Воєнний стан вніс свої корективи в усі сфери життя українців та значною мірою посприяв розпаду багатьох сімей. На превеликий жаль, із кожним роком кількість розлучень серед українських сімей зростає.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Водночас особливу увагу потрібно звернути на шлюборозлучні процеси в сім’ях, де пара проживає вже не тільки окремо, а і в різних країнах. Неочевидним для багатьох українців є те, що шлюб, який був зареєстрований в Україні, може бути розірваний в окремих випадках за кордоном.
За якою «адресою» розривається шлюб
Передусім варто згадати, де взагалі може бути розірвано шлюб. Тобто до якого органу державної влади необхідно звернутися, якщо сім’я більше не може існувати.
За загальним правилом, у випадку, якщо подружжя не має дітей або діти повнолітні, українці, які проживають на території України, можуть розірвати шлюб у органах РАЦСу. Для такого варіанта обов’язковим є наявність згоди обох із подружжя для розірвання шлюбу.
Якщо ж у подружжя є неповнолітні діти або пара не досягла згоди розірвати шлюб у РАЦСі, припинення союзу відбувається виключно у суді.
Українці в Україні
Логічно, що виникає запитання про те, до якого суду треба звернутися для дотримання усіх правил шлюборозлучного процесу. Акцентую увагу на тому, що йдеться про українців, які проживають в Україні. Ці правила розповсюджуються й на ті випадки, коли один із подружжя перебуває за кордоном, а інший проживає в Україні. Аналогічно такі самі вимоги законодавства розповсюджуються на інтернаціональні шлюби, де один із подружжя є іноземцем, який також може проживати в Україні, або його чоловік/дружина має українське громадянство та залишається на Батьківщині.
Якщо подружжя має неповнолітніх дітей і вирішило розлучитися «мирно», то розірвання шлюбу може здійснюватися будь-яким судом за домовленістю сторін. Загалом подружжя вибирає суд за реєстрацією місця проживання одного з них. У цьому випадку йдеться про розірвання шлюбу на підставі спільної заяви подружжя, яке має дітей, про розірвання шлюбу. Така заява розглядається в порядку окремого провадження та обов’язково передбачає подання з нею нотаріального договору про місце проживання, участь у вихованні та утриманні дітей.
Якщо ж подружжя перебуває у конфлікті та не має консенсусу ані щодо питань, пов’язаних із дітьми, ані щодо самого розлучення, може бути кілька варіантів, до якого суду звертатися.
Так, за загальним правилом позови про розірвання шлюбу подаються до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Тобто той із подружжя, який подає позов, має орієнтуватися на прописку свого чоловіка/дружини та визначати суд на підставі цієї адреси.
Але закон передбачає, що позов про розірвання шлюбу може подаватися і за зареєстрованим місцем проживання позивача. Така опція можлива, якщо на утриманні позивача є малолітні або неповнолітні діти. Також це правило може застосовуватися, якщо позивач не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. Тут варто пам’ятати, що, звертаючись до суду за місцем реєстрації проживання позивача, суд має пересвідчитися, що для розгляду справи за цими правилами дійсно є підстави. Тому в позовній заяві я б радила окремим розділом обґрунтувати, з яких підстав позивач звертається до суду з позовом про розірвання шлюбу саме за адресою реєстрації свого проживання з посиланням на відповідні докази. Наприклад, якщо на утриманні позивача перебувають діти, то надати суду письмові докази, які підтверджують таке утримання (аліментний договір або довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів відповідачем чи судове рішення про стягнення аліментів на утримання дітей на користь позивача). Якщо ж йдеться про стан здоров’я позивача, то логічно, що варто посилатися на медичні документи, які підтверджують неможливість прибуття особи за місцем реєстрації проживання відповідача. У випадку наявності інших поважних причин важливо їх аналізувати і надавати підтвердження того, що вони дійсно є такими.
Крім цього, процесуальний закон передбачає можливість подання позову про розірвання шлюбу за зареєстрованим місцем проживання будь-кого з подружжя, якщо між чоловіком і дружиною є домовленість щодо цього. Така домовленість, наприклад, може бути виражена у письмовому вигляді як положення шлюбного договору.
Отже, «адресою» розлучення для подружжя, яке проживає в Україні або хоча б один із них залишається проживати у ній, є адреса суду, що розташований територіально за місцем реєстрації проживання одного із подружжя.
Фактично треба з’ясувати, до якого району відноситься місце реєстрації проживання того із подружжя, за адресою якого вирішено звернутися до суду, та на офіційному вебсайті «Судова влада України» знайти відповідний суд, який переважно збігається в назві із вказаним районом. Якщо реєстрація місця проживання відповідача в Печерському районі м. Києва, то позовна заява про розірвання шлюбу, що подаватиметься за зареєстрованим місцем проживання відповідача, має бути подана до Печерського районного суду м. Києва.
