На одному з публічних форумів, що відбувся у жовтні 2024 року, судді ставили запитання, як розв'язувати проблеми банкрутства подружжя. У своєму виступі я відповів, що у міжнародних документах та в законодавстві окремих країн світу це врегульовано в цивільному законодавстві у природний спосіб.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У своїх коментарях я пояснив, що неспроможність такого суб'єкта приватноправових відносин як домогосподарство у країнах з сучасним цивільним законодавством є простим для розв’язання і додаткового регулювання не потребує або вимагає мінімальних змін до закону у сфері банкрутства переважно технічного характеру.
Концепція неспроможності домогосподарства базується на простому принципі цивільного права — усі приватні особи можуть використовувати будь-які передбачені законодавством способи врегулювання проблем заборгованості, в якій би формі такі учасники не існували. У банкрутстві, а саме у сфері неспроможності фізичних осіб, домогосподарство є специфічним, але не незвичним суб’єктом відносин заборгованості.
У законодавстві про банкрутство визнання подружжя чи осіб, які спільно ведуть господарство, можуть бути визнані неспроможними на загальних підставах. Йдеться про визнання неспроможним кількох осіб, що ведуть спільну господарську діяльність. Це ґрунтується на загальній концепції неспроможності – об’єктом у справах про банкрутство виступає майно, що складає конкурсну масу і яке має іти на задоволення вимог кредиторів. Зазначимо, в Україні ця концепція складно сприймається, поки що не набула відповідного розвитку у законодавстві, а в судовій практиці іноді тлумачиться помилково.
Оскільки основу правової категорії «домогосподарство» складає слово господарське, то й є сенс звернутись до концепції господарського права. Добре відомо кожному юристу, що так зване господарське законодавство містить дивну концепцію юридичних осіб, серед яких є неприродні форми підприємств.
Необхідно пояснити, що у міжнародних документах у сфері неспроможності і актах Європейського Союзу підприємства визнаються майном — у процедурах банкрутства підприємства продаються як звичайне майно для задоволення вимог кредиторів. Іншими словами підприємства — це майно, а не учасник правових відносин. У Господарському кодексі підприємства на диво визнаються суб’єктами правових відносин. Це ставить правове регулювання з ніг на голову і ламає сучасні правові концепції юридичних осіб і права власності.
Як уже зазначалося, домогосподарства (англійською householding) є майновим комплексом. Зрозуміло, домогосподарство як майно може виступати і у відносинах щодо заборгованості. У справах про неспроможність це майно забирається у їх власників, передається під опіку призначеного фахівця у сфері неспроможності з метою зберігання та забезпечення подальшого його продажу для розподілу виторгу між конкурсними кредиторами. На цій концепції базуються рекомендації Всесвітнього банку у цій частині.
У звіті Всесвітнього банку щодо неспроможності фізичних осіб, в розробці якого мені пощастило брати участь, містяться рекомендації щодо розв'язання проблем заборгованості домогосподарств. Крім цього, низкою міжнародних організацій проводились численні дослідження, що лягли в основну інших міжнародних документів, які сьогодні містять міжнародні стандарти застосування процедур неспроможності до різних і специфічних правовідносин (International Monetary Fund’s «Dealing with Household Debt»; OECD’s «Household debt in OECD countries: stylised facts and policy issues» тощо).
Ці правові конструкції відомі у всьому світі. В Україні у цьому питанні на допомогу може прийти господарське право. Добре відомо, що основним предметом регулювання господарського законодавства є ведення господарства, коли господарство спільно управляються кількома особами. Тож, якщо вдасться використати радянську концепцію колективної власності, на якій базується Господарський кодекс, то це може допомогти уточнити правове положення домогосподарства як спільного господарського майнового комплексу.
Ця проблематика набуває особливої актуальності, коли сьогодні в правовий обіг у сфері шлюбних відносин вводиться цивільне партнерство або цивільний союз. На практиці домогосподарства зазвичай ведуться подружжям. Відповідно, осіб, що ведуть спільне господарство, можна бути визнавати неспроможними погасити борги та застосовувати для розв'язання їхніх майнових проблем процедури банкрутства. Отже, господарське право, що має регулювати господарські відносини, буде працювати ефективно у тій сфері, для якої воно і створювалось — регулювати відносини у сфері ведення домашнього господарства.
Насамкінець хочеться звернутись до ключового аспекту господарського права — правової термінології. Здається, ще нікому не вдалось коректно перекласти словосполучення «господарське право» ні на яку мову світу крім російської. У пошуках точного перекладу слова «господарське», правова концепція домогосподарства могла б допомогти викласти цей невідомий у світі термін з максимальним наближенням до суті тих правових відносин, що є об’єктом регулювання цієї сфери законодавства. Словосполучення «домогосподарське право» (Householding Law) може стати найбільш логічним відображенням об'єкта і предмету цієї сфери правового регулювання.
Насамкінець нагадаємо, що кафедра господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка відмовилась від цього дивного словосполучення і була перейменована. На офіційній сторінці цього структурного підрозділу Університету зазначено, що господарське право викладалось на юридичному факультеті в радянський період.