Це інтерв’ю не про страшилки, а про реальність, у якій діють юристи і підприємці. Григорій ПАВЛЕНКО, керуючий партнер Pavlenko Legal Group, розповів про схеми захоплення бізнесу, як найлегше працювати, коли ще не все втрачено, а також про те, чому поганий мир кращий за довгу війну навіть у світі боргів і банкрутств.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Григорію, ви вже тривалий час працюєте з банками, фінансами, судовими спорами та захистом бізнесу. Як би ви описали ситуацію в цих сферах зараз? Ми у фазі стабілізації, кризи чи трансформації?
— Скільки себе пам’ятаю юристом, ми завжди перебували на стадії трансформації з певними глибокими кризами, які виникали на шляху. Коли кризи стають регулярними, то сприймаються як норма. Наше завдання — вміти підлаштовуватися під нові реалії, пристосовуватися до нових правил. Якщо говорити про окремі практики, то в нас збільшилася кількість банкрутств, які ми супроводжуємо. Знаю, що не тільки в нас так, і це красномовна тенденція. Думаю, що ми у фазі розгрібання наслідків дво-трирічної кризи.
— Сьогодні кожен бізнесмен в Україні знає: якщо ти ще не мав судової справи, рейдерської атаки чи проблемного боргу, то це лише питання часу. Як ви оцінюєте рівень безпеки для бізнесу у 2025 році? Наскільки реально захистити свої активи?
— Я не погоджуюся з таким узагальненням, що кожен бізнесмен зіткнеться з цим, але згоден, що з певними викликами підприємці стикаються.
По-перше, бізнесмену потрібно розуміти свої точки чутливості: оптимізація податків, приховані трудові відносини, корпоративні конфлікти, проблеми з правоохоронними органами, ті самі проблемні борги. Зазвичай півень клює в ті місця, про які підприємець уже знає, проте сподівається, що проблеми його оминуть.
По-друге, нічого так не заспокоює, як те, що ти маєш план дій на різні випадки. Тобто якщо дійсно за щось хвилюєшся, то краще діяти превентивно. Замовляти юридичні/фінансові аудити, виявляти недоліки, будувати стратегії захисту, залучати адвокатів, готуватися до проблем ще до того, як до вас хтось прийде. Так, це може бути додатковою витратною частиною, але потрібно розуміти, чого вартує спокій.
— Які нові схеми захоплення бізнесу з’явилися останнім часом? Як власникам компаній захиститися від них?
— Усе залежить від того, хто є джерелом захоплення чи блокування: правоохоронні органи, недружні кредитори чи партнери, конкуренти. В офісі ми сміємося над тим, що в наших кейсах інколи складно зрозуміти, хто кого «рейдерить». У тому сенсі, що є дві основні сторони конфлікту, в кожного своя правда і кожен вважає, що його ошукують. У такому випадку тільки суд поставить остаточну крапку, хто ж кому був рейдером.
Залежно від джерела конфлікту є різні набори юридичних дій. Проте повторюся, що над цим треба працювати. Якщо проблема виникає, то рано чи пізно ви все одно звернетеся до фахівців. І кажу відверто: нам набагато легше працювати, коли «пропало ще не все». Та й рахунки адвокатів будуть не такі великі, коли робота відбувається в плановому режимі, а не в активному конфлікті, коли діяти потрібно швидко та 24/7.
Якщо йдеться про боротьбу за активи/корпоративний контроль, то в таких справах велику роль відіграє те, чи змогли ви зберегти за собою титульну власність на майно. Коли ви її протиправно втратили, то вже перебуваєте в ролі того, хто намагається наздогнати опонента, а це складніша стартова позиція.
— У 2024–2025 роках ми спостерігали нову хвилю банкрутств і масові проблеми з поверненням боргів. Чи є в Україні ефективні механізми врегулювання заборгованості, чи компаніям доводиться діяти своїми методами?
— Сама процедура банкрутства передбачає можливість санації боржника, а судові спори допускають мирне врегулювання, зокрема за участі судді. Проте механізми все одно базуються на людях, і якщо дві сторони — боржник і кредитор — зайшли в глухий кут, то як ти тими механізмами врегулювання не оперуй, а все одно буде конфлікт.
Авжеж, повномасштабна війна створила певні тенденції врегулювання, бо виникли форс-мажорні обставини, а сторони шукали порозуміння. Проте реструктурували борги далеко не всі. Є і гучні випадки, в яких ми беремо участь як адвокати, де іноземні інвестори замість поступок пішли на примусове стягнення в самий розпал війни. Мета очевидна: забрати собі активи боржників, які мають стратегічно важливе значення для економіки держави. У результаті ми маємо конфлікт, від якого сторони нічого не мають, окрім як головного болю та витрат на адвокатів. У таких випадках навіть хороші механізми спираються на людські рішення сторін.
