Велика війна змінила правила гри. Бізнес змушений не лише виживати, а й швидко адаптуватися, передбачати ризики, ухвалювати складні рішення. Що загрожує бізнесу більше за податки та які навички стануть визначальними для юристів майбутнього — в інтерв’ю з Анною СИДОРОВИЧ, партнеркою Ario Law Firm, керівницею Західноукраїнського офісу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Анно, ви значну частину часу працюєте у Львові, куди багато бізнесів релокувалися через війну. Як це вплинуло на ринок M&A, корпоративного консалтингу, судової практики?
— У цей турбулентний час, коли змінюються правила не тільки в Україні з огляду на реалії воєнного часу, а й коли загалом змінюється світобудова, переходячи від підпорядкування нормам і правилам до підпорядкування силі, то на будь-яке запитання хочеться поставити уточнююче: це ви запитуєте про сьогодення чи ретроспективу?
Якщо говорити про 2022–2024 роки, то дійсно велика війна та масова релокація трансформували юрринок Львова, зробивши його більш динамічним, конкурентним і орієнтованим на нові виклики. Зростання бізнес-активності, судових спорів та попиту на M&A і консалтинг підтверджують цей вплив. Львів (особливо у 2022–2023 роках) став не лише більш безпечним притулком, а й великим бізнес-хабом, куди з’їжджалися бізнеси з найбільш небезпечних територій країни. Минулого року мені траплялася статистика, що Львівська військова адміністрація з початку повномасштабної російської агресії обробила близько 1000 заявок на релокацію бізнесів. Безумовно, такий попит каталізував і місцевий юридичний ринок.
Водночас справедливо зазначити, що сьогодні аж такого пожвавлення не спостерігається. І на це є низка причин. По-перше, окрім того, що ситуація на лінії фронту залишається більш-менш стабільною, а ті бізнеси, які, наприклад, знаходяться у прифронтових містах і не виїхали на початку великої війни, вже змогли адаптуватися. Та й нинішня турбулентність у світі, час змін парадигми — це аж ніяк не про якийсь розвиток та інвестиції. Але ще є речі, які все ж вселяють надію щодо розвитку регіонального ринку. Зокрема, інформація про те, що Велика Британія допоможе зробити Львів великим транспортним хабом.
— А чи вплинула масова релокація на початку російського вторгнення на зростання кількості клієнтів в Ario саме у Львові?
— Якщо брати географію наших клієнтів, то так історично склалося, що в Ario загалом значна кількість клієнтів — це представники Львова. І це було задовго до повномасштабної війни.
Якщо запитання саме про релокований бізнес чи компанії, які долучилися до співпраці з нами саме під час війни, то в нас є такі справи, де ми допомагали з релокацією. Причому йдеться не лише про релокацію у Львів, а й в інші міста західної частини нашої країни. Наприклад, одне з таких підприємств — з тимчасово окупованої території Запорізької області. Ми надали повний юридичний супровід його релокації та придбання нових потужностей.
— Які помилки найчастіше роблять українські компанії, коли ведуть переговори про великі угоди?
— З досвіду клієнтів, які до нас звертаються, на жаль, маю констатувати, що часто компанії недооцінюють перевірку контрагентів, ігноруючи фінансові, юридичні чи репутаційні ризики. Слід розуміти, що велика війна посилила значущість та наслідки цих ризиків. Попри це, замість стратегічного підходу й глибинного аналізу, компанії нерідко фокусуються на швидкості й економії, що в результаті призводить до проблем із контролюючими та правоохоронними органами.
— Податкова політика під час війни постійно змінюється. Які найбільші прогалини ви бачите у взаємодії бізнесу з податковим законодавством і що все ж потрібно змінити в законодавстві?
— Податкова політика України під час війни справді перебуває у стані перманентних змін, що відображає спроби балансувати між підтримкою економіки та наповненням бюджету.
Серед прогалин: нестабільність і непередбачуваність, надмірний тиск перевірок, відсутність єдності судової практики у податкових спорах. Хоча всі розуміють, що велику кількість таких спорів взагалі можна було б не доводити до суду, якби була чіткість і єдиночитання норм права податковим органом та платником податків.
Якщо конкретно говорити про необхідні зміни до податкового законодавства, то на це піде не одне інтерв’ю. Якщо ж узагальнити, то головне завдання для законодавця — відійти від політики «бізнес якось виживе». Бізнес має розвиватися. Крапка.
Переконана, що працювати бізнесам у парадигмі «війна — це жертви» — вкрай хибна стратегія. Але сьогодні наша економіка функціонує саме так.
— Судова практика щодо відшкодування збитків від агресії рф тільки формується. Яке рішення або прецедент ви вважаєте найбільш перспективним для побудови сталої юридичної позиції в цих справах?
— Першим кроком у судовій площині стало подолання судового імунітету країни-агресора рф. Верховний Суд у низці своїх постанов навесні 2022 року зазначив, що суди мають право ігнорувати імунітет рф, адже дії росії, які є актом збройної агресії, вийшли за межі її суверенних прав, порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, та є неповагою до суверенітету й територіальної цілісності України.
