За чотири місяці 2025 року господарські суди прийняли рішення про відкриття провадження про банкрутство у 294 справах, а отже 294 суб'єкти господарювання зазнали економічних труднощів та не мають можливості відновити свою платоспроможність без застосування відповідних судових процедур та допомоги антикризового менеджера — арбітражного керуючого.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Вказана інформація відображена на сайті Верховного Суду в розділі “Оприлюднення відомостей про справи про банкрутство” за посиланням.
Моніторинг відповідного сайту є одним з механізмів захисту бізнесу при банкрутстві контрагента на початковому етапі.
Доступ до інформації про провадження у справах, розміщеної на офіційному вебпорталі судової влади України, є вільним та безоплатним.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство містить найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код, найменування та адресу господарського суду, номер справи, дату офіційного оприлюднення повідомлення, відомості про розпорядника майна (ім’я, місцезнаходження), строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.
Моніторинг інформації дозволить вчасно звернутися до суду із заявою з вимогами до боржника, що надасть можливість брати участь в представницьких органах боржника (комітеті / зборах кредиторів) та в повній мірі реалізовувати всі права, надані кредиторові Кодексом України з процедур банкрутства (далі — КУзПБ).
Протягом 30 днів із дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство контрагента необхідно подати до суду, боржнику та розпоряднику майна заяву з грошовими вимогами.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, є конкурсними, задовольняються в порядку черговості, встановленої КУзПБ.
Однак у разі пропуску відповідного строку, обсяг прав кредитора буде значно звуженим: кредитори не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, лише право дорадчого голосу.
Водночас участь у комітеті кредиторів з правом вирішального голосу надає право приймати рішення про: скликання зборів кредиторів; звернення до суду з вимогою про визнання договорів боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства; визначення кандидатури арбітражного керуючого, звернення до суду з клопотанням про його призначення, припинення повноважень або про призначення іншого арбітражного керуючого; надання згоди на продаж майна боржника та погодження умов продажу майна боржника у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.
Участь в комітеті та зборах кредиторів із правом вирішального голосу - це можливість захистити свої права у всіх процедурах банкрутства: розпорядженні майном, санації та ліквідації.
Відповідно до змісту ст. 45 КУзПБ, основне та найперше, що необхідно зробити у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство контрагента — це вчасно заявити свої кредиторські вимоги.
В процедурі розпорядження майном кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, подавати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Вказане зумовлене тим, що ухвала попереднього засідання, якою затверджується реєстр вимог кредиторів, є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
З огляду на що, право надавати суду заперечення щодо обґрунтованості заявлених вимог інших кредиторів є дієвим способом захисту інтересів як боржника так і кожного окремого кредитора.
У процедурі розпорядження майном кредитори здійснюють своєрідний контроль за збереженням конкурсної маси боржника.
Зокрема, боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів — до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини (щодо майна, ринкова вартість яких на день вчинення правочину становить 10 і більше відсотків вартості активів боржника за даними останньої річної фінансової звітності) та здійснювати продаж істотних активів боржника.
Для забезпечення своїх вимог кредитор в процедурі розпорядження майном має можливість відповідно до ст. 40 КУзПБ звернутися до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів, у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника.
Крім того, Законом № 2971-IX від 20.03.2023 було доповнено ст. 42 КУзПБ, запровадивши інститут спростування майнових дій боржника, та ч. 2 ст. 61 КУзПБ, що надала право не лише арбітражному керуючому, а й кредиторові заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства.
Відповідно до ст. 42 КУзПБ кредитор може ініціювати визнання недійсними правочинів або спростування майнових дій, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, із таких підстав:
● боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку;
● боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
● боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
● боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
● боржник узяв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними за заявою кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; уклав договір із заінтересованою особою; уклав договір дарування.
У разі задоволення відповідної заяви кредитора, поданої в порядку ст. 42 КУзПБ, сторона за таким правочином зобов’язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені в ст. 42 КУзПБ, несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за зобов’язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.
Отже, навіть якщо за результатами процедури розпорядження майном арбітражним керуючим не буде виявлено в боржника жодного майна, реалізація прав, передбачених ст. 42 КУзПБ, щодо визнання правочинів боржника недійсними або спростування його майнових дій, дозволяє кредиторові забезпечити задоволення своїх вимог у майбутньому за рахунок активів інших осіб.
За результатами процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають рішення щодо наступної судової процедури банкрутства.
В ліквідаційній процедурі відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.
А отже кредитори, які увійшли до комітету, володіють всім обсягом актуальної інформації як щодо майнового стану банкрута, так й щодо обсягу вчинених ліквідатором дій, що дозволяє своєчасно реагувати у разі виявлення будь-яких порушень в діяльності арбітражного керуючого.
Відповідно до ч. 6 ст. 61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
Крім того, комітет кредиторів відіграє одну з ключових ролей під час продажу майна банкрута.
Арбітражний керуючий визначає умови продажу (склад майна; початкова ціна; крок аукціону) за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення).
За результатами розгляду запропонованих умов продажу, комітет кредиторів забезпечений кредитор можуть прийняти рішення про: надання згоди на продаж майна на запропонованих умовах; надання згоди на продаж майна, змінивши умови продажу; відмову в наданні згоди на продаж майна з обґрунтуванням причин.
Правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі за заявою кредитора.
У разі недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі та за наявності ознак доведення до банкрутства, кредитор має право ініціювати перед господарським судом питання про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника — юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.
Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Одним з інструментів захисту прав кредиторів є покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника.
Відповідно до ч. 6 ст. 34 КУзПБ боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов’язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених КУзПБ.
Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення, про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
Для забезпечення єдності і сталості судової практики в 2024 році судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалила дві постанови щодо розгляду відповідних заяв про покладення солідарної чи субсидіарної відповідальності, а саме: постанову від 04.09.2024 року у справі №908/3236/21 та постанову від 19.06.2024 року у справі №906/1155/20 (906/1113/21).
Механізм захисту бізнесу при банкрутстві контрагента залежить від судової процедури банкрутства, в якій знаходиться контрагент, та активної позиції кредитора під час реалізації своїх прав.