З 2017 року до переліку спорів платників податків з органами державної податкової служби додалася ще одна категорія спорів — спори щодо скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов’язання зареєструвати податкові накладні. Із року в рік кількість подібних спорів, на думку автора, не зменшується, а навпаки має тенденцію до зростання, адже зупинення реєстрації податкових накладних, з одного боку — дієвий інструмент тиску на бізнес з метою отримання неправомірної вигоди, а з іншого боку, законодавством не передбачено жодних санкцій для податківців за прийняття навіть завідомо неправомірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Отже, судовий захист у цій категорії спорів залишається, фактично, єдиним дієвим, хоча і доволі повільним способом відновлення порушених прав платників податків. Юристу при захисті платника податків по вказаній категорії справ доцільно врахувати такі правові висновки Верховного Суду.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Строк звернення до суду
Строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з похідною вимогою про зобов’язання її зареєструвати у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень, як досудового порядку вирішення спору, визначається ч. 1 ст. 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (постанова Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119). Якщо ж платником податків була застосована процедура досудового вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження), то у такому разі рішення про відмову в реєстрації податкової накладної може бути оскаржене в судовому порядку у тримісячний строк з дня вручення платнику податків рішення за результатами розгляду його скарги (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18).
Вимоги до процедури прийняття контролюючим органом рішення
Верховним Судом по вказаній категорії справ сформований цілком слушний правовий висновок, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції, за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації в ЄРПН, і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним і залежить від організації господарських взаємовідносин між суб’єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостей законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (зокрема договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.
Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність і товарність здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом. Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від: 19 липня 2023 року у справі №420/7850/22, 7 грудня 2022 року у справі №500/2237/20, 16 вересня 2022 року у справі №380/7736/21.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від: 18 липня 2019 року у справі №1740/2004/18, 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, 25 жовтня 2019 року у справі №0340/1834/18, 12 листопада 2019 року у справі №816/2183/18.
Вимоги до рішення про відмову в реєстрації податкової накладної
Доволі сталою є правова позиція Верховного Суду, яка полягає у тому, що рішення комісії повинні містити чіткі підстави для відмови в реєстрації податкових накладних, у цьому випадку, або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, або надання платником податку копій документів, що не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування (постанови Верховного Суду від 3 червня 2021 року у справі №2040/7098/18, від 16 травня 2023 року у справі №0340/1641/18).
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної безпосередньо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов’язаних із легальністю діяльності юридичної особи, вказавши, які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було. Саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об’єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому обов’язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку (постанова Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №460/8040/20).
Підсумовуючи викладене, варто зазначити, що попри загалом позитивну тенденцію вирішення спорів вказаної категорії на користь платників податків, важливою складовою успіху є якісно проведена досудова процедура реєстрації зупиненої податкової накладної. Саме на етапі первинного подання пояснень платник податків має надати вичерпні пояснення та докази на їх підтвердження, які б безумовно доводили подію виникнення податкових зобов’язань по ПДВ, документально її підтверджували, виключали будь-який сумнів щодо реальності відомостей цих документів. Отже, саме на цьому етапі податковий юрист має включатися в роботу, оскільки це буде запорукою успішного вирішення спору в суді, якщо необхідність звернення до нього все ж таки виникне.