Перевірки контрагентів є звичайною практикою діяльності бізнесу в усьому світі. Вони відомі як KYC (Know Your Client — (з англ.) знай свого клієнта). Процедури KYC-передбачають комплексну перевірку діяльності контрагента, його фінансового стану, власників, контролерів та керівників бізнесу. Основою для KYC перевірки є відповідний опитувальник, заповнений контрагентом, та підтверджувальні документи, що надані до нього.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Серед іншого, такі перевірки часто спрямовані на зняття ризику бути втягнутим у фінансування та пособництво тероризму, розповсюдження зброї масового знищення та інше. Їх можна ефективно застосовувати, зокрема, для мінімізації ризиків втрапити в колабораційну діяльність. Адже і колабораціонізм, і тероризм, і решта глобальних проблем в своїй основі полягають у приховуванні реальних вигодонабувачів результатів співпраці.
Встановлення власників і контролерів бізнесу
Встановлення власників і контролерів бізнесу здійснюється за допомогою аналізу його структури власності. Тут можна зустріти доволі прості структури, де є один чи два рівні володіння і такий бізнес структурований в Україні, а всі реальні власники відображені в офіційних реєстрах. Водночас бізнес контрагента може мати складну структуру власності, яка включає численні рівні володіння, що рознесені по різних юрисдикціях, із застосуванням трастів, фондів та інших подібних інструментів. Ба більше, структура власності може виглядати простою і зрозумілою на перший погляд, однак не відображати об’єктивної дійсності.
В обох цих випадках у контрагента необхідно запитувати структуру власності з документами, що підтверджують наведене в ній (наприклад, витяги з торгових реєстрів, сертифікати, трастові декларації тощо). Варто також зважати, що не завжди особа, що визначена кінцевим власником бізнесу, є ним насправді, тому поряд із власниками потрібно визначити контролерів юридичних осіб, що можуть ухвалювати рішення щодо бізнесу контрагента.
Водночас важливим є і ретроспективний аналіз структури власності. Ймовірно, що російський бізнес, афілійований до вищих політичних кіл, був обізнаний щодо повномасштабного вторгнення і також готувався до нього. Така підготовка часто супроводжувалася зміною власників бізнесу, тому перевірку необхідно здійснювати не тільки на момент виникнення відносин, а і за декілька місяців до початку вторгнення.
Не варто обмежувати дослідження структури власності лише аналізом офіційних джерел, оскільки не завжди вони можуть повністю відобразити контролерів контрагента, тому такий аналіз має поєднуватись з аналізом публічного інформаційного простору.
Встановлення споживачів
Доволі поширеною є ситуація, коли товари можуть передаватись кінцевому споживачеві через «декілька рук» — особливо коли такі товари реалізуються транскордонно. Однак виробник чи продавець може не знати, хто є їх кінцевим споживачем. Повсякденність такої практики, неоднорідність регулювання в різних країнах світу та відмінності в політичних режимах можуть породжувати схеми постачання, які в підсумку будуть забезпечувати потреби заборонених до співпраці осіб, організацій чи держав.
Наприклад, поставляючи алюміній умовній компанії в Україні чи за кордоном, не можна беззастережно гарантувати, що цей алюміній не буде проданий далі на користь ВПК країни-агресора для виробництва бойових машин та озброєння. Яскравим прикладом подібних ситуацій є виявлення компонентів європейського та американського виробництва в дронах-камікадзе іранського виробництва та ракетних системах російського виробництва, що застосовуються рф в Україні. Звісно, після передачі товару покупцеві можливість контролювати його подальшу долю у продавця зникає, як би сильно цього не хотілось. Тому перед поставкою необхідно проаналізувати характер діяльності контрагента, як давно такий контрагент на відповідному ринку та перелік його основних клієнтів і партнерів.
Значну увагу при аналізі діяльності контрагента варто приділити публічності та прозорості його діяльності. Поряд з інформацією щодо діяльності контрагента, що розкривається ним самостійно, варто звернути увагу також на те, що відомо про його діяльність з інших, незалежних від нього, джерел. Одним із напрямів забезпечення належності господарської діяльності є умови та місце поставки. Адже ніщо не забороняє зазначити напрями використання та умови перепродажу поставленого товару. Звісно, не можна гарантувати, що це стримає недобросовісного контрагента від їх подальшого продажу забороненим особам, але наявність таких умов є підтвердженням намірів продавця реалізувати товар саме в законний спосіб і на користь незаборонених осіб. Водночас вимоги контрагента щодо виключення положень, що спрямовані на усунення ризиків колабораціонізму, можуть свідчити про прихований умисел такого контрагента