— Як змінилися підходи банків до реструктуризації боргів у 2025 році? Чи стали вони більш гнучкими для бізнесу чи, навпаки, посилили контроль?
— На моїй пам’яті банки завжди довіряли, але контролювали (і контролювали жорстко). Зараз можу впевнено сказати, що банки готові домовлятися, якщо ви є адекватним боржником. Ми буквально недавно мали проєкт, який завершився мирним погашенням проблемного боргу перед іноземним банком. Тут показовим є те, що саме ми як адвокати наполягали на активних діях щодо примусового стягнення, бо боялися, що заставне майно може бути виведене. Проте здебільшого фінансові установи прямо говорили про те, що вони хочуть домовлятися, а поганий мир кращий за довгу війну.
Для банку примусове стягнення зазвичай є останнім кроком, а не головною метою. Коли вже банк продає своє право вимоги фінансовим компаніям, які спеціалізуються на проблемних боргах, то гра починається за іншими правилами.
— Чи готова українська фінансова система до інтеграції криптовалют у звичайний банківський обіг? Які регуляторні зміни потрібні для цього?
— Потрібно розуміти, що українська фінансова система є частиною світової економіки, в якій лідером є Сполучені Штати Америки з їхньою Федеральною резервною системою. Україна, як і інші країни, дуже чутлива до західних тенденцій. Останні три роки для криптовалют є історичними, оскільки вони починають отримувати регуляцію. Нещодавно президент США Д. Трамп підписав указ про створення суто криптовалютного резерву в США. У SEC (аналог Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в Україні) наразі діє найбільш прокриптовалютний склад за всю історію.
Тобто світ уже визнав криптовалюти складовою фінансів, тому буде поступово змінюватися і регуляція. Україна взагалі була однією з перших країн, яка прийняла закон «Про віртуальні активи» (введення в дію відстрочено), що є дуже суттєвим кроком. Регуляція точно потрібна (і регулювати потрібно багато чого), але цього не треба боятися. Головне, що цей інструмент уже почав визнаватися на рівні держав.
— Чи працює механізм колективних позовів в Україні? Які категорії спорів можуть бути найперспективнішими для колективних позовів?
— Подання та розгляд таких позовів в Україні не є чітко структурованим, і механізм колективного захисту прав ще потребує вдосконалення. Законодавці розглядали питання впровадження повноцінного механізму колективних позовів, але поки що ця реформа не була завершена. Тому на сьогодні механізм колективних позовів в Україні обмежений і не має такої широкої практики застосування, як в інших юрисдикціях.
Загалом у будь-якій справі може бути кілька позивачів, проте наразі колективні позови популярні, коли йдеться про захист інтересів громад, спори про захист прав споживачів або екологічних прав. Складно визначити коефіцієнт корисності при поданні саме колективних позовів, проте як мінімум резонанс і підвищену увагу суспільства такі справи можуть отримати саме завдяки колективності.
— Як використання AI в юридичному бізнесі змінює підхід до супроводу угод, судових справ і комплаєнсу?
— Це лише допоміжний інструмент. Основну роботу все одно виконує юрист. AI володіє тією інформацією, яку йому дозволяє отримати інтернет. Ви ж розумієте, скільки всього в бізнесі перебуває за завісою внутрішньої комерційної інформації, зокрема юридичні проблеми та шляхи їх подолання, які були придумані саме юристами?
Сформований роками юридичний досвід класного адвоката не замінить штучний інтелект. Проте я його і сам активно використовую, наприклад, коли потрібно редагувати юридичні тексти чи швидко зорієнтуватися в регуляції окремих питань за межами української юрисдикції.
— Як бізнесу захистити свої активи від необґрунтованих арештів або конфіскації з боку держави?
— Думати про це та осягнути ризики. Усвідомлення ризиків — це перший крок. Далі, залежно від кола ризиків, будувати стратегію захисту, працювати з активами так, щоб можна було максимально вивести їх з-під удару. Також необхідно розуміти і те, що обтяження можуть виникати абсолютно необґрунтовано. Тоді потрібно бути готовим боротися та прийняти цей виклик, не перебувати в позиції жертви, а боротися. Повернути в такому разі арештоване майно можливо, але потрібно знати, як правильно пройти цей шлях. У таких випадках багато чого залежить від судової гілки влади та від того, як ви побудуєте стратегію захисту своїх інтересів.
