Спори щодо оскарження рішень органів управління товариств – найпоширеніша та одна з найскладніших категорій корпоративних спорів. Попри це, правове регулювання більшості аспектів цих спорів фрагментарне та непослідовне або відсутнє взагалі. Основним орієнтиром залишається судова практика, зокрема правові позиції Верховного Суду, деякі з яких пропонуємо розглянути в цій статті.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
1. Допущені порушення не завжди призводять до недійсності рішення загальних зборів
У практиці Верховного Суду домінує підхід, за яким для визнання недійсним рішення загальних зборів першочергове значення має порушення корпоративного права/інтересу позивача, і другорядне – порушення процедури ухвалення рішень.
У постанові від 18.04.2024 у справі № 924/560/23 Верховний Суд систематизував підстави визнання недійсними рішень загальних зборів, а саме:
- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
- порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Самостійними підставами недійсності рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема:
- ухвалення загальними зборами рішення за відсутності кворуму або в разі неможливості встановлення наявності кворуму;
- ухвалення загальними зборами рішень із питань, не включених до порядку денного;
- ухвалення загальними зборами рішень із питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди всіх присутніх на загальних зборах;
- відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.
Як зазначає Верховний Суд, усі порушення можна поділити на (1) такі, які мають своїм наслідком обов`язкове визнання прийнятих на зборах рішень недійсними, та (2) такі, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів. До другої групи, наприклад, належить неповідомлення учасника про скликання загальних зборів, що може бути підставою для визнання рішення недійсним, зокрема, але не виключно, у разі:
- існування інших підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів, та/або
- якщо він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь, а ухвалені на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та/або статуту товариства, ухвалені з порушенням порядку голосування, стосуються безпосередньо його прав та інтересів та порушують їх.
2. Інтереси позивача, товариства та його учасників: пошук балансу
Верховний Суд дедалі більше уваги приділяє питанню порушення не лише корпоративних прав, а й інтересів у корпоративних спорах. Ключове значення має співвідношення інтересів позивача, товариства та інших його учасників, а також оцінка можливих наслідків визнання рішення недійсним для діяльності товариства та реалізації корпоративних прав його учасників.
Показовою є постанова Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 922/2013/21. У цій справі позивач оскаржував рішення наглядової ради через недостатню кількість незалежних директорів у її складі та рішення загальних зборів через їх скликання неправомочним складом ради.
Верховний Суд зазначив, що кожний акціонер має інтерес у тому, щоб органи управління діяли відповідно до закону. Це так званий інтерес «всіх та кожного» в легітимності ухвалених рішень, який поряд із цим має абстрактний та загальний характер. Водночас Верховний Суд дійшов наступних висновків, які варті уваги:
- визнання недійсними рішень наглядової ради, ухвалених у складі, який не відповідає вимогам закону, та рішень загальних зборів, скликаних неправомочною наглядовою радою, не є ефективним способом захисту прав позивача. Таке рішення безпосередньо не відновить позивача у праві корпоративного управління товариством, а лише створить ситуацію юридичної невизначеності повноважень наглядової ради, яка є відповідальною за результативність товариства. Верховний Суд рекомендує звертатися до наглядової ради щодо скликання загальних зборів про приведення складу наглядової ради у відповідність до вимог закону
- підхід, коли рішення загальних зборів можуть бути скасовані лише з підстав скликання їх неправомочною наглядовою радою може суттєво дестабілізувати та заблокувати роботу підприємства та призвести до непропорційного втручання суду в питання корпоративного управління та господарської діяльності товариства.
Наведена позиція Верховного Суду узгоджується з поширеним закордоном принципом невтручання у бізнес-рішення («business judgment rule»), який часто застосовується при вирішенні корпоративних спорів. Він означає, що суд не втручається в діяльність компанії, не замінює її менеджменту і не може оцінювати ефективність бізнес‑рішень. Визнання недійсними рішень загальних зборів із порушенням балансу інтересів учасників товариства, за підходом судів, може спричинити непропорційне втручання у діяльність товариства.
