякі акти попереднього регулятора, проте вони виконують здебільшого допоміжну роль і на загальну картину суттєво не впливають. Та процес трансформації регулювання фінансового сектора ще не завершено. Через 2 роки, з 1 січня 2024 р. будуть введені в дію прийняті нещодавно профільні закони про фінансові послуги та фінансові компанії, страхові компанії та кредитні спілки. І тільки після цього можна буде говорити про те, що реформа «спліт» завершиться. Тож фінансові установи мають достатньо часу, щоб спланувати свої стратегічні цілі з урахуванням тих правил, які закладені в зазначених законах.
Корисно знати, що буде через 2 роки, але набагато важливіше розуміти, що слід зробити протягом найближчих 4–5 місяців. Тому повернемось до сьогодення.
Запевнення про відповідність ліцензійним умовам
Чимало компаній були стурбовані тим, що Національний банк змусить їх заново проходити процедуру ліцензування відповідно до нових вимог. Регулятор неодноразово зазначав про безпідставність таких побоювань і дійсно, не встановив необхідності проходити процедуру «переліцензування» як таку. Однак це не позбавляє всі компанії обов’язку привести свою діяльність у відповідність до ключових вимог ліцензійних умов протягом 6 місяців — до 1 липня 2022 р. Протягом цього строку надавач фінансових послуг повинен, серед іншого, затвердити політику управління конфліктами інтересів, впевнитись, що документи з питань захисту прав споживачів та фінансового моніторингу відповідають вимогам регулятора, перевірити ділову репутацію власників та посадових осіб, а також професійну придатність останніх та забезпечити актуальність і достовірність інформації в реєстрі НБУ (КІС) та на власному веб-сайті. Залежно від типу компанії та обставин кожної конкретної ситуації, додатково може виникнути потреба виконати й інші вимоги. Наприклад, страховикам та кредитним спілкам потрібно буде також затвердити політику винагороди, положення про органи управління і контролю та організаційну структуру.
Приведення діяльності у відповідність з новими вимогами має бути підтверджене відповідними запевненнями, анкетами та іншими документами. Фактично можна говорити про декларативний принцип «переліцензування», який діє в деяких сферах дозвільної діяльності в Україні, — ти можеш продовжувати надавати фінансові послуги за умови подання запевнення та обмеженого переліку документів. При цьому подача документів, які підтверджували б достовірність відомостей у цих документах, не передбачена, але в подальшому виявлення недостовірних даних у запевненні/анкеті може бути підставою для проведення позапланової перевірки та навіть відкликання ліцензії. З огляду на це фінансовим установам слід максимально ретельно підійти до перевірки своєї відповідності ліцензійним умовам задля мінімізації потенційних негативних наслідків.
Оновлений порядок доступу на ринок
Зайти на фінансовий ринок новому гравцю стало набагато складніше. Раніше фінансову компанію можна було створити досить просто й так само просто закрити. Щомісяця НБУ звітував про десятки компаній, які отримували ліцензії, і приблизно таку ж кількість компаній, які залишали фінансовий ринок. Таку простоту процедури використовували по-різному. Наприклад, користуючись прогалинами в законодавстві, можна було використовувати одні й ті самі кошти для формування капіталу багатьох компаній. Схема була проста: гроші вносились у статутний капітал, аудитор підтверджував їх внесення, а потім кошти виводились на пов’язаних осіб і залишались на балансі як дебіторська заборгованість. В результаті компанія начебто й була з достатнім капіталом, як того вимагає закон, але, по суті, була пустою. Деякі особи здійснювали цю схему десятки разів з різними компаніями.
Тепер, коли НБУ встановив детальні вимоги до фінансового стану установ та їхніх засновників, включно з вимогою підтвердження джерел походження коштів для формування статутного капіталу, процедура одержання ліцензії стала набагато складнішою. Власники ліцензій на переказ коштів або торгівлю валютними цінностями (НБУ видавав їх ще до закону про «спліт») чудово знають, який непростий шлях їм треба було пройти для одержання відповідної ліцензії, і в подальшому дуже ними дорожать. Статистика добровільної здачі ліцензій на валютні операції та переказ коштів це підтверджує — такі випадки майже відсутні. Враховуючи це, скоріш за все, й інші фінансові компанії очікує така ж тенденція — зміни у складі ліцензованих гравців будуть відбуватися з набагато меншою частотою.
Аналогічно складно стане купувати-продавати фінансові установи. Так само необхідно буде надати документи, які належним чином підтверджують джерела походження коштів для придбання компанії. Причому купити компанію зі статутним капіталом у 5 млн грн за 1 тис. грн і підтвердити джерела на 1 тис. не вдасться — підтверджених коштів має бути на суму, не меншу за статутний капітал.
«Батіг та пряник» нових ліцензійних умов
Більшість положень нових ліцензійних умов встановлюють додаткові та/або більш жорсткі вимоги до надавачів фінансових послуг порівняно з тими, що були раніше. Це є логічним продовженням загальної тенденції регулювання ринку Національним банком, де вже були встановлені посилені вимоги до структури власності, фінансового моніторингу та захисту прав споживачів. Неминучим наслідком такого регулювання стане бюрократизація діяльності фінансових установ. Деякі надавачі фінансових послуг залишать фінансовий ринок, коли вигоди від надання послуг не будуть переважати витрати на виконання регуляторних вимог та пов’язані з цим ризики. Наприклад, такі настрої панують серед певних лізингодавців, які планують відмінити діяльність з фінансового лізингу і залишать за собою лише оперативний.
