3 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду у справі №917/1212/21 прийняла справді доленосне рішення у сфері корпоративного управління за позовом Полтавської обласної прокуратури в інтересах Кабінету Міністрів України до ПрАТ «НАК «Надра України» (далі – «Компанія») про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та витребування нерухомого майна у кінцевого власника.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Суть позовних вимог Прокуратури звелась до того, що Компанія, бувши утвореною Указом Президента України 14 червня 2000 року № 802/2000, статут затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 №1460 та 100% акцій якої належить державі в особі Кабінету Міністрів України, не мала права відчужувати передане засновником (Кабінетом Міністрів України) до її статутного капіталу нерухоме майно, окрім як рамках процедури приватизації, оскільки відповідне статутне майно Компанії перебуває у державній власності та закріплене за нею на праві господарського відання.
Як підстави позовних вимог Прокуратура вказувала, на те, що Компанія є державним унітарним підприємством, яке пройшло процедуру корпоратизації (перетворення) згідно з Указом Президента України від 01 червня 1993 року № 210 «Про корпоратизацію підприємств», а також надалі змінило організаційно-правову форму на акціонерне товариство.
Отже, на думку Прокуратури, керуючись вищевказаними положеннями, майно, яке передається до статутного капіталу господарських товариств, в тому числі акціонерних товариств, де 100% акцій/часток належить державі, є державним майном, а не майном (статутним майном) таких товариств. Положення статті 115 Цивільного кодексу України (ЦКУ), які передбачають, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, застосовуються виключно до тих випадків, коли засновниками/учасниками господарських товариств є виключно фізичні особи або юридичні особи приватного права.
Тобто відповідно до доводів Прокуратури, крім загального порядку визначення правового режиму майна господарських товариств, господарське товариство, акціонерне товариство, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами.
Компанія заперечувала проти вищевказаних підстав позову Прокуратури, обґрунтовуючи свої доводи та заперечення тим, що:
1) Компанія створена не шляхом перетворення (корпоратизації) вже дієвого державного підприємства із вже наявною (наявною) матеріальною базою такого наявного державного підприємства, а шляхом розпорядчого акту (Указу) Президента України про створення (заснування) нового акціонерного товариства/підприємства НАК «Надра України» із переданням державних пакетів акцій та державного майна до статутного фонду (капіталу) до новоствореного акціонерного товариства - НАК «Надра України»;
2) Компанія при вчиненні правочинів щодо спірного майна не змінювала правового режиму такого майна, оскільки відповідне майно не було державним і належало ПрАТ «НАК «Надра України» на праві власності на підставі ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, яка діяла на час створення Компанії) та ст. 115 ЦКУ.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 року, яке було залишено без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022, відмовлено в задоволенні позовних вимог та апеляційних скарг прокуратури.
Мотивувальні частини рішень суду першої та апеляційної інстанції звелись до того, що:
1) Компанію було створено в порядку та у спосіб інший ніж, визначений Указом Президента України № 210 від 01.06.1993 року «Про корпоратизацію підприємств», яким Прокуратура обґрунтовує частину вимог, оскільки під корпоратизацією розуміється процес перетворення певних державних підприємств у відкриті акціонерні товариства;
2) Компанія не проходила процедуру корпоратизації (перетворення). Вона була створено відповідно до Указу Президента № 802 № 802 від 14 червня 2000 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 року № 1128 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України», як акціонерна компанія. Водночас НАК «Надра України» не бувши державним підприємством, отримало статус власника майна, переданого засновником (Кабінетом Міністрів України) до її статутного фонду як плату за акції;
3) за змістом ст. 85 ГК України, ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками й учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом;
4) акціонерне товариство як суб`єкт господарювання утворюється на майновій основі, що складається з вкладів акціонерів у його статутний капітал, а відтак таке майно належить самому акціонерному товариству на праві власності. Засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції, емітовані товариством та, відповідно, корпоративні права щодо управління товариством.
Прокуратура, не погодившись із рішеннями першої та апеляційної інстанції по справі №917/1212/21, подала касаційну скаргу до Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду. Надалі справу було передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
Справа №917/1212/21 у ВП ВС слухалась і оголошувалась перерва неодноразово. 3 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду, закінчивши розгляд справи №917/1212/21, прийняла досить неоднозначне рішення, в якому прийшла до наступних висновків, зокрема:
1) державне майно, передане державою до статутного капіталу господарського товариства, акціонерного товариства, де 100% акцій/часток належить державі, залишається у власності держави, і до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю;
2) майно господарських товариств, акціонерних товариств, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, засновниками яких є фізичні або юридичні особи приватного права. До спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми, а саме ст. 22 ГК України. Отже, усі суб`єкти державного сектора економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління;
3) за загальними правилами, установленими ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товариство є власником майна, переданого йому засновниками й учасниками у власність». Тобто якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство»;
4) на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону України «Про господарські товариства», а й спеціальним законодавством». Водночас акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається в державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.
Тобто висновки Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 року у справі №917/1212/21 звелись до того, що:
1) майно господарських товариств, акціонерних товариств, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна. Усі суб`єкти державного сектора економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління;
2) держава, передавши майно до статутного капіталу господарського товариства, акціонерного товариства, засновником і єдиним акціонером якого є держава, є одночасно сто процентним (100%) власником відповідного майна і сто процентним (100%) власником корпоративних прав (часток, акцій).
Як відомо, висновки ВП ВС є обов’язковими у подібних правовідносинах.
Отже, органи управління господарських товариств, акціонерних товариств, 100% акцій/часток яких належить державі, після прийняття відповідної постанови ВП ВС у справі №917/1212/21 від 03.04.2024 фактично та юридично втратили правомочності щодо прийняття рішень про відчуження майна переданого засновниками до статутних капіталів таких товариств. Відчуження такого майна можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.