Юридична практика публічної служби зумовлена певним наявним попитом на здійснення представництва інтересів адвокатами державних службовців. Адже кожна зміна влади та чергові й регулярні реформи державного апарату завжди супроводжуються незаконними звільненнями осіб, які проходять публічну службу. Проте переважна більшість незаконно звільнених працівників, не погоджуючись зі звільненнями, оскаржують їх. Звичайно ж, клієнт хоче отримати результат одразу, проте ці гучні звільнення супроводжуються і певним тиском як з боку ЗМІ та громадськості, так і з боку тих, хто їх звільнив. Отже, ця категорія справ, і особливо в Україні, є однією з найактуальніших практик, які мають певні правові особливості, що вирізняють цю категорію спорів від трудових чи інших.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Особливості
1. Юрисдикції спорів, пов’язаних із прийняттям, проходженням і звільненням громадян з публічної служби.
Розв’язуючи питання, до якого суду звертатися, адміністративного чи загального, слід визначити суб’єктний склад таких відносин і їхній зміст.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 27 лютого 2019 року (справа №815/6096/17) сформувала правовий висновок, згідно з яким при наданні спору статусу публічно-правового щодо вказаних правовідносин необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.
Спори щодо прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.
Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ тощо.
Здавалося б, спори схожі, а юрисдикції різні.
2. Спори, пов’язані з проходженням публічної служби, розглядаються в адміністративній юрисдикції не тільки з моменту її початку, але ще і під час проведення конкурсу, зокрема і щодо складових етапів такого конкурсу, наприклад, щодо оцінки конкурсними комісіями відповідності кандидатів критерію доброчесності. Оцінюючи легітимну мету втручання в особисті права, суд створює і певну судову практику в цій категорії спорів.
Так, Верховний Суд у Постанові від 16 лютого 2023 року у справі №160/19628/21 зробив такий правовий висновок: «61. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що в умовах, коли законодавець не визначив критеріїв оцінювання, а особливо коли йдеться про оцінку таких загальних категорій, як «доброчесність» і «суспільна довіра», оцінювання завжди має суб’єктивний характер. За таких обставин вирішальним є особисте переконання кожного члена комісії, яке, зрештою, і визначає характер голосування. Достатньою є наявність конкретної інформації, яка з урахуванням наданих кандидатом пояснень та аргументів (які не сприйняті як переконливі) не спростовує уявлення (сприйняття) визначених законом осіб (членів комісії) щодо його достатньої відповідності цим критеріям.
62. Вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) кандидата свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій (бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь особи, якщо є сумніви щодо об’єктивності такого рішення). Вирішення питання відповідності кандидата критерію доброчесності є дискреційним повноваженням конкурсної комісії.
63. У конкурсній процедурі обґрунтовані сумніви членів уповноваженої комісії набувають значення, а кандидат, який має намір підтвердити свою відповідність вимогам доброчесності, повинен спростувати такі сумніви або довести їх необґрунтованість. В протилежному випадку такі сумніви можуть бути витлумачені не на користь особи».
3. Щодо строків звернення із позовами про оскарження рішень та дій у межах просування по публічній службі.
До спорів щодо проходження публічної служби підлягають застосуванню приписи ч. 5 ст. 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Варто врахувати й ту обставину, що за своєю суттю цей строк фактично охоплює усі наявні випадки (етапи) такої служби — прийняття, просування та звільнення з публічної служби.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 11 лютого 2021 року (справа №360/917/19).
Зокрема, ВС зробив такий правовий висновок:
«32. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
33. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв’язку зі звільненням відповідача з публічної служби та виникненням у нього, на підставі укладеного договору, зобов’язання щодо відшкодування фактичних витрат, пов’язаних з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.
34. Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов’язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи ч. 5 ст. 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк».
4. Особлива сфера правового регулювання вказаних спорів.
Особливістю правового регулювання вказаних спорів є дуалізм правового регулювання, що полягає у застосуванні норм законодавства про працю та окремих законів, які регулюють публічну службу.
Верховний Суд у своїй Постанові від 21 квітня 2021 року (справа №640/15754/19) зробив такий правовий висновок: «20. З системного аналізу правових норм у цій справі вбачається, що у разі вчинення державним службовцем прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, суб’єкт призначення або керівник державної служби має право притягнути такого державного службовця до дисциплінарної відповідальності (у разі якщо не минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, а також якщо не минув один рік після його вчинення) у вигляді оголошення догани.
21. У разі ж встановлення систематичності (повторно протягом року) відповідного дисциплінарного проступку державного службовця, суб’єкт призначення або керівник державної служби має право застосувати винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби.
22. З наведеного вбачається, що обов’язковою умовою для звільнення державного службовця є встановлення систематичності (тобто вчинених неодноразово протягом року) прогулів (відсутності на роботі більше трьох годин) цієї особи без поважних причин».
Тобто єдиною належною обставиною, яка свідчить про систематичність вчинення державним службовцем такого дисциплінарного проступку, як прогул без поважних причин, є чинне рішення суб’єкта призначення (керівника відповідного державного органу) про накладення на цього державного службовця дисциплінарного стягнення за таке порушення.
Як видно зі вказаної судової практики, також вбачаються ще і свої особливості правового регулювання, які, по суті, поєднують не тільки норми, що регулюють порядок проходження державної та іншої публічної служби, але і норми законодавства про працю, що певним чином ускладнює порядок і процедуру розгляду таких спорів.
Отже, категорія спорів публічної служби вже давно є сформованою практикою, яка має не тільки свою специфіку, але і значний попит на юридичному ринку.