Від початку повномасштабної війни банківська система України зіткнулася з безпрецедентними викликами. Зокрема, банки втратили віддалення на території, яка зараз тимчасово окупована російською федерацією, в той час як значна частина їхніх клієнтів потрапила у скрутне становище і втратила змогу виплачувати заборгованість за кредитами. Водночас вкладники банків активно знімали кошти з рахунків, а співробітники – виїжджали з Києва та покидали Україну.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Тим не менш банківський сектор загалом гідно справляється з цими викликами. Прогнози експертів, які в перші місяці війни передбачали банкрутство до 30% українських банків протягом року, наразі не справджуються. Однак економічна ситуація залишається складною, і у випадку подальшої воєнної ескалації та тероризму з боку росії, поглиблення енергетичної кризи, зменшення фінансової підтримки західних партнерів та популістичних ініціатив уряду цей прогноз може справдитись.
Наразі ключовою проблемою для більшості банків є проблемна заборгованість. Клієнти банків, як у сфері роздрібного, так і корпоративного напрямків, зіткнулися з істотним падінням доходів та невизначеністю щодо подальших перспектив, у результаті чого або взагалі не мали коштів для виплати заборгованості або бажали провести реструктуризацію на вигідних для себе умовах. При цьому законодавчі обмеження ускладнили стягнення проблемної заборгованості для банків, як і затримки у роботі судів, пов’язані з війною та недостатньою кількістю суддів.
Водночас окремі напрями банківського бізнесу фактично перестали існувати. Так, банки відмічають катастрофічне падіння іпотечного бізнесу, викликане різким падінням доходів українців та небажанням інвестувати в українську нерухомість через високі ризики, пов’язані з війною.
Частка кредитного бізнесу також суттєво скоротилася. Однак після перших місяців війни, коли банки практично зовсім не видавали нових кредитів, на ринку спостерігається певне пожвавлення; значна частина банків відновила кредитування до 30–50% довоєнного рівня. Передусім банки зацікавлені у кредитуванні експортно-орієнтованих компаній, особливо аграрного та технологічного секторів.
Однією з основних причин падіння кредитного та депозитного бізнесів банків є суттєве скорочення мережі їх відділень. По-перше, більшість українців все ще надає перевагу оформленню кредитів та депозитів безпосередньо у відділеннях або ж просто не вміє користуватися онлайн-сервісами та додатками. По-друге, існуючі обмеження щодо ідентифікації клієнтів забороняють банкам видавати кредити чи приймати вклади на значні суми онлайн.
Разом із тим банки не мають планів розширення мережі відділень за виключенням відновлення існуючих на звільнених територіях; деякі банки навіть продовжують скорочувати свою фізичну присутність у регіонах для зменшення власних витрат. Водночас банки намагаються скоротити інші витрати, що не є ключовими для їх виживання, зокрема витрати на юридичні та інші консультаційні послуги та розробку програмного забезпечення.
Падіння кредитного та іпотечного бізнесів банки намагаються компенсувати за рахунок трансакційного бізнесу, заробляючи на комісіях, що стягуються за перекази коштів, поповнення кредитних карток готівкою, конвертацію валюти тощо. Ця тенденція в банківському секторі існувала вже багато років, і з початком війни лише посилилась, оскільки і так невеликі ринки роздрібного, корпоративного та іпотечного бізнесів та інвестицій в цінні папери суттєво стиснулися та стали неприйнятно ризикованими, що змушує банки шукати альтернативу.
Тим часом навіть у трансакційному бізнесі, який постраждав набагато менше за інші, банки зазнають певних проблем. Зокрема, це обмеження НБУ на здійснення валютних операцій і транскордонних платежів, а також необхідність посилювати комплаєнс через введення санкцій Україною та іншими державами проти громадян рф та білорусі, а також компаній, пов’язаних з ними. Все це збільшує витрати банків та сповільнює їх роботу.
Хоча песимістичні прогнози щодо найближчого майбутнього банківського сектору не справдилися, ситуація залишається складною. Після нещодавнього банкрутства банку «Січ» стало очевидно, що НБУ готується до виведення з ринку інших, крупніших банків. Так, нещодавно Верховна Рада прийняла закон про особливості виведення системно важливих банків з ринку, яким державі було надано ширші повноваження щодо націоналізації системно важливих банків та запроваджено механізми попередження виведення коштів акціонерами неплатоспроможних банків. І хоч ми сподіваємося на те, що українська банківська система залишатиметься стійкою, прийняття цього законопроєкту сигналізує про реальність ризику початку нової хвилі «банкопаду».