Особливу увагу потрібно звернути на випадки, якщо реєстрація місця проживання одного з подружжя на тимчасово окупованих територіях. Такі справи розглядаються судами, які розташовані на підконтрольній території України. Загалом на той час, поки компетентний суд на тимчасово окупованій території не може функціонувати, варто звернутися до судів, що визначаються в спеціальному порядку. Перелік судів, де вказано, який суд має розглядати справу у зв’язку із воєнним станом та неможливістю здійснювати правосуддя на певній території, міститься на офіційному вебсайті Верховного Суду та закріплюється його розпорядженнями. Наприклад, замість судів, які функціонували на території м. Донецьк, наразі правосуддя здійснює низка судів м. Дніпро.
Українці за кордоном
Якщо ж українці проживають на постійній основі за кордоном і мають намір розірвати шлюб, є кілька варіантів.
Зокрема, якщо йдеться про ті пари, які не мають дітей або мають повнолітніх дітей та згоду розірвати шлюб, звертатися можна як до РАЦСу на території України (зазвичай із залученням представників), так і в офіційних представництвах України за кордоном (наприклад, у консульствах).
Якщо ж у подружжя є неповнолітні діти і конфліктна ситуація, йтиметься про суд на території України, але його «адресу» визначатиме Верховний Суд.
Так, відповідно до ст. 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, визначається суддею Верховного Суду. Така сама процедура застосовна і до справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем чи особою без громадянства, які проживають за межами України.
Такий шлюборозлучний процес передбачає спочатку звернення одним із подружжя до Верховного Суду із клопотанням про визначення підсудності справи про розірвання шлюбу. ВС на підставі цього клопотання самостійно визначить суд на території України, який має розглянути вказану справу, та надішле позовну заяву до відповідного суду.
Важливо пам’ятати, що до клопотання, яке подається до Верховного Суду, має бути додана ця позовна заява з додатками та у двох екземплярах, як того вимагають процесуальні правила. Надалі варто пам’ятати про необхідність оплати судового збору, адже на етапі звернення до ВС позивач не зможе його сплатити, позаяк не матиме відомостей про суд, до якого Верховним Судом буде скеровано справу про розлучення.
Може бути ситуація, за якої подружжя українців перебуває за кордоном тривалий час і втратило будь-який юридичний зв’язок з Україною. Для таких ситуацій «адреса» суду зміниться на закордонну, а компетентним розглядати справу про розлучення буде суд тієї країни, де подружжя мало останнє спільне місце проживання.
Закон України «Про міжнародне право» характеризує такі справи як ті, що містять іноземний елемент. Отже, застосовними є окремі правила, що передбачають, як діяти парам у таких випадках. Зокрема, передбачено, що до правових наслідків шлюбу застосовним є особистий закон подружжя (тобто громадянства сторін). Якщо такий закон відсутній, то застосовується право держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, якщо хоча б один із подружжя все ще має місце проживання в цій державі. Якщо ж і такі обставини відсутні, застосовним є право держави, з якою обидва з подружжя мають найбільш тісний зв’язок інакше.
Якщо говорити мовою прикладів, то може виникнути ситуація, коли обидва з подружжя протягом кількох років проживали в Англії, мають посвідки на постійне проживання у цій країні або навіть громадянство. Цілком можливим сценарієм розвитку подій буде подання звернення одним із подружжя до суду на території Великої Британії з питань розлучення та інших суміжних питань, які стосуються сім’ї (опіки над дітьми, утримання, майнових питань).
Важливо в ситуаціях, коли сім’я проживає в кількох країнах протягом свого існування, мати правову визначеність щодо того, як відбуватиметься процес розірвання шлюбу у випадку, якщо родину вберегти не вдасться. Це можливо заздалегідь передбачити шлюбним договором.
Тому у випадку, якщо подружжя прийняло рішення про розлучення, перебуваючи разом за кордоном, «адреса» суду може бути як в Україні, так і в країні їх постійного проживання.
Наостанок варто згадати, що для пар, які проживають у кількох країнах протягом сімейного життя, як сам процес розірвання шлюбу, так і місце його здійснення багато в чому залежить від характеру завершення їх відносин. Якщо припинення шлюбу мирне, то питання того, який суд розглядатиме справу, буде більш формальним. І якщо в подружжя ще актуальне українське громадянство, то зазвичай шлюб буде розірвано в Україні, якщо це не суперечить інтересам сторін. Якщо наявний конфлікт, то треба бути готовим до того, що кожен із подружжя визначатиме «адресу» суду з огляду на власні очікування від процесу, звертаючись за судовим захистом до тієї країни, де розлучення завершиться для нього/неї якнайкращим результатом. Через подібні ситуації непоодинокими є випадки, коли один із подружжя звернувся щодо розірвання шлюбу до суду за кордоном, а інший — в Україні. Зазначене має наслідком тривалі судові процеси та необхідність з’ясування судами, в якій же саме країні мав би вирішуватися цей спір. До якого ж суду варто було звертатися в подібних ситуаціях, можна встановити лише із врахуванням деталей сімейного життя конкретної сім’ї та географії такого шлюбу.
У цьому контексті варто згадати про те, що виникнення «подвійних» судових процесів про розірвання шлюбу в різних країнах часто містить у собі зловживання правами з боку одного із подружжя. Тому якими б заплутаними не виглядали «дорожні знаки» до суду, який має розірвати шлюб для українців за кордоном, відповідь може критися у меті, яку переслідує кожен із пари, а не у складності з визначенням суду, до якого варто було звернутися.