3. Різні строки оскарження для рішень загальних зборів різних юридичних осіб
У спорах щодо оскарження рішень загальних зборів строк позовної давності може кардинально відрізнятися, залежно від організаційно‑правової форми юридичної особи, учасником якої є позивач. Ця проблема обумовлена неузгодженим правовим регулюванням, за якого строк оскарження рішень зборів становить для акціонерних товариств – шість місяців із дня ухвалення рішення (ч. 1 ст. 61 Закону України «Про акціонерні товариства»), для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю – один рік (п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України), а для усіх інших юридичних осіб – три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Так, п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлює скорочений строк позовної давності в один рік для вимог «про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства». Після запровадження цієї норми формулювання «загальних зборів товариства» викликало сумніви, до яких саме видів товариств застосовується цей строк, і чи може він бути поширений на юридичні особи, які не є товариствами (кооперативи, фермерські господарства та інші).
Відповідь на це запитання надав Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в постанові від 14.09.2022 у справі № 909/298/21.
За висновками Верховного Суду в цій справі, зважаючи на встановлення спеціальної позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства у Главі VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також змістовне формулювання п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яке не містить тлумачення терміну «товариство», логічним є висновок щодо застосування спеціальної позовної давності в один рік саме щодо оскарження рішень загальних зборів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, а не юридичних осіб інших організаційно-правових форм та громадських об`єднань.
Наведений підхід зберігається і надалі у практиці Верховного Суду. Як приклад варто навести спори щодо оскарження рішень загальних зборів об`єднань власників багатоквартирного будинку (постанова від 16.04.2024 у справі № 910/21426/21).
4. Ефективність способу захисту
Як і при вирішенні будь-якого спору, в корпоративних спорах важливе значення має вибір належного та ефективного способу захисту. Тобто такий спосіб захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Як свідчить практика, визнання недійсним рішення загальних зборів у деяких випадках вважається судом неефективним способом захисту. Наприклад, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до ухвалення рішення зборів про зміну такого складу. У такому разі належним способом захисту є визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, а не визнання недійсним рішення загальних зборів.
Як орієнтир варто керуватися постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 907/922/21, за висновками якої:
- якщо після ухвалення рішення до державного реєстру вносилися зміни, щодо складу учасників, розміру їхніх часток, статутного капіталу, а наявний склад учасників відрізняється від того, який прагне відновити позивач, у разі задоволення позову судове рішення з огляду на баланс інтересів усіх учасників буде стосуватися та впливати на права та інтереси інших учасників. Задоволення вимог про визнання недійсним рішення зборів, яким виключено учасника, не може бути підставою для внесення змін до реєстру, відповідно не матиме наслідком відновлення становища позивача. Такий спосіб захисту є неефективний;
- якщо розмір статутного капіталу товариства, склад учасників не змінювалися, то визнання недійсним рішення загальних збрів та статуту, а також скасування реєстраційного запису поновило б права позивача;
- ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників тощо;
- учасник, якого незаконно виключили зі складу товариства, не має іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.
5. Розмір частки позивача не має значення для визнання недійсним рішення загальних зборів
Суди інколи відмовляють у задоволенні позову про визнання недійсними рішень загальних зборів, керуючись незначним розміром частки позивача у статутному капіталі товариства. Вважається, що внаслідок недостатності голосів позивач не міг істотно вплинути на ухвалення рішення. Відтак відсутні підстави для визнання його недійсним.
У законодавстві деяких країн (наприклад, Іспанії, Італії) встановлені майнові цензи для наявності в учасника товариства права на оскарження рішень загальних зборів (1%, 5% тощо). Ідею законодавця легко зрозуміти: оскарження рішень загальних зборів часто є інструментом зловживань міноритарними акціонерами. Водночас у разі встановлення подібних обмежень володіння міноритарієм акціями матиме суто номінальний характер, а можливість захисту його корпоративних прав буде ілюзорною.
Верховний Суд демонструє підхід, за якого розмір частки позивача не має впливати на його можливість оскаржити рішення загальних зборів, прикладом чого є постанова Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 916/1143/21. У цій справі суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову через володіння ним лише 2,0368 % акцій товариства. Натомість Верховний Суд виклав позицію, за якою:
- позивачу не може бути відмовлено в задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів; для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами рішень
- вплив учасника на ухвалення загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням, адже голосуванню передує обговорення усіма присутніми учасниками питань порядку денного, внесення обґрунтованих пропозицій та виступи учасників, що, за певних обставин, може істотно вплинути на загальний хід голосування та змінити його результати;
- можливою є ситуація, коли учасник, який володіє невеликою часткою у статутному капіталі товариства, своїми пропозиціями до порядку денного, виступом тощо, переконавши іншого (інших) учасників в правоті своєї позиції, при наявності необхідного кворуму голосів у таких учасників для прийняття рішень, може змінити хід голосування.