Сучасні реалії українського бізнесу майже завжди пов’язані з тиском з боку правоохоронних органів. Особливо складною є ситуація у випадках, коли йдеться про кримінальні провадження, що стосуються податкових злочинів. Навіть ті підприємства, які ведуть свою діяльність прозоро, дотримуються всіх вимог законодавства і завжди готові до перевірок, не застраховані від кримінально-правового переслідування. Часто правоохоронні органи, не очікуючи податкового повідомлення-рішення чи навіть результатів податкової перевірки, яка ще триває, реєструють кримінальне провадження за фактами начебто ухилення від сплати податків і вже в його межах, підміняючи собою податкові органи, намагаються довести існування податкового правопорушення. При цьому в більшості таких випадків навіть відсутність належної доказової бази не є перешкодою для того, щоби провадження врешті таки було направлено прокурором на розгляд до суду. Звісно, процес досудового розслідування обов’язково супроводжується застосуванням низки заходів забезпечення кримінального провадження, як от арешт рахунків підприємства чи обладнання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Тож уявлення про те, що кримінальне провадження з розслідування злочинів у сфері господарської діяльності триває роками і завершується лише на етапі апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, стало звичним стереотипом для багатьох компаній. Однак практика доводить, що навіть у таких ситуаціях справедливе вирішення можливе набагато раніше, ще до суду, якщо діяти професійно, прозоро і наполегливо.
Одним із яскравих прикладів є кейс нашої команди, в якому вдалося зруйнувати цей шаблон і захистити інтереси великого виробничого підприємства ще на етапі досудового розслідування.
Так, у 2023 році правоохоронцями було ініційовано кримінальне провадження за ст. 212 Кримінального кодексу (надалі – "КК України") щодо великого підприємства-інвестора в економіку України. Слідчі підозрювали, що у певний період часу його службові особи нібито реалізували частину готової продукції підприємства за готівку, а відтак не в повному обсязі відобразили її в податковому обліку. У зв’язку з цим підприємству інкримінували заниження податку на прибуток, що, за версією слідства, призвело до значних втрат для державного бюджету.
Про існування цього провадження, як завжди в таких ситуаціях, підприємство дізналось раптово, в момент прибуття правоохоронців для проведення огляду його території. Опісля цього огляду програма правоохоронців була типовою: арешт вилученого в ході огляду майна, кілька формальних запитів у порядку ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України (надалі – "КПК України") про надання документів та інформації, отримання від податкового органу так званого аналітичного продукту та допит особи, що його створювала, як свідка, і, звісно, призначення судової експертизи. Здавалось би, що знову розпочалась типова гра «в довгу», аж до вироку чи ухвали суду апеляційної інстанції.
Але нам вдалося зробити так, аби цей випадок принаймні завершився не типово та переконати слідство припинити відвертий тиск на бізнес ще на етапі досудового розслідування. Показовим є те, що в межах цього кримінального провадження жодній зі службових осіб підприємства навіть не було повідомлено про підозру. Це унікальний випадок, адже зазвичай провадження за ст. 212 КК України доходять до етапу судового розгляду навіть за відсутності складу злочину.
Яким же чином нам це вдалося? Захист інтересів підприємства почався з ретельного аналізу доводів слідства, фактичної ситуації, що мала місце на підприємстві, та специфіки галузі. Серед іншого, ми зосередилися на кількох ключових аспектах, зокрема:
1) Перевірка доказової бази. Ми детально вивчили зібрані слідчими матеріали і виявили певні невідповідності, які відігравали ключову роль у можливості кваліфікації дій керівництва компанії за ст. 212 КК України. Виявилось, що слідство банально прорахувалось, оскільки не зважило на те, що частина продукції, яка вважалась реалізованою за готівку, продовжувала зберігатися на складах підприємства. У результаті детального аналізу стало очевидно, що значна частина підрахунків слідства була здійснена на основі неточних або неповних даних.
2) Проактивна комунікація. Нашим завданням було не лише заперечити висунуті звинувачення, а й продемонструвати, що доведення кримінального провадження до стадії судового розгляду буде марною справою через відсутність складу злочину як такого. Це включало надання пояснень щодо принципів роботи підприємства, показів щодо процедур реалізації продукції і зберігання залишків продукції на кінець кожного року. Завдяки цьому нам вдалося змінити наратив розслідування.
У цій історії підприємство від початку демонструвало максимальну співпрацю зі слідством (де це можливо та не шкодило його бізнес-інтересам). Клієнт добровільно надавав усю необхідну інформацію, пояснення та запитувані документи щодо його господарської діяльності (в т.ч. й різного роду звітність). Це, у свою чергу, дозволило досягнути конструктивної взаємодії з правоохоронним органом.
Нашою стратегією було не лише спростувати заявлені обвинувачення, а й продемонструвати слідчим, що продовження досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не має будь-яких перспектив, чого ми й досягли в підсумку. Слідчим було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Цей кейс став яскравим прикладом того, що навіть у складних кримінальних провадженнях можливо досягти справедливості. Він також підтвердив, що прозорість бізнесу, належна підготовка та професійний юридичний супровід можуть змінити звичний хід подій під час розслідування злочинів у сфері господарської діяльності. Ключовий висновок із цієї справи полягає в тому, що підприємства мають бути готовими до взаємодії з правоохоронними органами, не ховатися від перевірок і слідчих дій, а натомість активно відстоювати свою позицію в межах закону.