Багато вимог положення будуть виконуватись «для галочки». Часто компанії, наприклад, не розуміють, для чого їм необхідна політика запобігання, виявлення та управління конфліктами інтересів, тож переконаний, що значна частина фінансових установ будуть виконувати цю вимогу виключно формально. Хоча це буде великою помилкою, адже регулятор неодноразово звертав увагу, що формального виконання вимог буде недостатньо. Якщо компанія буде «обкладатись папірцями» без розуміння суті вимог регулятора, в майбутньому її, скоріш за все, чекатимуть заходи впливу, і лише в кращому випадку обійдеться письмовим попередженням.
Та є й певний «пряник» для деяких гравців. Наприклад, ломбарди матимуть можливість суміщати основну діяльність з обміном валют та отримати для цього відповідну ліцензію. Дещо розширюються й стають більш чіткими правила залучення фінансовими установами коштів від третіх осіб. Важливим є й запровадження процедури так званого «відбілювання небездоганної ділової репутації». Як НБУ, так і інші регулятори приділяють дуже велику увагу тому, щоб на ринку були присутні виключно особи з бездоганною діловою репутацією. Для цього і раніше був затверджений ряд критеріїв небездоганної ділової репутації, та на практиці, ці критерії не завжди працювали ідеально. Були випадки, коли особа була позбавлена права займати посади в фінансових установах через обставини, які об’єктивно від неї не залежали, але підпадали під формальні критерії. Тепер, за наявності достатнього обґрунтування, особа може уникнути несправедливого позбавлення права на ведення професійної діяльності.
Перевантаженість термінологією та специфічними правилами
В цілому, якщо уважно і прицільно читати документ, можна досить чітко виділити, які вимоги застосовуються до тієї чи тієї компанії. Проте документ складний, тому без знання всіх тонкощів юридичної термінології це зробити дуже складно. Як загальний приклад, ліцензійні умови оперують такими поняттями, як надавач фінансових послуг, небанківська фінансова установа, особа, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, лізингодавець. Кожен з цих термінів має цілком чітке значення, і серед близько 600 пунктів положення треба уважно виловлювати, до кого відноситься та чи та вимога. Досвід спілкування з представниками фінансового сектору показує, що певні норми положення дуже часто тлумачаться хибно.
Складнішими є ситуації, коли деякі терміни в певній мірі суперечать визначенням в інших законодавчих актах. Наприклад, НБУ надав власне визначення терміну «відокремлені підрозділи». Якщо для всіх компаній в Україні відокремлений підрозділ є таким, якщо він зареєстрований з відповідним статусом у єдиному державному реєстрі, то для фінансових установ НБУ передбачив, що відокремлений підрозділ може й не мати такої реєстрації. Таке розширення визначення збиває з пантелику навіть досвідчених юристів. Більш доцільним, на мій погляд, було б застосовувати термін «структурний підрозділ», який раніше використовувався регулятором у відповідних ліцензійних умовах для надання фінансових послуг з переказу коштів та торгівлі валютними цінностями.
У найближчі кілька місяців регулятору, на мій погляд, варто було б вести з ринком діалог на предмет уточнення тих чи тих положень і, можливо, внести зміни в деякі з них.
Регуляторна пісочниця
Раніше вже згадувалося про новий закон про фінансові послуги та фінансові компанії, який буде введений у дію з 1 січня 2024 р. Але є низка змін, які були запроваджені вже зараз, — відразу після опублікування цього закону 11 лютого 2022 р. Серед цих змін окрему увагу слід приділити регуляторній платформі для тестування інноваційних послуг, технологій та інструментів на ринках фінансових послуг — так званій регуляторній пісочниці. Тепер компанії, які пропонують інноваційні продукти на цьому ринку, котрі не врегульовані або навіть певним чином не відповідають поточному законодавству, можуть звернутись до НБУ з заявою про тестування такого продукту в обмеженому середовищі. Якщо продукт запрацює, принесе користь клієнтам і не буде нести суттєвих ризиків, регулятор може дозволити його повноцінне використання.
Цікаво, що статус «регуляторної пісочниці» ринок більше очікував у зв’язку з іншим революційним законом «Про платіжні послуги», який буде введений у дію в серпні ц.р. Запровадження цього інструменту вже зараз для багатьох могло стати приємною несподіванкою. Залишилось лише дочекатись підзаконної нормативно-правової бази НБУ з цього питання, і вперед — можна тестувати інноваційні фінансові продукти!
Резюме
Підсумовуючи, можна говорити про те, що регулювання ринку небанківських фінансових послуг стає все більш системним і складним. З одного боку, ринок цим незадоволений, оскільки це призводить до додаткових витрат (у т.ч. нервових) для представників бізнесу у зв’язку з виконанням усіх регуляторних вимог. Та з іншого боку, зрозумілі й чіткі правила гри в довгостроковій перспективі мають піти на користь добросовісному й прозорому бізнесу. В деяких моментах законодавство стає більш гнучким і може надати інноваційним компаніям додатковий поштовх до розвитку.
Не всі вимоги регулятора сприймаються ринком, у зв’язку з чим важливе продовження діалогу між НБУ та представниками бізнесу для розробки максимально адекватних та справедливих положень. Лише в такому постійному діалозі поступово буде вибудовуватись дійсно цивілізований ринок небанківських фінансових послуг.