Українські компанії та їхні іноземні контрагенти на сьогодні активно застосовують арбітражні застереження та арбітражні угоди, тобто домовленість сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Альтернативним засобом вирішення зовнішньоекономічних спорів, які виникають між суб’єктами міжнародної торгівлі, є міжнародний комерційний арбітраж. Серед переваг такої інституції відзначають насамперед: швидкий розгляд справи, конфіденційність, підпорядкування спору арбітражу в добровільному порядку. Уявимо, що сторони скористалися такою інституцією, передали спір до міжнародного комерційного арбітражу та швидко отримали рішення. Разом з тим, постає питання щодо законної сили такого рішення та можливості його примусового виконання на території України, на чому зупинимось більш детально та розкриємо у цій статті через призму судової практики. Також розглянемо, які ж документи необхідно надати до суду для визнання та виконання цієї категорії рішень, особливості процедури. Забезпечує міжнародну прийнятність арбітражних рішень «Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень», так звана «Нью-Йоркська конвенція», яка і регулює визнання та виконання арбітражних рішень. Дана Конвенція набрала чинності для України ще у 1961 році та її положення є обов`язковими для виконання державою, пріоритетними та мають вищу юридичну силу щодо норм національного законодавства (за винятком Конституції України), що регулюють спірні правовідносини. Щодо прийнятності та остаточності таких рішень, знаковими є правові висновки, закріплені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 року у справі № 824/253/21, зокрема «Згідно з Нью-Йоркською конвенцією остаточність арбітражного рішення має встановлюватися передусім з урахуванням змісту угоди між сторонами. Відсутність визнання в державі винесення арбітражного рішення не є підставою для відмови у його визнанні у будь-якій іншій державі на підставі Нью-Йоркської конвенції. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 264/1297/17, провадження № 61-35280св18, згідно з яким інститут визнання і виконання іноземного арбітражного рішення не передбачає, що арбітражне рішення, винесене в одній державі, повинно бути виконуваним (мати силу виконавчого документа) у цій державі, як необхідна передумова для його визнання і примусового виконання на території інших держав.» В Україні порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в главі 3 розділу ІХ «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» Цивільного процесуального кодексу України (надалі — ЦПК України). Згідно з ст. 474 ЦПК України, рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше. Заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем. До заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються: 1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення; 2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди; 3) документ, що підтверджує сплату судового збору; 4) копії заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до кількості учасників судового розгляду, крім випадків, якщо така заява подається в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання заяви в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу; 5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви; 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 1-3 та 5 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вони викладені іншою мовою. Звертаємо увагу, що окрім оригіналу належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завіреної копії такого рішення, подається оригінал арбітражної угоди або її нотаріально завірена копія. У цьому питанні актуальними є правові висновки, зроблені Касаційним цивільним судом Верховного Суду у постанові від 09.03.2023 року у справі № 824/80/22, зокрема, у випадку, коли копія договору, яка була складена в оригіналі інозменою мовою, нотаріально не посвідчувалась, нотаріальний напис про посвідчення такої копії був відсутній. Так, ВС у постанові виснував, що відповідно до частини п`ятої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Згідно з частиною шостою статті 476 ЦПК України у випадку подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватися в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала. Суд, до якого подане відповідне клопотання може відмовити у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а якщо такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України. З підстав відмови актуальними наразі є наступні правові висновки, які містяться: у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 159/1777/17 (неналежне повідомлення про арбітражний розгляд як підстава для відмови спростована матеріалами справи), у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 року в справі № 824/183/20 (відмова особи від отримання повістки про призначення справи до слухання свідчить про те, що така особа була належним чином повідомлена Міжнародним комерційним арбітражним судом). З огляду на норми чинного законодавства та актуальну судову практику, приходимо до висновку, що процес визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу передбачає судовий контроль, який має на меті захист прав та інтересів сторін та уникнення безпідставних грошових стягнень.
07 червня 2024, 17:30