Мораторій на продаж сільськогосподарської землі пав - принаймні в тій формі, в якій супроводжував більшу частину історії незалежної України. Поза всяким сумнівом це гарна новина. Довготривала заборона продавати землю вже встигла укорінитися у свідомості українців - настільки глибоко, що частина самих власників землі виступала проти власного права розпоряджатися своєю землею, увірувавши у кошмари вільного ринку землі. Цей парадокс визначив саме політичний (а не економічний чи правовий) підхід до зняття мораторію, тому і новий закон слід розглядати як продукт політики, яка, за влучним визначенням Отто фон Бісмарка, є мистецтвом можливого. Такий фокус, з одного боку, пояснює вади нового закону з точки зору економіки та права, з іншого - дає надію на їх виправлення, коли з часом межі політичного можливого розширяться.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Які ж основні претензії до нового закону про обіг земель сільськогосподарського призначення? Наведу лише п’ять.
Перше. Ми знову втрачаємо дорогоцінний час. 7 млн власників землі зможуть продати свої ділянки майже на рік пізніше, ніж передбачала перша редакція урядового законопроєкту №2178, - лише з липня 2021 р. замість жовтня 2020 р. Припускаю, що таке відтермінування забезпечило певну кількість завітних голосів «за». Плата за це – ще 15 місяців невиправданого обмеження прав людини, що вже визнав ЄСПЛ у справі «Зеленчук і Цицюра проти України», призначивши компенсацію з (нашого спільного) бюджету країни.
Друге. На відміну від попередніх редакцій законопроєкту, юридичні особи взагалі позбавлені права купувати сільськогосподарську землю до 2024 р. - навіть якщо серед їх учасників (акціонерів) самі українські громадяни. Крім суто економічної шкоди від обмеження попиту, така дискримінація протирічить основним положенням Земельного кодексу (далі - ЗК). Зокрема, один з принципів земельного законодавства (ст. 5 ЗК) вимагає «забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави».
Третє. Усунення від ринку юридичних осіб створює родючий ґрунт для виникнення класу номінальних землевласників, які триматимуть землі в інтересах недопущених до ринку бенефіціарів. Етикет банкіра ще в 1775 р. сформулював правило «захищайте свої інвестиції». Наївно очікувати, що бізнес радо відпустить контроль над землею, яку обробляв до того, як власник вирішив продати свою ділянку в умовах, коли купити її може тільки громадянин.
Четверте. Знявши один мораторій на продаж землі, нова редакція ст. 130 ЗК запроваджує новий мораторій на набуття часток і акцій юридичних осіб із сільськогосподарськими землями будь-якого цільового призначення незалежно від площі. Якщо компанія давно і законно володіє, скажімо, земельною ділянкою у кілька гектарів для оптового ринку сільськогосподарської продукції, то придбати частку в такій компанії інша юридична особа не зможе, навіть якщо її учасниками є українцями. Зрозумілий намір законодавця не допустити обхід встановлених обмежень для набуття землі через придбання юридичними особами корпоративних прав у компаніях, проте заборона сформульована необережно і може створити невиправдані проблеми. Теоретично це обмеження може бути скасоване референдумом, який заслуговує окремої уваги.
І, нарешті, п’яте. Референдум, який є умовою для допуску на ринок юридичних осіб із будь-якою часткою іноземного капіталу, на додачу до очевидної економічної шкоди такого обмеження, викликає суто правові питання. Наразі немає ані процедури, ані практики проведення такого референдуму. Нам тільки обіцяють розробити відповідний закон. Крім цього, неоднозначна сама перспектива призначення такого референдуму з огляду на положення ст. 72 Конституції. Якщо референдум все-таки вдасться провести, але рішення буде проти іноземців, Україна надовго замурує вхід в агросектор для іноземних інвестицій і технологій.
Вище зазначені лише деякі зауваження до законопроєкту. Очевидно, що він є компромісом, заради досягнення якого довелося багато чим пожертвувати. Те, що лишилося, в повній мірі не задовольняє нікого. Разом з тим, попри значні вади, сам факт прийняття закону можна привітати. Якби це не сталося зараз, Україна надовго втратила б шанс отримати ринок землі. Сподіватимемося, що це був лише перший ривок, який зрушив питання мораторію з «мертвої» точки. У подальшому закон буде легше змінювати і вдосконалювати регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення. Можна сказати, що Україна тільки посіяла ринок землі - тепер він має прорости.