Постанови ВС відкрили шлях для відшкодування через українські суди моральної та матеріальної шкоди, завданої російською агресією. І сотні українців вже отримали позитивні рішення. В нашій практиці таких теж чимало. До речі, в одній зі справ ми представляємо цілу громаду, яка позивається до рф через пошкодження інфраструктури внаслідок ракетних атак.
Цей позов — лише перший крок у низці судових позовів, які ми готуємо до подачі. Наша мета — отримати визнання майбутніх судових рішень в Англії та Уельсі, аби забезпечити здійснення правосуддя за межами України. Для цього ми співпрацюємо з однією з провідних світових юридичних компаній.
Звісно, сьогодні, з огляду на геополітичну повістку, важко говорити про те, як, а тим більше, коли агресора буде притягнуто до відповідальності, а також стягнуто з нього збитки. Але я вірю в міцність правових інституцій Європи та Великої Британії і переконана, що одного дня це правосуддя здійсниться. Тому до цього дня краще підготуватися заздалегідь, і починати слід вже сьогодні.
— Окрім партнерства в юрфірмі, ви керуєте Західноукраїнським офісом Ario Law Firm. Чи доводилося вам стикатися зі стереотипами, що жінці складніше бути керівником у юридичному бізнесі?
— Стереотип, що жінці складніше бути в бізнесі, не лише існує, а, відверто кажучи, нерідко відчувається на практиці у юридичному світі, де гендерний баланс досі хиткий. Всі ми читаємо щорічні дослідження щодо жінок в юрбізі й бачимо наочно пропорцію партнерів-чоловіків і жінок.
Хоча сьогодні я не можу нарікати на якісь гендерні утиски з огляду на те, що у нас у фірмі наразі більшість — це жінки (цю позначку ми перетнули наприкінці минулого року і наразі тенденція триває). Крім цього, жінки в нас представлені на усіх рівнях — від джунів до управлінського персоналу, — але визнаю, що культурні та соціальні детермінанти часто гальмують жіноче представництво. І тут йдеться не тільки про юридичний бізнес чи бізнес взагалі. Питання значно ширше.
За теорією структурації англійського соціолога Ентоні Гідденса, гендерні ролі не визначаються біологією, а є соціально сконструйованими. Кожен учасник вільного демократичного світу погодиться, що досягнення у правах жінок — це про цивілізаційний прорив. А сьогодні, у час деструкції світопорядку, є ризики того, що світ знову може повернутися до заперечення цього важливого елемента демократії.
— Чи відчували ви коли-небудь, що вам доводиться працювати удвічі більше за колег-чоловіків, щоб отримати таке саме визнання?
— Такі упередження долаються щоденною працею. Чи такої праці удвічі більше? Можливо, не за обсягом, а за наполегливістю. Вважаю, що дійсно чоловікам іноді приписують авторитет апріорі, тому така ситуація вимагає подолання «скляної стелі» — невидимого, але відчутного бар’єра.
Та заради об’єктивності слід зауважити й те, що питання визнання залежить почасти і від професії. У нас, юристів, амбіції настільки високі, що прагнення визнання часто виходить за межі статі. Це історія про глобальну толерантність, емпатію та об’єктивність у сприйнятті колег. Звідси висновок: нам слід прагнути не лише рівності, а й взаємного прийняття.
— Чи бачите ви зміни в кількості жінок у партнерстві юридичних фірм? Чи все ще більшість ключових рішень у юридичному бізнесі приймають чоловіки?
— Більше чоловіків. Навіть у нашій «гендерно-френдлі» фірмі дві партнерки і п’ять партнерів.
Проте низка факторів, основний із яких, на мій превеликий жаль, велика війна, ці тенденції дещо змінює. З цього погляду, безумовно, це трагедія. Адже точно не у такий спосіб — не на тлі війни — має формуватися гендерний баланс в країні.
— Чи є у вас жінки-наставниці або колеги, якими ви особливо захоплюєтесь у юридичній сфері?
— З історичних постатей це Софія Окуневська-Морачевська. Перша українська лікарка, яка також мала юридичну освіту й активно займалася правозахистом. Її емпатія та прагнення допомагати поєднували медицину й право, показуючи силу гуманізму в юриспруденції.
Із сучасниць це, зокрема, Олена Зеркаль та Олександра Матвійчук. Для мене ці жінки — еталон інтелектуальної сили, етичної витримки та відданості справедливості.
— Ви викладаєте право у Київській школі економіки. А минулого року Ario реалізувала програму стажування для студентів. Як, на ваш погляд, молоде покоління правників зможе впоратися із сучасними професійними викликами?
— Молоді правники, яких я бачу в Київській школі економіки та на стажуванні в Ario Law Firm, вступають у професію в епоху хаосу та найбільшої війни в Європі з часів Другої світової. У такий період час для глибинних досліджень скорочується, а кліпове мислення витісняє системність.
Велика війна диктує невизначеність, водночас штучний інтелект революціонізує навчання й практику. Застосувати знання в страшному та невідомому майбутньому складно, але перевага сучасних студентів — у швидкості адаптації та цифровій обізнаності. Хоча тут, на моє переконання, окрім диджитал-інтуїції, повинен робитися акцент на поглибленні власних знань і досвіді.
Отже, моє послання для молодих людей: тримайте фокус на навчанні, етиці, прогресуйте й адаптуйтеся швидше, ніж світ довкола вас.