Прийняття Закону України «Про пробацію» викликано вимогами сьогодення та необхідністю проведення реформ у житті суспільства. Тому метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення клієнтів пробації та попередження скоєння ними повторних кримінальних правопорушень.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Законом справді передбачено створення на основі кримінально-виконавчої інспекції органів пробації, що, з одного боку, можна сприйняти як відсутність реальних змін, однак з іншого – потрібно враховувати, що на органи пробації покладається відповідальність за взаємодію з особами (клієнтами пробації), для результативного спілкування з якими потрібне розуміння їхніх проблем і можливість реалізації дієвих заходів для їхнього вирішення у кожному випадку індивідуально, – саме такий досвід вже мають працівники КВІ.
Закон містить певні новели, які заслуговують на увагу, зокрема введено нову функцію – складання досудових доповідей, за допомогою яких суд зможе прийняти рішення про міру відповідальності особи на основі її особистісних характеристик, враховуючи соціально-психологічні. До того ж законодавець враховав інтереси клієнта й передбачено право його на участь у підготовці такої доповіді.
Зазначимо, що органи пробації сприятимуть засудженим, які готуються до звільнення, у:
– визначенні місця проживання після звільнення;
– влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених;
– госпіталізації до закладів охорони здоров’я осіб, які потребують стаціонарної медичної допомоги;
– працевлаштуванні працездатних осіб.
Цей аспект є вкрай важливим, оскільки особи, які звільнилися з місць позбавлення волі, фактично залишаються наодинці зі своїми проблемами. Однією з таких проблем і є відсутність джерела заробітку, а інколи навіть постійного місця проживання, що в сукупності або окремо майже позбавляють вибору. Як наслідок, багато хто без сторонньої допомоги, через безвихідь повертається за ґрати.
Реальні заходи, які спрямовані на забезпечення працевлаштування, госпіталізацію, визначення місця проживання клієнтів пробації можуть слугувати ґрунтом для зменшення рецидивної злочинності.
Безсумнівно, позитивними зрушеннями є і перейняття досвіду інших країн, який полягає у залученні волонтерів до зазначених процесів. Більше того, вимога законодавця розробити й затвердити положення про організацію діяльності волонтерів дає великі надії на те, що ця норма буде існувати не тільки на папері, оскільки такі організації матимуть чітко прописані завдання та повноваження.
Слід зазначити, що потрібен час для того, щоб зробити конкретні висновки про ефективність діяльності органів пробації. Однак той факт, що на цей момент вже робляться перші кроки для реалізації державою дій, спрямованих на зменшення кількості осіб, засуджених до покарань, пов’язаних з обмеженням чи позбавленням волі (як наслідок – зменшення витрат, спрямованих на утримання слідчих ізоляторів та установ виконання покарань), дає цілком достатні підстави говорити про початок позитивних зрушень у житті суспільства.
Отже, за належною підтримкою та фінансуванні державою, а також участі громадськості у зазначених процесах у перспективі можуть дати змогу особі шанс на виправлення, розпочати нове життя й стати частиною соціуму.