Починаючи з 01.12.2016 р. та 01.01.2017 р. для нових учасників набула чинності ратифікована раніше Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах. Таким чином, перелік країн, які до неї долучилися, доповнився наступними державами: Андорра, Ізраїль, Ліхтенштейн, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Вінсент і Гренадіни, Самоа, Сенегал, Уругвай та Швейцарія.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Також Конвенція набуде чинності для Маршаллових островів, Монако та Пакистану – з 01.04.2017 р.; для Малайзії – з 01.05.2017 р. Нагадаємо, що на Україну дія цієї Конвенції поширюється ще з 01.07.2009 р.
Що змінилося?
Відтепер Україна та вищезазначені країни можуть:
- здійснювати обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною, по-перше, для встановлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості та здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; по-друге, для притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі;
- проводити одночасні податкові перевірки;
- бути присутніми на податковій перевірці свого резидента у договірній державі;
- стягувати податкову заборгованість зі своїх резидентів на території договірної держави;
- вручати документи, які стосуються судових рішень, що стосуються податку, своїм резидентам на території договірної держави та ін.
Що це означає для України, бізнесу та громадян?
Віднині податкові органи обох країн матимуть можливість контролювати інформацію про майно і рух коштів (які можуть бути об’єктами оподаткування) своїх громадян та юридичних осіб в межах Договірних держав, а також за запитом вчиняти широкий перелік дій з адміністрування податків на території вищезазначених держав. Адміністративна допомога в податкових справах та податкова інформація надається щодо нерезидентів будь-якої Договірної держави на умовах, передбачених Конвенцією. Відповідно, це має збільшити прозорість фінансових та інших оподатковуваних операцій. Враховуючи тісні соціальні, туристичні, підприємницькі, фінансові та інші стосунки з такими країнами як Швейцарія, Ізраїль, Ліхтенштейн, Сент-Вінсент і Гренадіни, подальша плідна співпраця податкових органів може призвести як до детінізації бізнесу та руху фінансів, так і до зміни поглядів щодо доцільності та особливостей ведення інвестиційної діяльності з обох сторін. Також це матиме вплив на привабливість для українських та іноземних підприємців таких юрисдикцій, які мають репутацію «податкових гаваней».
Важливе «але»!
Незважаючи на такий значний крок у налагодженні взаємодії податкових органів різних держав, як завжди, залишаються певні «підводні камені». На сьогодні Конвенцією передбачені три можливі форми обміну податковою інформацією:
- на прохання однієї з держав (за запитом);
- спонтанний обмін інформацією (за ініціативою держави А державі Б щодо резидентів останньої, за наявності підстав, передбачених Конвенцією);
- автоматичний обмін інформацією.
Однак автоматичний обмін податковою інформацією наразі Україною не здійснюється з жодною державою. Поки що наша держава лише заявила про намір проведення такого обміну, проте окрім наміру необхідно ще здійснити низку конкретних дій, які вимагають чимало часу. Основною формою отримання Україною вищезазначеної інформації залишається отримання на прохання, а така форма ніколи не матиме систематичного характеру та проводиться вибірково. Всі дії щодо адміністрування податків на території іншої країни здійснюються виключно на прохання однієї з держав. Тобто на ефективну реалізацію всього інструментарію, передбаченого цією Конвенцією, необхідна безпосередня воля вітчизняних та іноземних компетентних органів. Отже, про реальний ефект для України від приєднання нових країн до цієї Конвенції ще зарано говорити.
Враховуючи описані вище зміни, переваги звернення до професійних юристів, які допоможуть у податковому плануванні та ефективній побудові правової моделі бізнесу за кордоном, як ніколи, є актуальними.