Можу сказати, що інколи не такий поганий факт арешту, як випадки, коли правоохоронні органи блокують бізнес і не дають йому працювати під виглядом проведення слідчих дій. Деякі підприємства останнім часом страждали від таких дій і були заблоковані на кілька місяців, тоді як їм потрібно було виконувати контракти, платити заробітну плату тощо. Це також велика проблема, до якої треба бути готовим передусім морально.
— Юридичний бізнес, як і всі інші, відчуває вплив цифровізації, змін у законодавстві та нових економічних реалій. Чи змінилася роль юриста у 2025 році? Чи досі юридичні послуги — це «реакція на проблему», чи вже інструмент випередження ризиків?
— Давайте так: юридичний радник — це інструмент без прив’язки до простору та часу. В який момент його задіяти, завжди вирішує клієнт. У цьому сенсі ринок є різноманітним, тому якісь ситуації до нас надходять у хронічній фазі. Десь діємо превентивно — і це нормально. Тут нічого особливо не змінилося.
Що стосується ролі юриста, то в нас бутикова компанія. Шаленого потоку клієнтів не маємо. Так історично склалося, що працюємо з невеликою кількістю клієнтів одночасно, всіх знаємо особисто і достатньо глибоко занурені в їхні бізнес-процеси. Це дає змогу краще розуміти потребу кожного окремого клієнта. Наша роль полягає саме в цьому — не штампувати консультації на потоці, а знати клієнта, його юридичні потреби та намагатися їх задовольнити. У цьому контексті перехід до цифрових технологій є лише допоміжним ресурсом, який додає пластичності в рішеннях.
— Чи зростає конкуренція серед юридичних фірм? Як це впливає на ціни та якість послуг?
— Конкуренція зростає, і ми всі від цього виграємо. Кожна фірма несе щось своє — і це позитивно для клієнта. Проте юридичний ринок дуже різноманітний: є клієнти під різні чеки та проблеми. Десь юристів цінують за швидкість, десь — за креатив, десь — за посмішку, десь — за гарний офіс, де є парковка для клієнтів. Комусь просто комфортно спілкуватися зі своїми актуальними юристами (і він взагалі не дивиться на решту ринку). За цими самими принципами працює «сарафанне радіо» в тій ніші клієнтів, у якій працюємо ми. Це потрібно прийняти як частину гри, бо ми всі є людьми, і багато чого будується на порядності та відносинах.
Примітивна аналогія. Наприклад, я дуже не люблю міняти перукарів. До свого вже звик, він знає мене та мої потреби. Ймовірно, буду з ним, поки в мене буде запит на стандартну стрижку. Навіщо взагалі знати про інший ринок? Мене все влаштовує. Вийду на ринок тільки тоді, коли він не зможе зробити стандартну стрижку або захочу пофарбувати волосся в рожевий колір. Тоді мені потрібен буде колорист (чи хто там ще це робить). Так дуже часто це працює і з юристами.
Що стосується цінників, то ми стали більш пластичними, ніж раніше. Кожен кейс оцінюємо окремо та намагаємося відштовхуватися від його особливостей, цінності для клієнта, рівня нашої завантаженості тощо. Єдина тенденція останніх років: погодинку стало продавати складніше. Всі хочуть прогнозувати свої витрати.
— Чи очікувати автоматизації послуг і чи загрожують юристам нові технології?
— Це хороше запитання, яке підсумовує все, що я сказав вище. Технології не загрожують і є допоміжним інструментом для юриста. Тільки так.
— Григорію, дайте пораду бізнесу на 2025–2026 роки.
— Колись мені одна людина сказала, що потрібно в щось вірити, бо без цього взагалі складно жити.
Як людина раджу вірити в щось і від цього будувати свої стратегії. Зрозуміло, що віра має будуватися на обставинах навколо та бути тверезою, а не сліпою.
Як бізнесмен пораджу постійно накопичувати резервні фонди та робити цей фонд інвестиційним. Це потрібно, щоб гроші не просто лежали та чекали чорного дня, а якось працювали. Певний запас витривалості дає можливість із холодною головою переживати кризи та ухвалювати ефективні рішення.
Як юрист раджу подивитися, чи є ваші компанії в переліку осіб, в яких будуть проходити планові податкові перевірки, що повернулися. Також раджу стежити за чистотою своїх контрагентів, бо інколи можна опинитися в ланцюгу неприємних осіб і отримати в актив досудове розслідування. Рекомендую дізнатися, що таке солідарна/субсидіарна відповідальність і фраудаторні правочини. Порад у нас є багато, звертайтесь!